Що один з провідних німецьких вірусологів Гендрік Штреек думає про різного роду міфи та теорії конспірації довкола пандемії, про ковід-дисидентів, а також вакцину від COVID-19? Інтерв'ю DW.
Реклама
Директора Інституту вірусології при Університетській клініці Бонна Гендріка Штреека (Hendrik Streeck) вважають одним із провідних експертів з питань короновірусу. DW розпитала його про найбільш поширені тези, твердження та припущення на тему нинішньої пандемії COVID-19.
"Вірус не настільки небезпечний! Фармакологічнаіндустрія хоче заробити на пандемії. Молодим же людям взагалі нічого не загрожує"
Гендрік Штрек: Це не так! Усі дотеперішні дослідження, зокрема й у США, і ті, які показують низьку смертність, і ті, де вказується на високу, - свідчать про те, що летальність (від коронавірусу. - Ред.) є все одно вищою, ніж при сезонному грипі.
На прикладі округу Гайнсберг ми дійшли висновку, що вірус є учетверо небезпечнішим, ніж сезонний грип. Звісно, усе залежить від структури населення, де проводяться тести. Втім, вірус цей слід сприймати серйозно, хоча і не треба занадто драматизувати ситуацію.
"Політики і медіа щодня малюють драматичну картину заражень, але серед моїх знайомих немає жодного хворого"
Навіть серед моїх найближчих родичів хворіють двоє осіб.
"В Італії та США було стільки смертей, а у нас ні. Щось тут не так"
У Німеччині теж є смерті від COVID-19. В Італії та США відбулося дуже швидке поширення інфекції, заразилися великі групи населення, через що лікарні були переповнені. Вірус проник до груп ризику, де вірогідність летального результату особливо висока. У Німеччині ж нам вдалося запобігти цьому.
Ці демонстрації проходили на свіжому повітрі, тому і вірогідність зараження була нижчою, ніж у закритих приміщеннях. З іншого боку, важко встановити, чи не сталося спалаху заражень після демонстрації, скажімо, у Берліні, на яку з'їхалося чимало учасників з інших міст. Можна було б відстежити таку статистику, якби усі демонстранти були б з одного міста.
"Очікувані вакцини дуже небезпечні, аж до спроб змінити наші ДНК. До того, ж фармакологи хочуть нагріти руки на епідемії"
Обидва твердження помилкові. Вакцина не втручається у людський геном, тобто ДНК. РНК-вакцини також функціонують на вироблення білків. Наш організм не місить ферментів, які б перетворювали РНК на ДНК. Це можуть робити лише деякі ретровіруси. Тому вакцина не може втручатися у ДНК.
Щодо фармакологічної галузі, то так, вона заробляє і на вакцинах. Але лікарняні каси щороку на них виділяють суми, які дорівнюють лише 0,3 відсотка бюджету у порівнянні зі сумами, які виділяються на медичні препарати. Тому бюджет на вакцини дуже невисокий. Крім того, галузь мусить заробляти, адже без цього не зможе винаходити нові ліки.
"Вірус зазнав вже низку мутацій. Вакцина проти цього безсила. Або ж доведеться робити щеплення щороку, як від грипу"
Так не можна стверджувати. Так, вірус мутує, але не так сильно, як грип. Чи буде вакцина ефективною і про регулярність щеплення зараз ще зарано говорити, бо вона ще відсутня.
"Карантинні заходи абсолютно неадекватні і перебільшені. Я вимагаю, щоби мені повернули мої свободи"
Ми знаємо, що правил соціальної дистанції, носіння маски та загальної гігієни слід дотримуватися, і що вони діють, а отже допомагають у запобіганні зараженням. Додатково, ці правила допомагають у тому, щоби навіть при заражені передавалися менша кількість вірусів. Можливо, людина тоді заражається, але має менше симптомів. Ми знаємо про це на прикладі інших вірусів: чим більше їх підхопиш - тим сильнішими будуть симптоми. І навпаки. Як відомо, "доза робить отруту" (з латині - "Sola Dosіs Facіt Venenum" - Ред.)
Дотримання усіх трьох правил допомагає у тому, щоби знизити таку дозу, і це наше спільне зусилля, очевидно, допомагає у тому, що ми бачимо більше випадків, коли хвороба протікає лише із легкими симптомами.
Дуже маловірогідно, що цей коронавірус був згенерований у лабораторних умовах. Наскільки мені відомо, не ведуться дослідження у напрямку генерування певних вірусів, адже це занадто небезпечно. З іншого боку, точно сказати про те, звідки вірус пішов, теж неможливо. Та вірус не може мати генних послідовностей, які б не траплялися у природі. До того ж, лабораторії, як та у Китаї, дотримуються суворих правил безпеки і віруси там не можуть пересуватися приміщеннями, щоби їх навмисне поширювали. Тому таку версію я вважаю надзвичайно малоймовірною, хоча довести це неможливо. Як і довести протилежне.
"Я молодий і здоровий. Якщо і заражуся, то симптоми будуть дуже легкими"
Статистика підтверджує, що молоді і здорові люди мають легкі симптоми або ж хвороба протікає безсимптомно. Тож, лише опираючись на статистику, можна підтвердити ці дані. Проте буває, що і молоді та здорові люди мають тяжкі симптоми або ж навіть помирають. Це підтверджено вже багатьма клінічними випадками.
Довідка: Професора Геендріка Штрека вважають одним з провідних експертів у Німеччині з питань коронавірусу. Він очолює Iнститут вірусології при Університетській клініці Бонна. Під його керівництвом ведеться тривале дослідження щодо поведінки коронавірусу в окрузі Гайнсберг на заході ФРН, який став одним із перших осередків пандемії.
Маски в історії, релігії та культурі
Ми не завжди їх помічали, але маски завжди були частиною повсякденного життя й популярним мотивом у мистецтві й культурі.
Фото: picture-alliance/dpa/Sputnik/Stringer
Обличчя епідемії
Пандемія коронавірусної інфекції змусила цих українців у Львові згадати про маски лікарів Середньовіччя під час чуми. Страхітливі маски з величезним пташиним дзьобом наводили страх на хворобу, від якої не було лікування, але, перш за все, вони захищали (на зразок сучасних респіраторів) самих лікарів від інфекції. У дзьобі були пахучі трави, які рятували медиків від чумного смороду.
Фото: picture-alliance/dpa/Sputnik/Stringer
Обличчя страждання
Обличчя страждання
Середньовіччю присвячені музеї в багатьох містах. Музей Tortureum у хорватському Загребі показує маски, які в темні віки використовувалися як інструменти тортур і катувань.
Фото: picture-alliance/Pixsell/B. Filic
Обличчя культу
Маска з'явилася як реквізит культу. Ритуальні маски зображали тварин, духів, міфологічних персонажів, сили природи. Вони широко відомі з найдавніших часів у багатьох племен і народів світу та використовувалися для комунікації з надприродними силами. Або для залякування злих духів.
Фото: picture-alliance/imageBROKER/Engelmann
Куленепробивне обличчя
Куленепробивне обличчя
Здатність маски викликати страх використовується й донині. Балістична маска входить до екіпіровки спецназу в багатьох країнах світу. Лицьова броня призначена не тільки для захисту від куль. Вона ефективна також як засіб залякування. У фантастичному бойовику "Острів" (2005 року) дія відбувається в 2019 році після глобальної катастрофи.
Розкішні венеціанські маски в минулому носили не тільки під час карнавалу - свята анонімної вседозволеності. Збіднілих патриціїв, замаскованих під жебраків, маски захищали від нескромних поглядів, коли ті просили милостиню. Знаменитості в масках подорожували інкогніто.
Фото: picture-alliance/NurPhoto/M. Romano
Обличчя інтриги
Від "Маскараду" Лермонтова до "Привида опери": костюмовані вечірки великосвітського товариства з любовними пригодами і багатоходовими інтригами не раз слугували сюжетними лаштунками для мелодрам і трагедій у романах, операх і фільмах.
Фото: picture-alliance/United Archives
Обличчя гламуру
У кожної епохи - свої розваги. Неживу маску замість обличчя ризикують отримати ті, хто надто захоплюється гонитвою за вічною молодістю і бездоганною красою. Французький фільм жахів "Очі без обличчя" (1960) відомий своїми натуралістичними сценами пластичної хірургії і показом знівечених людських облич.
Фото: picture-alliance/United Archives/IFTN
Обличчя потойбічного світу
У кожної епохи також - свої ідеали краси. Золота маска Тутанхамона слугує прекрасним зразком давньоєгипетського ювелірного мистецтва. На відміну від посмертної маски з гіпсу, яка є зліпком з обличчя покійного і залишається у світі живих, похоронна маска зберігає обличчя покійного для його подорожі в світ потойбічний.
Фото: picture-alliance/Photoshot
Обличчя перевтілення
Стереотипні ролі й маски, які ми приміряємо на себе в нашому соціальному житті та під впливом масової культури, досліджує в безкінечній серії постановочних фотографічних автопортретів Сінді Шерман. За безликими персонажами художниця закликає побачити людину.
Фото: picture-alliance/AP Photo/R. Vogel
Обличчя іміджу
Австралійська співачка Сіа стверджує, що її сценічна перука, яка практично повністю приховує обличчя, допомагає їй залишатися невпізнаваною в повсякденному житті. Насправді в інтернеті можна легко знайти фотографії Сії, і, звичайно ж, маска з перуки - це насамперед частина іміджу.
Фото: picture-alliance/AP/Invision/R. Fury
Обличчя невидимки
Французький дует Daft Punk не з'являється на публіці без шоломів, свого фірмового камуфляжу. Як виглядають Тома і Гі-Мануель, давно вже відомо їхнім фанатам. Але це не заважає піонерам електронної танцювальної музики зберігати свій культовий статус і понині.
Фото: picture-alliance/dpa/Sony Music/D. Black
Обличчя акціонізму
Дівчата в балаклавах з російської антиієрархічної панк-групи Pussy Riot прославилися на весь світ не концертами чи альбомами, а своїми політичними акціями.
Фото: picture-alliance/dpa/U. Anspach
Обличчя сюжету
Нове обличчя - маска, все змінює. Її перевтілювальну силу охоче використовує і кінематограф. Джим Керрі в кінокомедії "Маска" (1994 рік) перетворюється за допомогою чарівної маски з невдахи на супергероя.
Мало який фільм жахів обходиться без маски, нехай навіть лише з гриму. "Крик" цитує десятки культових фільмів жахів і сам після виходу на кіноекрани в 1995 році поповнив їхні лави. Маска з цього фільму відсилає до знаменитої картини Едварда Мунка "Крик".
"Авіньйонські дівиці" - перша картина кубічного періоду Пабло Пікассо - написана в 1907 році. Дві праві фігури з обличчями, що нагадують африканські маски, знаменують собою народження нової течії в живописі. Невинний ідеал класичного оголеного тіла змінив новий образ сексуальності, агресивний і загрозливий.
Фото: picture-alliance/dpa/dpaweb/EPA/K. Okten
Обличчя відсутності
У сучасному театрі Європи актор перевтілюється в образ без допомоги об'єкта, який приховує обличчя. Але в деяких постановках маска продовжує нагадувати про своє народження в культі смерті. Так "Ім'ярек" (Jedermann) за п'єсою Гуґо фон Гофмансталя (Hugo von Hofmannsthal), що йде в Зальцбурзі з 1920 року, розповідає про самовдоволеного багатія, за яким приходить Смерть.
Через маску в японському театрі й сьогодні використовується техніка повного ототожнення виконавця з втілюваним ним персонажем. Надіти маску - це такий же складний процес, як "вжитися в роль" за методом Станіславського. Маска і актор не існують окремо. Людина і маска стають одним цілим ще задовго до виходу на сцену.