"Залежність німецької економіки від Китаю: на всіх парах у хибному напрямку" - такий недвозначний заголовок Інститут німецької економіки в Кельні (IW) дав опублікованому 19 серпня на своєму сайті дослідженні. Воно містить настійний заклик до політичних кіл ФРН терміново вжити заходів проти дедалі більшого впливу КНР на зовнішню торгівлю та загалом на ділове життя Німеччини.

Німецька економіка більше залежить від Китаю, ніж навпаки

"Німецька економіка набагато більше залежить від Китаю, ніж навпаки", - констатує автор дослідження Юрґен Маттес (Jürgen Matthes), який відповідає у цьому впливовому науковому центрі за вивчення міжнародного економічного порядку. Він не проводить прямих паралелей з енергетичною залежністю Німеччини від Росії, яка зараз стала однією з головних внутрішньополітичних тем у ФРН, однак таке зіставлення напрошується саме собою.

Залежність від КНР, зазначає науковець, стає зараз політичною проблемою "через ставлення Китаю до війни Росії проти України та посилених загроз Пекіна на адресу Тайваню". Адже в тому випадку, якщо після можливого нападу Китаю на Тайвань буде запроваджено масштабні санкції Заходу проти КНР, підприємствам у Німеччині загрожує гострий дефіцит усіляких комплектуючих китайського виробництва.

"А для тих німецьких підприємств, які особливо широко представлені в Китаї, ймовірний у такому разі колапс їхнього бізнесу на китайському ринку може призвести до такого сильного обвалу збуту, що вони навіть опиняться на межі банкрутства", - застерігає Юрґен Маттес. І тоді, продовжує він, державі доведеться рятувати великі компанії, що захиталися, щоб не допустити масової втрати робочих місць.

Німецький бізнес вперто ігнорує геополітичні ризики у КНР

Найбільше вченого дивує і турбує те, що в першому півріччі 2022 року, коли геополітичні ризики співпраці з Китаєм, які різко зросли, здавалося б, повинні були стати для всіх очевидними, німецький бізнес не тільки не став гальмувати співпрацю з КНР, а навпаки розширив її до нових рекордних масштабів. Власне, саме це стало основним предметом дослідження.

Читайте також: Представник Тайваню у ФРН закликав делегацію Бундестагу відвідати острів

Вчений, спираючись на зовнішньоекономічну статистику Німецького федерального банку (Bundesbank), Федерального статистичного відомства ФРН (Destatis) та дані інституту IW, з'ясував, що у першому півріччі прямі інвестиції німецького бізнесу в китайську економіку досягли приблизно 10 мільярдів євро. Це не просто найбільший з початку століття обсяг капіталовкладень компаній із Німеччини на ринку КНР за перші шість місяців року. Такі суми фірми з ФРН за минулі десятиліття взагалі ще жодного разу не вкладали в Китаї навіть за цілий рік.

"Схоже, багато фірм відповідають на геополітичні ризики, на торговельну війну між США та Китаєм і на тенденції його відокремлення так: краще більше Китаю, ніж менше. Розвиток бізнесу, мабуть, дедалі частіше йде під гаслом подальшого збільшення локалізації виробництва. Очевидно, надто вже привабливими видаються китайські ринок збуту та очікуваний там короткостроковий прибуток", - зазначає Юрґен Маттес.

Німеччина імпортує дедалі більше китайських товарів та складників

Дуже проблематичним автор вважає і тренди у сфері двосторонньої торгівлі. Він вказує на "екстремальне зростання" німецького імпорту китайської продукції в першому півріччі 2022 року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, що становило 45,7 відсотка. Щоправда, показники імпорту в Німеччину в зазначений період загалом сильно зросли (на 26,5 відсотка), що значною мірою пов'язано з високою інфляцією і, зокрема, сильним подорожчанням енергоносіїв, що ввозяться, і сировини.

Читайте також: Співпраця подвійного призначення: вчені Європи допомагають військовим Китаю?

Однак ривок забезпечив Китаю рекордну частку в 12,4 відсотка у сумарному імпорті ФРН. У дослідженні для порівняння наводяться дані про попередні роки. Так, у 2019 році, до пандемії, ця частка становила 10 відсотків, а у 2000 році - лише 3,4 відсотка. Водночас частка Китаю в німецькому експорті в останні роки фактично перестала зростати, зупинившись приблизно на рівні 7,5 відсотка.

Юрґен Маттес побоюється, що це структурний тренд, який веде до того, що німецькі компанії дедалі більше обслуговують ринок КНР зі своїх китайських підприємств і дедалі менше експортують продукцію Made in Germany. "У такому разі користь для Німеччини від активності німецьких фірм у Китаї знижуватиметься", - доходить висновку вчений.

Читайте також: Дорога в нікуди. Як Чорногорія опинилася в борговій кабалі Китаю

Він вказує також на різке зростання в першому півріччі 2022 року зовнішньоторговельного дефіциту ФРН у торгівлі з КНР, що досяг майже 41 мільярда євро - це ще один негативний рекорд в економічній співпраці двох країн. "Дисбаланс у торгівлі з Китаєм дедалі більше посилюється", - констатує автор дослідження.

На анексію Криму німецький бізнес відповів бумом інвестицій у РФ

Впадає в око, що всі перелічені в ньому негативні тенденції - різке зростання імпорту за падіння експорту і, відповідно, зовнішньоторговельний дефіцит, що значно більшає, - спостерігалися в першому півріччі й у бізнесі Німеччини з Росією.

Читайте також: G7 і ЄС поховали БРІКС? Індія стала на бік Заходу проти Китаю

Але головна подібність - в іншому. Та бурхлива активність, яку німецький бізнес демонстрував у першому півріччі 2022 року в Китаї, всупереч геополітичним ризикам, що стрімко зросли, нагадує напрочуд схожу бурхливу активність компаній з Німеччини на російському ринку після анексії Криму 2014 року.

Про бум німецьких інвестицій, що наступив за цією насильницькою зміною кордонів, 22 серпня нагадало ділове видання Handelsblatt у статті "Десять мільярдів викреслено: концерни списують Росію", присвяченій бухгалтерським і реальним втратам німецького бізнесу у РФ після її нинішнього широкомасштабного нападу на Україну. Компанії з Німеччини, пише видання, тоді не злякалися ні санкцій, ні падіння двосторонньої торгівлі. "У кризовому 2015-му вони запустили 36 нових проєктів і стали найбільшими інвесторами в Росії". Локалізація бізнесу на російському ринку дозволяла концернам обійти санкції Заходу, зазначає газета.

Читайте також: ЄС прагне захиститися від нечесної конкуренції з Китаю

Нагадаємо також, що у 2018 році прямі інвестиції німецьких фірм у Росії досягли рекордного рівня - 3,4 мільярда євро. А в першому кварталі 2021 року - після обнуління президентських термінів Володимира Путіна, зміни Конституції РФ і на тлі арешту Олексія Навального, який повернувся з Німеччини в Росію, - німецький бізнес всього за три місяці вклав у Росії 1,1 мільярда євро. На початок 2022 року Німеччина до історичного максимуму довела залежність від імпорту російських енергоносіїв - газу, вугілля та нафти.

Нічого цього немає у дослідженні інституту IW, що цілком присвячене економічним зв'язкам Німеччини та Китаю. Однак його автор, судячи з тексту, явно враховував досвід німецького бізнесу в Росії та торгівлі з нею.

Інститут IW вимагає зміни політики ФРН щодо Китаю

"Багато що вказує на те, що без державного втручання прагнення німецьких фірм до збільшення прибутку вестиме до того, що роль Китаю в прямих інвестиціях та в імпорті не меншатиме, а зростатиме. Тим самим залежність економіки Німеччини від Китаю як ринку збуту та постачальника і далі зростатиме. Однак через зростання геополітичної напруженості потрібно якраз протилежне", - підкреслює Юрґен Маттес і закликає до термінових змін в економічній політиці ФРН.

При цьому, за його словами, не йдеться про повний розрив з Китаєм, а лише про скорочення його "непропорційно високого відносного значення". Для цього вчений пропонує цілеспрямований розвиток ділових відносин з іншими країнами з економіками, що швидко зростають, особливо в Азії, згортання програм стимулювання німецько-китайської економічної співпраці, припинення надання інвестиційних гарантій, остаточна відмова від ратифікації замороженої інвестиційної угоди між ЄС і КНР.

Читайте також: Коментар: Паралелі між Україною і Тайванем очевидні

А компанії, що особливо активно працюють на китайському ринку, слід зобов'язати посилити управління ризиками, у тому числі шляхом посилення вимог до їхньої фінансової звітності. Мета всіх цих заходів, зазначає вчений інституту IW, полягає в тому, щоб "уникнути системних ризиків для німецької економіки", а у разі втрат у тієї чи іншої фірми виключити необхідність її порятунку коштом платників податків.