Росія провалила усі стратегічні цілі, які ставила перед собою, розпочавши війну проти України. Про це в рамках традиційного 18-го Київського безпекового форуму заявив координатор німецької військової допомоги Україні, керівник спеціального штабу з питань України у федеральному міністерстві оборони Німеччини Йоахім Кашке (Joachim Kaschke). У кулуарах форуму бригадний генерал відповів на запитання DW про нову військову стратегію Німеччини, військову допомогу Україні та вплив на неї війни на Близькому Сході.

Deutsche Welle: Пане генерале, почнімо з російської агресії проти України, яка триває вже п'ятий рік. Сьогодні це схоже на позиційну війну, але чи так це насправді?

Йоахім Кашке: На даному етапі це, безумовно, війна на виснаження. У тому сенсі, що спочатку ми спостерігали активні дії Росії, фактично, надію на досягнення стратегічної мети, а саме - захоплення всієї України якомога швидше одним стрімким наступом. Цю стратегічну мету вони безнадійно провалили. І тепер ми бачимо, що вони так само провалюють і свої урізані цілі - захоплення Донбасу та контроль над уже захопленими територіями. Це відбувається завдяки високій інноваційності, мужності та стійкості українських солдатів на фронті.

Ви торкнулися теми інновацій. Дрони кардинально змінили хід цієї війни. Чи можуть дрони допомогти Україні перехопити ініціативу? Адже в останні роки на полі бою перевага все ж залишалася за російською армією.

Так, з точки зору чисельності або захоплення територій вона, безумовно, мала перевагу. Але водночас з російського боку спостерігаються величезні втрати - до 1000 або навіть більше загиблих солдатів на день. І це вже перевищує темпи поповнення втрат або темпи мобілізації, тож доводиться констатувати, що їм не вдається взяти гору в цій важкій війні на виснаження.

Українцям вдалося творчо пристосуватися до обставин і компенсувати кількісну перевагу противника за рахунок використання безпілотних літальних апаратів.

Читайте також: Оптоволокно, кілзона та наземні роботи - як змінився фронт за чотири роки війни

Як змінилася військова допомога Україні?

Приблизно рік тому західна допомога Україні зазнала змін: США заявили, що більше не постачатимуть зброю безкоштовно, а європейці можуть купувати її у США, а потім передавати Україні. Ця програма називається PURL. У ній бере участь і Німеччина. Чи відбулися якісь зміни на тлі війни проти Ірану, яку ведуть США та Ізраїль?

У першій в історії ФРН військовій стратегії, представленій 22 квітня, ми врешті-решт говоримо про "театр воєнних дій". Тобто все взаємопов'язано, і те, що відбувається на одному кінці світу, непрямо впливає й на інший. І це, звичайно, стосується й таких ініціатив, як PURL, покликаних вирішити найнагальніші потреби, які можуть бути покриті виключно за рахунок американських систем. Зокрема, ракет Patriot, які особливо добре підходять для протидії балістичним і крилатим ракетам.

Ми бачимо, що Росія нарощує обсяги виробництва і намагається отримати тут перевагу, щоб продовжувати свої терористичні дії і таким чином зламати волю до опору українського народу.

Але саме минула зима вчить нас, наскільки інноваційно діють українці перед лицем цих масованих ударів, що випали на них. На відміну від початку війни на Близькому Сході, ЗСУ не витрачають протиракетні засоби, які є дуже дорогими і кількість яких обмежена, без розбору, а використовують їх надзвичайно цілеспрямовано. Водночас українці застосовують дрони-перехоплювачі проти російських безпілотників.

По суті, мова йде про те, щоб спробувати перемогти супротивника не кількістю, а якістю. Гадаю, нам є чому в них повчитися.

Військова стратегія Німеччини і досвід України

Ви згадали про нову німецьку військову стратегію. Наскільки вона пов'язана з війною в Україні? Чи враховано в ній досвід, отриманий у цій війні?

Я сказав би, що військова стратегія - це, звичайно, секретний документ, про який мені не хотілося б говорити детально, але можу зазначити, що певний досвід, особливо стосовно відбиття масованих повітряних ударів, там розглядається і повинен потім відображатися в наших подальших планах щодо оснащення збройних сил Німеччини.

Ми сформулювали мету, згідно з якою, по суті, хочемо створити найсильнішу армію, щоб як велика країна взяти на себе відповідальність у центрі Європи. Відповідальність за самих себе, що логічно, але також і відповідальність у рамках НАТО перед нашими союзниками, які, як я вважаю, з нетерпінням чекають на це або, краще сказати, хочуть бути в цьому впевнені.

Тут ми не повинні винаходити велосипед, а можемо, завдяки співпраці, взаємному навчанню, розширенню стратегічного партнерства, наміченого або укладеного в ході урядових консультацій, вчитися один в одного і досягти дуже багато для наших збройних сил і нашої оборонної промисловості.

Читайте також: Гонка з часом: Німеччина готує армію до війни майбутнього

Військова співпраця між Україною та Німеччиною

Президент України Володимир Зеленський нещодавно відвідав Берлін, де зустрівся з канцлером Мерцем. Він також заявив, що Україна хотіла б запропонувати Німеччині угоду. Про що конкретно йдеться на даний момент?

Йдеться саме про ті сфери, які я згадував, де ми можемо повчитися в України. Дозвольте мені назвати дві конкретні сфери. Перша - це вже згадані дрони-перехоплювачі. Тобто просто питання: як знайти рішення для протистояння масовій загрозі, щоб зберегти дорожчі ракети для ураження ключових цілей? Ці технології розробляються в Україні.

Вони тестуються тут, на полі бою, і не просто тестуються та демонструють свою ефективність щодня, а й удосконалюються. Адже війна - це завжди гонка за технологічними досягненнями та інноваціями.

І якщо нам вдасться через промислове співробітництво, так звані спільні підприємства, домогтися взаємної вигоди - як у плані підтримки України за рахунок виробництва в Німеччині, так і в плані забезпечення передачі технологій, - то ми, по суті, отримаємо вигоду для обох сторін.

Другий напрямок - безпілотні транспортні системи в наземній війні, де ми, безперечно, також спостерігаємо чимало розробок, чи то у сфері логістики, медичної евакуації, чи у сфері супроводу наступальних дій.

Читайте також: Зеленський у Берліні: сигнал Путіну та прохання Мерца

Роль Бундесверу в забезпеченні миру після закінчення війни

Ми говорили про п'ять років цієї великої війни. І все ж дедалі частіше виникають роздуми: що буде після? Як тоді забезпечити мир? Було багато розмов на цю тему, зокрема в Німеччині. Так, федеральний канцлер допустив участь німецьких військових у підтримці миру, при цьому розглядаються варіанти їхнього розміщення не в Україні, а в одній із сусідніх країн на території НАТО. Підготовка до цього йде так, ніби це станеться завтра. Припустимо, сталося диво і Володимир Путін закінчує війну. Що робитиме Бундесвер?

Військовим завжди корисно мати в запасі секретні плани, щоб бути готовими до будь-якого можливого розвитку подій. Але ми не повинні спекулювати на цю тему, тому що Путін на даний момент не виявляє жодної готовності вести переговори, які могли б привести до сталого миру.

Тільки коли настане цей момент, подібні плани набудуть сенсу, оскільки будуть відомі умови, в яких вони реалізовуватимуться. І ще один момент щодо України та сусідніх країн. Я вважаю: важливо розуміти, що всі ці речі взаємопов'язані. Бо, хоча на перший погляд зараз йдеться про Україну, насправді необхідно говорити про всю європейську систему безпеки, яку ставить під сумнів Володимир Путін.