Конкуренція є ключовим фактором у проведенні державних закупівель, наголошують в організації, яка підтримує українські та німецькі компанії в розвитку міжнародного бізнесу. "Український уряд мав би в інтересах бюджетів громад країни докладати зусиль, аби збільшити конкуренцію у цій сфері, а не навпаки - зменшувати її", - зазначив у відповіді на запит DW Александер Маркус (Alexander Markus), голова правління Німецько-Української промислово-торговельної палати.

Таким чином, представник бізнес-кіл двох країн прокоментував законопроєкт № 3739, який перебуває на розгляді Верховної Ради і був ухвалений у першому читанні наприкінці липня. Документ, поданий народними депутатами правлячої партії і низкою представників інших фракцій, передбачає обмеження доступу іноземних виробників продукції машинобудування на український ринок, якщо ця продукція частково не вироблена в Україні. У разі остаточного ухвалення законопроєкту українські міста, наприклад, можуть бути позбавлені можливості протягом наступних десяти років купувати іноземні автобуси чи трамваї для потреб громадського транспорту.

Раніше цю законодавчу ініціативу розкритикував Європейський Союз, наголошуючи на тому що вона порушуватиме принцип недискримінації, закладений в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, а також у зобов'язаннях України в рамках Світової організації торгівлі. Прем'єр Денис Шмигаль, перебуваючи 23 липня у Брюсселі, визнав, що ця законодавча ініціатива суперечить міжнародним зобов'язанням України, і пообіцяв до другого читання шукати "золоту середину" з урахуванням інтересів усіх сторін. Як може виглядати такий компроміс, глава уряду не уточнив.

Найбільша проблема - втручання органів влади

Александер Маркус у коментарі для DW звернув увагу на те, що замість протекціоністських заходів державні закупівлі потребують меншого адміністративного втручання влади. Голова правління Німецько-Української промислово-торговельної палати констатує, що попри запровадження системи електронних тендерів ProZorro, німецькі підприємства досі здебільшого стороняться українських держзакупівель.

Єдиним винятком, каже Маркус, є закупівлі, які фінансуються такими міжнародними інститутами, як Світовий банк або Європейський банк реконструкції і розвитку, і проводяться під їхнім наглядом. "На жаль, досвід участі німецьких компаній у публічних закупівлях в Україні, якщо міжнародні фінансові організації не були залучені, у минулому не завжди був позитивним", - зазначив Маркус. За його словами, як свідчить багаторічна практика, подекуди українські державні органи втручаються, аби скасувати результати виграних німецькими компаніями тендерів.