Один успіх у російсько-українському конфлікті президент Росії Володимир Путін уже собі забезпечив: хороші в минулі роки німецько-українські відносини страждають. Українські політичні еліти відчувають глибоке розчарування: причиною цьому є і суперечливий газопровід "Північний потік-2", і те, що Німеччина не постачає Україні зброю. Сюди додається ще й дискусія навколо питання, на яку суму і чим Німеччина допомогла Україні після проєвропейської революції на Майдані сім років тому.

На початку лютого канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав конкретну цифру, аби таким чином відповісти на критику з Києва: ФРН надала Україні прямої допомоги на суму майже два мільярди євро - після того, як українці обрали шлях демократичних виборів та проєвропейський курс. Сюди, за його словами, слід додати ще 3,8 мільярда євро з коштів від Європейського Союзу. Як відомо, головним фінансовим наповнювачем європейського бюджету виступає Німеччина. Більше того: Шольц зауважив, що можна посперечатися про те, хто насправді з 2014 року надав "більшу допомогу" Україні - Німеччина чи США, які зараз постачають зброю Києву. За оцінками українського уряду, актуальна "військово-оборонна допомога" всіх країн-партнерів сягає 1,5 мільярда доларів США (1,3 мільярда євро).

Читайте також: Фактчек: Німеччина таки постачає зброю у кризові регіони

Зброя для самооборони

А це, судячи з усього, є сьогодні пріоритетним для Києва. Посол України в Берліні Андрій Мельник в інтерв'ю німецькій радіостанції Deutschlandfunk поскаржився на те, що ніхто не може пояснити йому, як рахували допомогу, яку Німеччина надала Україні після Майдану. Він виходить з того, що Німеччина з 2014 року надала Україні 771 мільйон євро "допомоги на розвиток", при цьому "Україна (опинилася - Ред.) на 13-му місці після Конго та перед Тунісом", - твердив дипломат в радіоефірі. "Ми цінуємо допомогу, яку ми отримали від Німеччини. Без сумніву, ми дуже вдячні за це", - сказав Мельник. Але, як він додав, усе пізнається у порівнянні. Тож розчарування українців глибоке, і вони цього не приховують.

Вимагаючи від ФРН оборонних озброєнь, Україна посилається, зокрема, на директиви експорту для міністерства економіки, розроблені ще попереднім урядом, очолюваним канцлеркою Анґелою Меркель (Angela Merkel).

У документах зазначається, що експорт озброєнь "не має здійснюватися до країн, які беруть участь у збройних конфліктах" за винятком випадків, передбачених "статтею 51 Статуту ООН". Ця стаття регулює право кожної держави на самооборону.

Потрібно більше за гарні слова і поради

Про це ж говорить і, мабуть, найвідоміший у Німеччині українець: мер столиці Києва та у минулому професійний боксер Віталій Кличко. Він розуміє, що Німеччина не постачає зброю "агресивним державам. Але зовсім інша справа, коли йдеться про самооборону", сказав Кличко в інтерв'ю німецькому тижневику Die Zeit. Посол України Мельник підтримує його у цьому: "Йдеться про те,  щоби допомогти нам оборонними озброєннями, а не лише гарними словами чи порадами".

Тут слід зауважити, що з 2014 року Берлін підтримує Україну на її європейському шляху не лише фінансово, але й сотнями консультаційними програмами та проєктами допомоги. У київських готелях найчастіше можна зустріти експертів з Німеччини.

З 2014 року Берлін також через Міжнародний валютний фонд (МВФ) допомагає стабілізувати українську економіку та курс гривні. Без цієї допомоги Києву, ймовірно, вже б давно довелося братися за грошову реформу.

Допомога громадянському суспільству

За даними німецького міністерства закордонних справ, Німеччина з 2014 року надала Україні підтримки на "загалом понад 1,8 мільярда євро". Як зазначається, державні заходи були доповнені проєктами, наприклад, політичних фондів, об'єднань та інших неурядових організацій. Канцлер Шольц у своєму телевізійному інтерв'ю, вочевидь, посилався саме на цю цифру. Кошти йдуть і на проєкти з втілення реформ за участю громадянського суспільства у країнах "Східного партнерства" та у Росії. До половини з цих понад 200 проєктів залучені українці. Тут же треба згадати про допомогу в створенні "незалежного суспільного мовника" в Україні та розширення програм молодіжних обмінів.

Детально все розписано в огляді німецького міністерства економічної співпраці та розвитку. Так, завдяки німецькій допомозі було проведено ремонт у 350 дитячих садках та 50 школах. "На підтримку Східної України", згідно з документом, пішло за цей час загалом 300 мільйонів євро. Передусім це допомога для внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій. Фінансову допомогу планується надавати і в майбутньому: наприкінці 2021 року німецький уряд домовився з державним керівництвом у Києві про надання подальшої допомоги на суму понад 96,5 мільйона євро "для стабілізації Східної України, на втілення угоди про асоціацію з ЄС, підвищення енергетичної ефективності, вдосконалення державного управління та розвиток професійної освіти".

Читайте також: Німці допоможуть відновити українські болота і не тільки

Торгівля на допандемійному рівні

Насправді Німеччина більше за будь-яку іншу країну Європейського Союзу займається проблемами України. Воно й зрозуміло, адже ФРН є найбільшою державою в структурі ЄС з 27 країн-членів. І це особливо помітно в німецько-українських економічних відносинах. Незважаючи на загрози з боку Росії, ці зв'язки продовжують розвиватися. Інтерес німецьких підприємців до ведення бізнесу в Україні не спадає: "У нас ніколи не було стільки звернень, як за останні кілька місяців", - каже у розмові з DW голова Німецько-української промислово-торговельної палати в Києві Александер Маркус (Alexander Markus).

Та й це не все: за словами Маркуса, у 2021 році торговельний баланс між Німеччиною та Україною повністю відновився лише за рік після спаду, спричиненого пандемією COVID-19 у попередньому році.

Зараз він на рівні 7,7 мільярда євро, а це майже стільки ж, скільки між Україною та її сусідкою з ЄС Румунією, населення якої дорівнює приблизно половині населення України. Україна експортувала до Німеччини товарів і послуг на 2,8 мільярда євро. Німецькі компанії наторгували в Україні на суму 4,9 мільярда євро.

Економічні зв'язки України з Німеччиною міцніші, ніж з будь-якою іншою країною Європейського Союзу. За даними промислово-торговельної палати, в Україні діє близько двох тисяч німецьких компаній. У них добре йдуть справи в Україні, й постачають вони буквально все, що виробляє німецька промисловість, крім, звісно, озброєнь.