Deutsche Welle: Внаслідок знищення греблі Каховської ГЕС без зрошення, за даними українського міністерства аграрної політики, залишаться майже 600 тисяч гектарів лише на материковій Україні. До війни на цих землях вирощували до чотирьох мільйонів тонн зернових і олійних культур. Як Ви оцінюєте вплив такого удару по сільському господарству півдня України з точки зору глобальної продовольчої безпеки?

Штефан фон Крамон-Таубадель: Для людей, які проживають у цій місцевості, це страшна гуманітарна трагедія. Це величезна шкода довкіллю нижче по течії Дніпра, забруднення екосистеми, зокрема, мазутом, мінами і багато чим іншим. Якщо говорити про наслідки для сільського господарства, то йдеться про близько 600 тисяч гектарів посушливих земель, які залишаться без зрошення. В масштабах країни це не є критично - в Україні 42 мільйони гектарів земель сільськогосподарського призначення. Тим не менше, це хороші, врожайні землі, які тепер у середньостроковій перспективі будуть втрачені для виробництва, зокрема, зерна. Принаймні ефективність сільського господарства викликає питання, щонайменше в часи війни, поки неможливо відновити зрошення.

Якщо говорити про глобальні наслідки, то 4 мільйони тонн зерна, про які йдеться, не є дуже багато в масштабах світового ринку. Але у загалом напруженій ситуації навіть невелика кількість є важливою. Напружена ситуація є наслідком цілої низки факторів непевності. Ціни можуть різко підскочити, якщо надійде подальша інформація. Адже Україна - це лише одне з трьох-чотирьох місць на землі, де можна добре вирощувати зернові та олійні.

Які ще чинники можуть вплинути на стабільність на світовому ринку?

Якщо Росія дійсно підірвала цю греблю - а на це багато що вказує - тоді постає запитання: на що ще готова Росія, аби вийти з усієї цієї історії з чимось, що можна подати своєму населенню як "перемогу". Путін продовжує тримати ринки у непевності, ніхто не знає, яких ще вибриків очікувати. Якщо, наприклад, щось станеться з Запорізькою АЕС, яка розташована неподалік, тоді це завдасть шкоди значно більшій території, яка буда радіоактивно заражена. Це призвело би до довгострокових проблем для продовольчої безпеки.

Звісно, причини існуючих викликів продовольчої безпеки є комплексними. Не йдеться про те, що саме виробництво певних обсягів зернових в Україні розв'яже ці проблеми. Вони пов'язані, зокрема, і з надто високим споживанням м'яса у промислово розвинених країнах та іншими факторами. Але розв'язати проблеми продовольчої безпеки значно легше, якщо цей сприятливий для вирощування зернових регіон вироблятиме стільки продовольства, скільки дозволяє його потенціал.

Лише за минулий рік врожай зернових в Україні через війну скоротився з понад 100 мільйонів тонн майже на третину. А цього року прогнозується ще нижчий показник. Наскільки це вже відчутно на глобальних ринках?

Минулої весни, доки не було зрозуміло, що буде хороший врожай у різних регіонах світу, ціни дуже стрімко підскочили. Зокрема, Росія і Канада мали дуже великі врожаї і це призвело до того, що все сталося не за найгіршим сценарієм. До того ж, згодом відновився експорт з України. На даний момент запаси зерна у різних куточках світу доволі непогані. Тому ціни залишаються відносно низькими. Після знищення греблі Каховської ГЕС вони знову дещо зросли, тут відіграла певну роль і невизначеність щодо подовження дії "зернового коридору" для експорту українського зерна.

Загалом ситуація залишається напруженою. Погодні умови, якщо посуха в Європі триватиме, можуть внести корективи у позитивні прогнози. Але якщо дивитися у середній і довгостроковій перспективі: якщо на Землі і є місце, де зернові і олійні культури можна вирощувати економічно ефективно і з відносно незначною шкодою для довкілля, то це українські чорноземи. Якщо цей регіон у середньостроковій перспективі продовжить потерпати від руйнувань через війну, таких як це знищення греблі, то це буде немов битися зі світовим голодом з однією рукою, зв'язаною за спиною. Це - трагедія.

Читайте також: Спершу забрали землю, тепер і воду: наслідки руйнування Каховської ГЕС для півдня України

На даний момент постачання українського зерна на світові ринки значною мірою залежить від роботи "зернового коридору", який за міжнародного посередництва дозволяє вивозити аграрну продукцію з частини українських портів. Однак функціонування цього коридору регулярно ставиться Росією під питання. Які наслідки це має з точки зору продовольчої безпеки?

Цього року цей коридор відіграє дуже важливу роль. Вивезено вже 35 мільйонів тонн. Коли торік я спілкувався з експортерами, вони очікували до двох мільйонів на місяць. Але ці показники значною мірою перевершені. Це допомогло дещо розрядити ситуацію на ринках. Цього року виробництво зернових в Україні, як очікується, скоротиться другий рік поспіль. Це пов'язано, зокрема, з проблемами, які українські фермери мають з ліквідністю.

Читайте також: У пошуках питної води для півдня України

Якщо виробництво зерна в Україні скорочуватиметься, то і значення зернового коридору для продовольчої безпеки також зменшуватиметься. Але перевагою зернового коридору залишається той факт, що експортувати морем дешевше, ніж до країн ЄС суходолом. Це зрештою позитивно відбивається на цінах, які отримують за свою продукцію виробники. Однак Росія грає на цьому. Вона знову і знову ставить коридор під питання, хоч, зрештою, і подовжує його дію. Це типово для Путіна. Скрізь він намагається створювати заморожені конфлікти, завдяки яким він може посилювати знервованість і вставляти палиці у колеса, аби створювати напруженість на сировинних ринках.