DW: Пане Ґрессель, ситуація на бахмутському напрямку складна, дедалі більше розмов про можливий відступ ЗСУ з міста. Хоча такого рішення ще не ухвалено, але як ви оцінюєте саму можливість?

Ґустав Ґрессель (Gustav Gressel): Гадаю, за пару днів рішення треба буде ухвалювати. Ми не дуже далеко від моменту, коли місто опиниться справді у складній ситуації. Росіяни просунулися навколо міста, на півдні і, особливо, на півночі. Після захоплення Красної Гори, вони фактично розширили свій контроль вздовж траси М3. Вони наближаються до останніх маршрутів забезпечення.

Проблема в тому, що хоча все ще є дороги, що ведуть до Бахмута, які не підпадають під прямий вогонь російських сил, до такої ситуації залишається лише ще один російський прорив. Тож, якщо вони це зроблять, то, звісно, сили в Бахмуті, а також цивільні, які ще залишаються в місті, опиняться в пастці.

Тож потрібно вжити запобіжних заходів, щоб усунути таку можливість, або заздалегідь евакуювавши Бахмут, або здійснивши контратаку, щоб відтіснити російські війська з цього кварталу. Утім, таку контратаку треба було б починати зараз. Інакше ситуація буде дуже критичною.

Читайте також: Армія РФ продовжує тактику "м'ясорубки" в Україні попри втрати - Бен Воллес

Якщо відступ практично неминучий, то що далі? Які наслідки?

Наскільки мені відомо, українські війська вже підготували нову лінію оборони вглибині. Вони відійдуть до неї. Звісно, здавати будь-яке місто боляче, адже його треба буде знову в певний момент відвоювати. Але у військовому плані багато не зміниться. Росіяни просунуться на кілька кілометрів, і все. На захід від Бахмута є хороші позиції, які можна обороняти. Велика військова цінність захисту Бахмута полягала в тому, що росіянам було важко взяти місто, оскільки вони втрачають багато своїх переваг у вогневій потужності, вступаючи в контактний бій з українськими військами.

Але, як ми бачили також у Лисичанську, а тепер і в Бахмуті, росіяни винесли урок із важких втрат у битві, наприклад, під Сєвєродонецьком чи Ізюмом у квітні, де вони взяли українські міста з дуже великими втратами. Вони намагаються уникнути урбаністичних боїв, а натомість просуваються на околиці міста на відкритій місцевості, на північ і південь від нього і загрожують місту, намагаючись його оточити. Отже, проблема в тому, що не так багато російських сил стягуються в місто і вступають у прямі міські бої, що завжди є перевагою для українців.

Таке тактичне значення в досягненні вищого рівня втрат росіян пом'якшується тим фактом, що вони атакують на інших ділянках. Україні потрібно зберегти свої сили, щоб і далі захищати країну й потім, можливо, почати контрнаступ, коли російський наступальний потенціал вичерпається або застигне. Потрібно зберегти сили, які є, не дозволяти, аби вони потрапляли в оточення, тому це втрата досвідчених бійців і техніки, яких важко або неможливо замінити.

А чи варта була, на вашу думку, оборона Бахмута усі ці місяці?

Справді, битва під Бахмутом тривала дуже довго. Є й інші частини лінії фронту, якщо подивитися на Мар'їнку, вона фактично перерізана фронтом з 2014 року. Тож росіяни за роки просунулися лише на кілька метрів у цьому місті. Так, це правда. На жаль, російські війська в основному проникли та розширили свій контроль на північ і південь від Бахмута, і захист такої великої території забирає багато сил з українського боку та наражає їх на високий ризик. Треба пам'ятати, що багато міст, які Росія захоплювала довго і важко, фактично вже були відбиті останнім контрнаступом. Тому, як це не гірко, варто пам'ятати про можливість контрнаступу і зберігати свої сили саме для цього. Збереження сил є імперативом для українських військових. 

Читайте також: Німецькі військові експерти оцінили шанси на успіх контрнаступу ЗСУ

Якщо ми вже говоримо про український контрнаступ, то якої західної зброї ще бракує для його початку?

Ймовірно, доведеться ще деякий час зачекати з контрнаступом, адже росіяни все ще ведуть свій наступ і все ще атакують. Якщо ви хочете здійснити контрнаступ, доведеться вивести механізовані резерви з фронту, подалі від боїв, і зібрати їх деінде ще. Це було б ризиковано на цьому етапі. Крім того, якщо Україна проб'є російські рубежі та розширить свій контроль, росіяни все одно матимуть сильні резерви та велику кількість військ, які вони зможуть кинути в бій.

Вони можуть використовувати їх, щоб мінувати лінії тилу або атакувати фланг українського наступу. Якщо ж перечекати кілька місяців, поки російський наступальний потенціал буде вичерпано, і Росія почне "з'їдати" свої резерви, щоб підтримувати наступ, то можливості для українських сил для розширення свого контролю після пробиття російських рубежів, стануть набагато кращими. Таким чином, з тією ж кількістю втрат і такою ж кількістю засобів можна звільнити більше територій. Тому я закликаю всіх проявляти терпіння, як на Заході, так і в Україні. Це станеться, але потрібен час.

А на яких ділянках контрнаступ, на вашу думку, може розпочатися?

Що стосується ділянок, то тут є багато варіантів. Про Луганську область говорили восени, інший варіант - від Запоріжжя на південь. Але потрібно враховувати, що така атака на півдні, де, територія грає на користь того, хто атакує, означає дуже протяжну лінію фронту, де росіяни також можуть атакувати українців, якщо ті підуть у наступ. І потрібно прикривати ці фланги, механізованими силами, адже це місцевість для танкового наступу. Тому я вважаю, що надходження нових основних бойових танків із Заходу має вирішальне значення.

Новий польський T-72, PT-91 і перші Leopard мають прибути десь у березні. Також американські БМП, а пізніше німецькі, прибудуть у березні-квітні. Тож я припускаю, що це найбільш рання дата для такого наступу.

Проте Україна також потребує багато інженерних машин. У тилу росіяни готують мінні загородження, танкові рови тощо. Потрібна техніка для розмінування, інженерна броньована техніка. І її надають США, Німеччина та інші країни. Тому я вважаю, що військові планери усвідомлюють матеріальні потреби Збройних Сил України і підбирають відповідну техніку. Але, ймовірно, це займе деякий час. Обладнання має надійти, формування сформовані, а тренування завершені. Думаю, українцям знадобиться час, щоби відпрацювати деякі маневри.

На завершення питання про високу активність безпілотників в небі над Росією останніми днями,  а також про  подію на аеродромі в Мачулищах у Білорусі. З чим ви пов'язуєте ці інциденти?

Що ж, ми повинні бути дуже обережними, оскільки не знаємо багато про ці інциденти. У Білорусі, наприклад, атаку на один із російських розвідувальних літаків здійснила місцева група опору. Щодо усіх пожеж та інцидентів, які відбуваються в Росії, завжди існує три можливості. Одна - це лінь і недбалість з російського боку - і це досить вагоме пояснення багатьох явищ. Вони просто мають слабкий захист, адже навчений персонал, як пожежники та інші були мобілізовані на війну. Друга можливість - це, звичайно, місцевий рух опору. Хоча це набагато більш імовірно в Білорусі, аніж у Росії. І третій варіант - українські таємні операції та операції спецпризначенців. Але я б не припускав, що це є ознакою (українського. - Ред.) контрнаступу.