Німеччині не потрібно проходити через відбіковий відсів півфіналів "Євробачення". Разом із чотирма іншими найбільшими донорами Європейської мовної спілки (організатора конкурсу) - Великобританією, Іспанією, Італією та Францією - німці номінують свого учасника одразу у вирішальний тур "Євробачення". У 2022 році Німеччину представляє Малік Гарріс (Malik Harris).

Deutsche Welle: Малік, ти наполовину - німець, наполовину - американець. Твоя тезка - віцепрезидентка США Камала Гарріс. Чи вона твоя родичка?

Малік Гарріс: На жаль, ні (усміхається), але я дуже поважаю цю жінку. Якби ми були родичами, мене б це потішило.

Ти виріс у дуже музичній сім'ї. Твій батько грає на кількох інструментах. Твій дідусь - оперний співак. Бабуся - піаністка, тобто - шанувальники класичної музики. Що вони говорять про твій музичний стиль і смак? Тобі ж подобається бути репером.

Вони добре ставляться до цього. Пам'ятаю, коли ще дитиною прийшов додому, наспівуючи Емінема. А у його піснях багато слів F***. Тоді вони сказали: "Ой-ой-ой, може б ти краще полишив цю музику". Минув час, і тепер вони - великі шанувальники Емінема. Тепер вони всі в захваті від репу, тож я зміг прищепити їм любов до цього стилю.

Тобі 24 роки, але ти вже давно виступаєш на концертних майданчиках. Втім, найважливіший виступ у Турині ще попереду - фінал "Євробачення". І все ж, чи ти відчуваєш різницю, виходячи на різні сцени?

Звісно. Сцена "Євробачення" - це взагалі щось особливе. Тут ти більше сконцентрований на собі. На "Євробаченні" артист виступає значно більше на телекамеру, ніж для публіки. Для мене це абсолютно новий досвід. Я полюбляю виступати живцем для глядача: коли я граю, а навколо мене - публіка. Тут усе зовсім по-іншому. Але я щасливий й отримую від цього величезне задоволення.

А що крутіше за відчуттями?

Важко сказати, утім гадаю, таки грати для глядача цікавіше. Ти стоїш на сцені, а перед тобою натовп і вся його енергія. Я відчуваю такий кайф від цього.

Такий само, як коли ти побачив своє зображення в самісінькому серці Нью-Йорка (Малік Гарріс став першим німецьким виконавцем, портрет якого з'явився на величезному екрані на Таймс-сквер у Нью-Йорку. - Ред.)?

Так, ці відчуття цілком можна порівняти. Це неймовірно.

На німецькому національному відборі ти виступив з гітарою зі стікером кольорів українського прапора "I stand with Ukraine" ("Я - з Україною"). Тут, у Турині, у мене складається враження, що тема війни відійшла на другий план. Чи я помиляюсь?

Я дуже сподіваюся, що у фіналі "Євробачення" війні в Україні буде приділено багато уваги. Це важливо. На "Євробаченні" лежить відповідальність, можна сказати, майже політична, бо це - масштабний захід. Воно поєднує всю Європу. Я дуже радий, якщо у фіналі ця тема знайде своє місце. На мою думку, важливо показати солідарність із Україною.

Україна вважається головним фаворитом цьогорічного конкурсу. Німеччині останніми роками не дуже щастило на "Євробаченні". Що тобі дає надію? Чому ти впевнений, що в тебе вийде краще, ніж у попередників?

Я про це взагалі намагаюся не думати. Для мене особисто місце, яке я посяду на цьому конкурсі, не має великого значення. Це не просто якийсь конкурс, це ціла подія, яка протягом останніх десятиліть об'єднує країни Європи у її мирному співіснуванні. Всі разом ми займаємося музикою. Я буду дуже радий, якщо цього року переможе Україна. Я особисто в будь-якому разі отримуватиму задоволення від участі та виступу на "Євробаченні".