Відставний полковник німецького Бундесверу і багаторічний військовий експерт при таких міжнародних організаціях, як ОБСЄ, Вольфґанґ Ріхтер (Wolfgang Richter) нині працює військовим аналітиком у берлінському Фонді науки і політики (SWP). DW попросила його дати оцінку дискусії про надання Україні західних бойових літаків.

Deutsche Welle: Пане Ріхтере, формується міжнародна коаліція з надання Україні бойових літаків. До неї вже увійшли Нідерланди, Франція й Великобританія. Чи є у цих країн взагалі потрібні літаки? Чи наразі йдеться більше по політичні заяви?

Вольфґанґ Ріхтер (Wolfgang Richter): Спершу мова йде про те, щоби надіслати політичний сигнал, що Захід готовий переступити і через цю червону лінію й надати літаки західного виробництва. Якщо говорити про конкретний тип літака - F-16, - то у Франції й Великобританії його немає. Він є у Нідерландів та в низки інших відносно невеликих європейських країн, таких як Данія, Бельгія або Румунія. Але це можливо. Питання в іншому. Це літаки зовсім іншого типу, ніж, наприклад, МіГ-29, які нині перебувають на озброєнні в України. Натомість літаки радянського зразка, можливо, дещо вдосконалені, є у низки східноєвропейських країн - у Польщі, у Словаччині. Ці країни постачають їх до України. На початку війни в України були близько 120 таких машин. Можливо, десь третину вже втрачено у бою. Інтегрувати у збройні сили інші МіГ-29 - не проблема. Пілоти вишколені, є технічне забезпечення, логістика. Інша річ - західні літаки. Їм потрібна інша логістика. Крім того, ці більш сучасні літаки зовсім інакше інтегруються у бій. До цього треба довго готуватися. Ми маємо говорити про вишкіл, про інфраструктуру, логістику, а також про роль, яку матиме відігравати цей літак у бою. Визначити це не так просто, але від цього залежатиме, у якій комплектації, з яким озброєнням має постачатися цей літак.

Читайте також: Про які західні бойові літаки для України може йти мова

Як багато часу потрібно?

Потрібен не лише час на вишкіл пілотів, але й на переоснащення літака - на це потрібні місяці. Треба розбудувати логістичний ланцюг та інфраструктуру на місцях. Крім того, треба вирішити, як захищати ці літаки. Наведу приклад. Захист неба не є основним завданням F-16, але цей літак може це робити. Тут, однак, постає питання, як цей літак взаємодіятиме з різними системами протиповітряної оборони, які є в Україні: Patriot, IRIS-T, С-300. Потрібна хороша координація, бо інакше українці можуть повторити помилки росіян і отримати проблеми із власною ППО. Однак є ще одне питання: а що це взагалі дасть? Ми ж бачимо, що основна маса російських атак здійснюється ракетами. Тоді що нам дадуть винищувачі у небі, які мають зупиняти ворожі літаки, що вдираються у повітряний простір? Отже, нам треба концентруватися на іншій ролі, яку можуть виконувати F-16 - напад на супротивника. Зокрема, можливість збивати російські ракети навіть у російському повітряному просторі. Або ж літаки, з яких запускаються ці ракети. Для цього треба заходити в російський повітряний простір. Інша роль, яку може виконувати F-16, - удари по наземних цілях, по воєнній інфраструктурі.

Читайте також: Український військовий льотчик: Готуємо себе до навчання на літаках F-16

У цьому питанні постає серйозна політична дилема. Захід тривалий час наголошував на тому, що надає лише зброю лише оборонного характеру. Надавалися системи з коротким радіусом застосування, щоби з них не завдавалися удари по території Росії. У цьому питанні є проблема. Отже, з яким конкретно оснащенням і для яких конкретних завдань надаватиметься цей літак? Радіус дії у майже 900 кілометрів - це доволі великий радіус. При цьому, однак, потрібна здатність долати ППО супротивника. Тобто потрібні засоби електронної боротьби або навіть ракети для цільового ураження протиповітряних систем противника. Отже, ми бачимо, що це дуже комплексне питання і ці системи не можуть бути вчасно надані для нинішнього контрнаступу України. Це радше сигнал, що ми готові підтримувати Україну довгостроково, зокрема, кроками, які ще не дадуть результатів цього року.

Чому ж, на Вашу думку, питання надання F-16 так активно обговорюється зараз, хоч навіть очевидно, що це питання потребує часу?

Це може слугувати сигналом - імовірно, це і є мета України, щоб Захід продемонстрував, що готовий до сценарію, за яким ця війна затягнеться. Що час не гратиме проти нас, що ми використовуватимемо час для кращого оснащення і готові вести тривалу війну. Гадаю, йдеться передовсім про цей політичний сигнал. Не йдеться про те, щоб вже завтра застосовувати в Україні ці літаки.

Наскільки виправдані побоювання Заходу щодо того, що Україна завдаватиме ударів по території Росії?

Мета полягає в тому, щоби уникнути ескалації. Коли йшлося про постачання РСЗВ MARS або HIMARS, було наголошено на тому, що йдеться виключно про захист від російської агресії, тому ракети надаються лише в обмеженому радіусі дії. Удари по російській території цими ракетами неможливі. Це червона лінія, яку поділяють і США, і Німеччина, її поділяють і чимало європейських країн. Це стосується й літаків. Ми вже згадували про те, що радіус дії у F-16 - майже 900 кілометрів. Це щось зовсім інше, ніж ракети з дальністю у 150 кілометрів або нещодавно надана Великобританією Storm Shadow з радіусом у 250 кілометрів. Політичне питання залишається актуальним: як уникнути ескалації війни і дати при цьому Україні все необхідне для захисту?

Червоних ліній у цій війні вже було багато, але через них одна за одною переступали. Це стосується, зокрема, танків. Чи переступить рано чи пізно Німеччина й через цю лінію?

Я не вважаю правильним говорити про червоні лінії стосовно конкретних типів зброї. Я так розумію, це й не було позицією Німеччини. Це радше так представлялося у ЗМІ. Але, звісно, щоразу при поставках зброї має враховуватися певний потенціал для ескалації, якої ми не хочемо, але й необхідність зброї для захисту України. У довгостроковій перспективі Україні доведеться модернізувати свою бойову авіацію. Саме у цьому контексті я розглядаю цю коаліцію. Коли йдеться про літак F-16, то деякі країни не зможуть долучитися, бо не мають цих машин. Це, зокрема, Німеччина. Цих літаків також не мають і Франція з Великобританією. Але вони все одно хочуть бути частиною цієї коаліції. Вони можуть допомогти не літаками, а в інший спосіб - наприклад, фінансово. Участь цих країн лише доводить, що йдеться про довгостроковий проєкт, а не про підтримку контрнаступу, про який ідеться зараз.