Цього тижня, після новорічних і різдвяних свят, у ФРН розпочалася кампанія до дострокових виборів до Бундестагу, які відбудуться 23 лютого. Канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) продовжує вірити в чудовий результат перегонів за крісло канцлера. Поки що за опитуваннями впевнено лідирують консерватори ХДС/ХСС на чолі з Фрідріхом Мерцом (Friedrich Merz). Співголова партії Зелених Роберт Габек (Robert Habeck) також має намір поборотися за пост канцлера. Це буде найкоротша і найнапруженіша виборча кампанія в історії Німеччини.
Крім економіки та міграції, у центрі передвиборчої боротьби також війна в Україні. При цьому все частіше у фокусі уваги опиняється така тема: що станеться, якщо найближчими місяцями буде укладено перемир'я? Забезпечити дотримання припинення вогню повинні будуть миротворці. І йдеться не просто про кілька "блакитних шоломів" для формального забезпечення алібі, а про боєздатні миротворчі сили з повноцінним мандатом.
Поки що ніщо не вказує на швидке припинення вогню. Але всі чекають 20 січня, дня інавгурації Дональда Трампа у США. Під час американської виборчої кампанії Трамп заявив, що покладе край війні протягом 24 годин.
Нова динаміка після приходу до влади Трампа
Зараз ніхто - навіть сам Трамп - всерйоз не вірить у те, що припинення вогню в Україні можна домогтися так легко. Але обговорюється такий сценарій: заморожування лінії фронту і створення буферної зони з гарантіями безпеки державного суверенітету України. Саме тут у гру вступають миротворці, Європа і, отже, Німеччина. Америка, як чітко дав зрозуміти Трамп, у цьому участі не братиме.
Солдати Бундесверу за кордоном - це чутлива тема для німців, ідея відправляти чоловіків і синів на війну непопулярна. Навіть думати про це вголос, а тим паче під час передвиборчої кампанії. Це може вплинути на те, за яку партію проголосують виборці - зокрема, молоді чоловіки призовного віку серед них. До цього додається травма Другої світової війни і пам'ять про те, що німецькі солдати несуть відповідальність за найжахливіші злодіяння на території України.
Звичайно, цього разу обставини були б зовсім іншими - солдати Бундесверу брали б участь у миротворчій місії. Але не можна виключати того, що німецьким військовим у крайньому разі довелося б протидіяти російській армії. Через історичну пам'ять і уроки, засвоєні після Другої світової війни, важко уявити таке.
Згідно зі свіжим опитуванням у Німеччині, 56 відсотків респондентів підтримують розміщення миротворців. Однак тільки 23 відсотки дотримуються думки, що німецькі солдати мають бути частиною цих сил.
Кандидати на посаду канцлера також дистанціюються від цієї теми. Фрідріх Мерц каже, що він уже кілька тижнів отримує листи від батьків і матерів, які не хотіли б, щоб їхніх дітей відправляли на війну з Росією. Олаф Шольц взагалі не вважає, що тема відправки миротворців стоїть на порядку денному. Лише Зелені в особі міністерки закордонних справ Анналени Бербок (Annalena Baerbock) видаються більш рішучими в цьому питанні. Що стосується можливої миротворчої місії, Бербок каже, що Німеччина буде всіма силами підтримувати все, що сприяє миру.
Німеччина має знайти чіткі відповіді
Усе це - справа майбутнього. Наступні ж кілька тижнів будуть присвячені питанню про те, чи можна взагалі і яким чином домогтися припинення вогню в Україні. З новою динамікою, яку привносить Дональд Трамп, це цілком може статися швидко. "Майстер угод", як називають обраного президента США, не звертатиме особливої уваги на настрої в Європі.
Залишається тільки питання, а чи готовий взагалі Володимир Путін піти на припинення вогню. Можливо, російський президент узагалі не жадає переговорів. Ситуація на фронті ось уже кілька місяців складається на його користь, і він, як і раніше, хоче підпорядкувати собі всю Україну. То чому він має відступати від цієї ідеї?
Як би там не було, Німеччині доведеться знайти чіткі відповіді на питання про можливе відправлення миротворців в Україну. Якщо справа дійде до припинення вогню, Німеччина, як найсильніша країна Європи, не зможе залишатися осторонь, коли йтиметься про безпеку. У ФРН мають усвідомити, що час після 1990 року, коли така позиція була можлива, безповоротно минув.
Коментар відображає особисту думку автора. Вона може не збігатися з позицією української редакції та Deutsche Welle загалом.
Автор: Дірк Еммеріх (Dirk Emmerich), кореспондент німецьких телеканалів n-tv & RTL, багато років жив і працював у Москві, а також у Вашингтоні, був кореспондентом n-tv у Сирії, Лівії, Афганістані та інших країнах, охоплених військовими конфліктами.