Три роки пліч-о-пліч з пандемією - час підбивати підсумки. Репрезентативне опитування педагогів показало, що у німецьких школах далеко не все так добре, як хотілося б.
У Німеччині 80 відсотків викладачів під час пандемії були змушені частіше працювати на вихіднихФото: Melinda Nagy/Zoonar/picture alliance
Реклама
Під час пандемії коронавірусної інфекції вчителям німецьких шкіл батьки досить часто ставили одне й те ж питання: "Як сильно відстає клас за програмою?" І у відповідь нерідко чули, що, мовляв, попри домашнє навчання та інші складнощі, навчання йде своїм ходом і великих прогалин у навчанні не спостерігається.
Схоже, протверезіння прийшло під час третього "пандемічного" навчального року. Відставання виявилося істотнішим, аніж викладачі вважали ще на початку 2021-2022 навчального року. Усі прогалини стали очевидними після переходу на очне навчання. 70 відсотків респондентів нового дослідження "Барометр шкіл" (Schulbarometer) заявили, що поки що неможливо забезпечити всім учням адекватну допомогу, якої вони потребують.
Найперше опитування щодо ситуації в німецьких школах було проведено ще до пандемії - влітку 2019 року. У її розпал фокус був на наслідках короновірусу для системи освіти: опитування проводилися як під час локдаунів, так і після них. І ось тепер настав час підбити деякі підсумки. Нове репрезентативне опитування було проведено серед 1017 вчителів німецьких шкіл.
Технологічний стрибок, але не прогрес
Почнемо із позитивних підсумків. Багато в чому завдяки пандемії педагоги та їхні підопічні здійснили технологічний стрибок. Більшість німецьких шкіл (73 відсотки респондентів) працюють із цифровими технологіями і застосовують навчальні онлайн-платформи. Але самі школи, якщо судити за результатами актуального дослідження, до цього стрибка виявилися не готовими і не дуже покращили ситуацію за роки пандемії. Понад 60 відсотків респондентів сказали, що технологічно школи, як і раніше, "не так добре" або "погано" оснащено для проведення дистанційного навчання. Найкраще технічно обладнаними виявилися німецькі гімназії, найгірше - початкові школи.
При цьому технології - не головна проблема для німецьких вчителів. Головним болем для них є обмеження та їхні наслідки, заявили майже 40 відсотків опитаних. На другому місці - нестача персоналу. На третьому - поведінка учнів.
Реклама
Втрата мотивації, страхи та агресія
Що найбільше насторожує у новому дослідженні, так це частіші випадки проблемної поведінки серед учнів. Німецькі школярі стали частіше виявляти агресію. Порівняно з початком навчального року майже вдвічі більше опитаних вчителів відзначили агресивну поведінку серед своїх підопічних. Кожен четвертий викладач спостерігає зростання страхів у своїх учнів. Про проблеми з концентрацією та мотивацією розповіли понад 80 відсотків респондентів. Майже 60 відсотків викладачів зіштовхнулися із погіршенням дрібної моторики та фізичних навичок у дітей та підлітків.
Автори дослідження не забули і про самих викладачів. Адже відчуття безпорадності та нездатність забезпечити необхідну підтримку своїм учням негативно позначилися і на здоров'ї вчителів. Багато хто з них працює на межі своїх можливостей. 80 відсотків викладачів заявили, що під час третього пандемічного навчального року вони змушені частіше працювати на вихідних. 60 відсотків розповіли, що вони взагалі не мають змоги відпочити. Більшість з них також зізналися, що відчувають психічну та фізичну виснаженість. Найбільш поширені симптоми - внутрішня напруженість, дратівливість, проблеми зі сном.
І ще один результат дослідження, який засмутив: 13 відсотків викладачів планують скоротити час роботи. При наявній нині нестачі персоналу можна собі уявити, що це негативно вплине на якість освіти.
Після перерви на пандемію - культурні столиці Європи 2022 та 2023 років
Новий Сад, Еш та Каунас - культурні столиці Європи 2022 року. "П'яний годинник", міська історія, котра нараховує вже 5000 років, місце народження особливої жінки - цим містам є, що запропонувати.
Фото: Nikoleta Vukovic/Panthermedia/imago images
Новий Сад - сербські Афіни
Новий Сад - колоритний, гучний та багатогранний. У другому за розмірами місті Сербії живуть серби, угорці, словаки, хорвати, румуни, чорногорці, роми та представники інших етнічних груп. Культурне життя вирує. У 19-му столітті Новий Сад був центром сербської культури та важливим торговельним і виробничим центром. Тому його назвали "Сербськими Афінами".
Фото: Cezary Wojtkowski/picture alliance
П'яний годинник
Перед цим годинником треба постояти трохи довше, поки розберешся, котра ж година: маленька стрілка показує хвилини, велика - години, тобто все навпаки. Недарма цей годинник називають "п'яним". Місту його подарувала ерцгерцогиня й королева Австрії Марія Терезія приблизно в 1750-му році. Відтоді він і вводить в оману відвідувачів Петроварадинської фортеці.
Фото: Danita Delimont/imago images
Петроварадинська фортеця
Фортеця Петроварадин розташована на пагорбі над Дунаєм і є однією з найважливіших історично-культурних пам'яток Сербії. Ця фортеця належить до тих у Європі, котрі збереглися найкраще. Її особливість - підземні ходи, протяжність яких сягає 16 кілометрів. Починаючи від 2001 року, на території фортеці регулярно в липні відбувається чи не найбільший у Південно-Східній Європі музичний фестиваль EXIT.
Фото: Werner Otto/imago images
Мілева Марич - одна з найвідоміших доньок Нового Саду
Мілева Марич була першою сербкою і однією з перших жінок у світі, яка вивчала в університеті математику та фізику. У 1903 році Марич вийшла заміж за свого однокурсника Альберта Ейнштейна - супроти бажання його матері. Через одинадцять років шлюб розпався. Про її роль у розробці теорії відносності донині можна почути чимало міфів.
Фото: Cinema Publishers Collection/imago images
Еш - промисловість та сільська ідилія
Еш - друге за величиною місто герцогства Люксембург. Еш - так само називається й окремий кантон, до складу якого входять 18 комун, вісім з яких є французькомовними. Маленький Люксембург розташований між Францією, Бельгією та Німеччиною і має велике європейське значення: тут у 1985 році була підписана Шенгенська угода, яка скасувала прикордонний контроль на території частини Європи.
Фото: Arkivi/imago images
Еш - історія і сучасність
12 квітня 1128 року Еш вперше згадується під назвою "Аш" у документах, складених Папою Гонорієм II. У 19-му столітті це місто розквітло завдяки видобутку залізної руди. Після того, як доменні печі остаточно охололи, місту довелося шукати нові шляхи розвитку. Сьогодні на території, де колись розташовувались промислові цехи, розкинувся університет.
Фото: Harald Tittel/dpa/picture alliance
Індустріальна архітектура в університеті
Люксембурзький університет заснували 2003 року. Кампус Бельваль, де розташувалась університетська бібліотека, є яскравим прикладом поєднання сучасної і індустріальної архітектури. Близько 6700 студентів навчаються чотирма мовами: англійською, німецькою, французькою і люксембурзькою. Нині в Еш проживають представники понад 120 національностей - при цьому його населення становить лише 36000 жителів.
Фото: Harald Tittel/dpa/picture alliance
Каунас: мальовничий рік культури на Німані
Каунас - друге за величиною місто Литви. Рік культури тут стартує 22 січня: близько 40 фестивалів, понад 60 виставок та більше 250 окремих заходів, у тому числі "Міжнародний день щастя" в березні. Очікується прибуття багатьох міжнародних зірок, таких як Марина Абрамович, Філіп Міллер, Вільям Кентрідж, Йоко Оно, Дженні Каган і Роберт Вілсон.
Фото: Andrius Aleksandravičius/Organisation Kaunas 2022/dpa/picture alliance
Єврейська історія міста
У рамках культурного року кураторка Дайва Цітваріене видасть книгу "The Jews of Kaunas" (укр. "Євреї Каунаса"). Також за допомогою графіті на стінах будинків тематизується єврейське життя міста. Чимало євреїв під час Другої світової війни німці зігнали в місцеве гетто, яке згодом було перетворено на концентраційний табір, і стратили.
Фото: Martynas Plepys/Organisation Kaunas 2022/dpa/picture alliance
Каунаське чудовисько
Символом Каунаса як культурної столиці є нова міфічна істота Каунаське чудовисько. Цей персонаж створювали всі жителі міста. Його мета - нагадати про мультикультурне минуле, аби про Каунас більше не говорили як про "найбільш литовське з усіх литовських міст". Міфічна істота об'єднає минуле з майбутнім. Як саме "чудовисько" виглядає - поки таємниця. Її розкриють 22 січня 2022 року о 22.22.
Фото: Darius Petreikis
Зазирнути в 2023 рік: Тімішоара - "маленький Відень"
Не менш цікавим обіцяє бути й 2023 рік, коли титули культурних столиць Європи отримають румунська Тімішоара, угорське Веспрем і грецький Елефсін. Якщо Новий Сад називають "сербськими Афінами", то місто Тімішоара відоме як "маленький Відень". Це місто на заході Румунії колись входило до Австро-Угорщини. Численні нещодавно відреставровані старі будівлі досі нагадують про ту історичну епоху.
Фото: Zoonar/picture alliance
Оперна площа в Тімішоарі - місце пам'яті
Саме в цьому місті в кінці 1980-х років почалася революція проти комуністичного режиму. У Тімішоарі відбувались численні демонстрації, які часто завершувались криваво. На Оперній площі (фото) від куль загинуло чимало демонстрантів, серед яких були діти та підлітки. Невдовзі протести розрослилися й призвели до повалення комуністичного режиму в Румунії.
Фото: robertharding/imago images
Собор трьох святителів
Однією з визначних пам'яток міста є Собор трьох святителів. Побудований незвично для православного храму - з вежами замість типових куполів. Але особливість не тільки в цьому - для будівництва довелося загнати в болотисту землю 1000 бетонних стовпів. Будівництво собору завершили в 1940 році. Сьогодні він є справжньою туристичною принадою.
Фото: robertharding/picture alliance /
Тімішоара - великий інноваційний дух
12 листопада 1884 року на темних вулицях міста спалахнуло електричне світло. Тімішоара - одне з перших міст у Європі, де провели електричне вуличне освітлення. І сьогодні місто багато чим відрізняється від решти Румунії - економіка процвітає, рівень безробіття нижчий, ніж у решті країни, тут оселилися багато міжнародних компаній, передусім з Німеччини.
Фото: picture-alliance/imageBROKER/P. Svarc
Елефсін - міфи й ритуали
Ще одне місто, яке в 2021 році мало стати культурною столицею Європи, - Елефсін у Греції. Назва міста походить від Елевсінських містерій - таємничих обрядів під час свят на честь богині родючості, хліборобства й шлюбу Деметри. До участі в обрядах допускалися лише обрані. Елефсін був одним із найважливіших античних культових центрів.
Фото: Samuel Magal/Heritage Images/picture alliance
Промисловий порт без промисловості
Старий промисловий порт є одним з особливих об'єктів міста. Проте протягом багатьох років він уже не працює і використовується як корабельний цвинтар. Близько 30 кораблів і човнів тут іржавіють упродовж от уже десятиліть. Торік міське керівництво розпорядилось підняти з дна та утилізувати корабельні уламки - підготовка до року культури розпочалася.
Фото: ANE Edition/imago images
Між античною атмосферою та індустріальним занепадом
Фінансово-економічна криза, яка кілька років тому сколихнула Грецію, далася взнаки й в Елефсіні: збанкрутілі підприємства, високе безробіття. Але тепер місто хоче засяяти новим блиском. Парки розчищають і причепуюють, реставрують будівлі - місто хоче постати модним і сучасним на початку культурного року. Елефсін стане культурною столицею 2023 року.
Фото: imago stock&people
Веспрем - "місто королев"
Угорське місто Веспрем також стане культурною столицею Європи у 2023 році. Воно розкинулось на північ від озера Балатон, за 75 хвилин їзди від столиці Будапешта. Упродовж століть єпископ з Веспрема коронував угорських королев. Тому Веспрем досі називають "містом королев".
Фото: Tibor Bognar/Avalon/picture alliance
Музичний культурний рік 2023
У 2019 році Веспрем включили до мережі креативних міст ЮНЕСКО як місто музики. Тут регулярно відбувається ціла низка престижних фестивалів. В рік культури планується створити відкриті для всіх музичні майданчики, де зможе виступити кожен охочий, а мешканців та гостей міста мотивуватимуть опановувати якийсь музичний інструмент. Тож 2023 рік обіцяє бути культурно насиченим.
