Антисемітські заворушення в Махачкалі минулої неділі, 29 жовтня, викликали резонанс і занепокоєння в Німеччині. DW попросила прокоментувати те, що сталося, Манфреда Квірінґа (Manfred Quiring) - німецького журналіста, який понад тридцять років працював в СРСР і Росії та спеціалізувався на висвітленні подій на Північному Кавказі.

DW: Коли ви побачили кадри заворушень в аеропорту Махачкали, що ви спочатку подумали?

Манфред Квірінґ: Спочатку я не хотів вірити (тому, що побачив. - Ред.), але завдяки багатьом рокам роботи в СРСР і потім у Росії я більш-менш розумію хід мислення багатьох людей там. У минулому я часто бував у Дагестані та на Північному Кавказі, знаю там якусь кількість людей, зустрічав там дуже розумних людей… І тут раптово ми бачимо розлючений натовп, який не знає жодних меж. Я був у шоці.

Натовп шукав євреїв серед прибулих до аеропорту. Частину пасажирів довелося терміново евакуювати, оскільки їм загрожувала розправа. Чому раптом для участі у цих заворушеннях вийшли жителі Дагестану?

Старі шаблони мислення та поведінки, що їх певний час, можливо, було не видно, тепер були активовані - як щодо євреїв, так й іноземців загалом. Знайшовся привід їх активувати, і ним скористалися. 

Що це за шаблони мислення?

Це насамперед те, що іноземці нібито намагаються заподіяти росіянам якоїсь шкоди. Тут ідеться не про логіку, часом це зовсім нераціональне мислення. Але це уявлення, що іноземці бажають нам зла, причому вже багато століть, воно невигубне. А конкретно це виглядає так: Ізраїль, з погляду російського істеблішменту та пропаганди, - це васали США. Антиамериканізм сидить дуже глибоко у російській душі.

Дагестан не був раніше відомий антисемітськими настроями. Ви можете пояснити, чому такі заворушення сталися саме там?

Згадаймо, що Дагестан - багатонаціональна республіка, там живе до 40-50 етносів, включно з євреями - у Дагестані є єврейська громада, і вона там давно. Та взагалі на Північному Кавказі скрізь, насамперед у великих містах, є єврейські громади. Отже, те, що відбувається, складно збагнути, точніше збагнути, звісно, можна, якщо згадати, що ще довше існує кліше про те, що якщо нам погано, то винні євреї.

Читайте також: США про антисемітизм у Махачкалі: звинувачення Путіним України - абсурдні

Існують свідчення антисемітських акцій і в інших республіках Північного Кавказу. Піднесення антисемітських настроїв відбулося непомітно?

Настрої в цих республіках можна оцінювати лише постфактум, якщо не перебувати безпосередньо в регіоні. Але з того, що ми бачили, зрозуміло, що антисемітизм якийсь час хоч і не був помітним, але залишався притаманним багатьом у Росії. Палестинські бойовики провели теракти, вбивши та захопивши в заручники велику кількість євреїв, але винні у цьому… євреї. Це нелогічно, але відповідає мисленню багатьох.

Буквально за кілька днів до антисемітських заворушень у Махачкалі Володимир Путін повторював слова про те, що міжнаціональний мир у Росії стабільний. У Кремлі не помітили нової реальності?

Не думаю. Швидше тут справа в тому, що ми з нашим мисленням вважаємо, що антисемітизм це щось погане. Хід мислення російського керівництва, на мою думку, інший: антисемітизм - це логічний наслідок всього того, що євреї роблять у світі - я, зрозуміло, все це беру в лапки.

Російське керівництво, на вашу думку, підтримує антисемітські настрої?

Так. Останнім часом були подібні заяви, в тому числі й з боку президента РФ, у Думі постійно лунають висловлювання, які однозначно свідчать, на мій погляд, про те, що антисемітизм - основоположна частина російського політичного мислення.

Ви згадуєте нещодавні заяви Путіна та інших політиків у Росії - ви вважаєте, що це новий тренд?

І так, і ні. Ще коли я вперше як закордонний кореспондент приїхав до СРСР у 1984 році, то пам'ятаю, як у мене відбулася розмова з одним із місцевих фотографів, і раптом без жодного приводу він сказав: "О, тут були євреї, я це по запаху відчуваю". Я був шокований - такі речі казав мені, громадянинові тодішньої НДР, громадянин Радянського Союзу... А для нього це було щось цілком нормальним.

Повернімося до подій у Махачкалі. Якийсь час у районі аеропорту панував хаос, влада не намагалася зупинити безлад. Як ви собі пояснюєте таку поведінку влади? Чи не вбачаєте ви в цьому симптому того, що Кремль втрачає контроль над республіками Північного Кавказу?

Загалом питання про контроль Кремля над регіоном легко пояснюється на прикладі того, що Рамзан Кадиров, який править у Чечні, може робити все, що йому заманеться - Кремль надав йому особливі повноваження. Що стосується Дагестану - я вважаю, що повільна реакція не є наслідком браку контролю, а пояснюється тим, що місцева влада разом з відповідальними за безпеку польотів реагувала так тому, що йдеться про антисемітизм, який притаманний і їм самим. Тому вони спробували спочатку применшити значення цих подій і вже з великим запізненням вжили заходів.

Тобто ви вважаєте, що частина адміністративно-силового апарату в республіці солідарна з учасниками антисемітських заворушень?

Як мінімум, значна частина, так. Ну й, до речі, про шаблони мислення. Глава республіки Дагестан (Сергій Меліков. - Ред.) заявив, що все, що сталося, було провокацією ззовні. Виходить, що, умовно, американці змусили дагестанців вийти на злітну смугу аеропорту в Махачкалі. Варто ще раз прокрутити все це в голові та усвідомити, по-перше, наскільки абсурдні такі заяви, а по-друге, що, попри їхню абсурдність, їм вірять і на 100 відсотків переймають.

Такі заворушення, як у Махачкалі, становлять загрозу для стабільності російської влади?

Саме ці події не можуть послабити систему Путіна, оскільки їхні учасники грають на хвилі націоналізму та антисемітизму - характерних рисах самої системи. Швидше за все, такі заворушення її навіть зміцнюють у цьому конкретному випадку. Загалом визначити, наскільки суспільна система ослабла через внутрішні суперечності, зараз складно: ми не знаємо, що насправді думають люди в Росії. У нас є тільки заяви Пєскова (речник президента Росії Дмитро Пєсков. - Ред.) та заяви представниці МЗС РФ (Марії Захарової. - Ред.), але це - байки.

Зрештою, у мене немає особливої надії, що люди в Росії схиляються до ліберальних та демократичних поглядів. У разі сумнівів вони віритимуть тому, що їм розповідає Кремль, який використовує свої інструменти пропаганди. Організований знизу, розумний рух опору - на це в мене надій нуль. Єдине, що я міг би собі уявити, - це путч (організований силовиками. - Ред.). Я його не виключаю, оскільки для багатьох у Росії курс Кремля якраз недосить жорсткий, багато хто волів би "справжнього диктатора", а не "половинчастого".