9 вересня в конкурсній програмі "Горизонти" на кінофестивалі у Венеції відбудеться світова прем'єра українсько-польсько-німецького художнього фільму "Носоріг". У ньому режисер і сценарист Олег Сенцов повертає глядачів до України 1990-х років, де панує беззаконня, злочинність і насильство в вакуумі влади, що утворився після розпаду СРСР. "Носоріг" - прізвисько головного героя, який дедалі глибше занурюється в кримінальний світ, в якому заправляє той, хто сильніший. Це перша робота Сенцова після того, як він п'ять років провів у російських в'язницях у справі "кримських терористів" і повернувся в Україну в результаті обміну полоненими. Він став одним зі символів опору російській анексії Криму. В інтерв'ю DW режисер пояснив, чому його цікавить світ криміналу в 1990-ті і навіщо він вибрав на головну роль дуже суперечливого актора.

DW: "Носоріг" - ваш перший фільм за останні десять років. Що ви відчуваєте?

Олег Сенцов: Я почуваюся так, нібито повернув самому собі прострочені борги. Внутрішньо я завжди був одержимий цим фільмом. І за останні десять років нічого не змінилося, незважаючи на всі труднощі, мій арешт і війну в моїй країні.

Сценарій був написаний до арешту в 2014 році. Ви ще раз бралися за нього у в'язниці?

У в'язниці я не міняв сценарій, хоча там я дуже багато написав - в цілому чотири нові сценарії. Але в неволі роздумуєш над легшими історіями, там і так досить похмуро. Гадаю, якщо б я написав "Носорога" в тюремній камері, то сюжет був би лише на половину настільки драматичним.

Чому "Носоріг" так глибоко заглядає в безодню українського суспільства 1990-х?

Це брутальний фільм. Просто тому, що такі були часи. І там нічого прикрашати або замовчувати. Спочатку нам завдав травму Радянський Союз, а потім перехідний час 1990-х. Беззаконня, яке я показую в "Носорогу", насправді було ще гіршим. Сьогодні ми живемо в зовсім іншій країні, але в Україні чимало тих, хто досі романтизує той період. Я ж хочу його деромантизувати. Я хочу сказати: "Герої фільму - погані хлопці, їхнє життя було жахливим і далеким від того, якого варто прагнути". Досі немає жодного українського фільму, який би безкомпромісно і чесно торкався цієї тематики.

Що конкретно робить життя головного персонажа, злочинця на прізвисько "Носоріг", поганим?

Мене цікавила людина з усіма її внутрішніми протиріччями. У 1990-х в нашій країні правили кримінальні банди. "Носоріг" живе в цьому безжальному світі. Я сам не був пов'язаний з криміналом в 1990-ті, але знаю таких людей. Цей світ мені знайомий. І в головному герої мене цікавило, де в ньому - при всій його брутальності - людяність. Оскільки в будь-якій людині, навіть якщо вона робить погані вчинки, є щось хороше.

І ви знайшли її в "Носорогу"?

Стара приказка говорить: краще один раз побачити, ніж сто разів почути (сміється - Ред.).

Повернімося до головного героя. Його грає Сергій Філімонов, актор-аматор...

Я усвідомлював, що серед професійних акторів в Україні я не знайду нікого, хто хоча б приблизно зміг би перейнятися почуттями "Носорога". Тому ми провели кастинг серед колишніх солдатів, спортсменів, ув'язнених. Людей, які в екстремальних умовах брали гору. Це помітно за їхнім поглядом, як у випадку Сергія.

Філімонов - колишній спортсмен, футбольний хуліган, солдат, правий екстреміст. Сьогодні він сприймає себе як частину громадянського суспільства і бореться з корупцією. Але вас не відлякало його минуле?

Ні, саме він мені й був потрібен. Той, хто переніс в житті різні бої, чиє минуле затьмарене і негативними переживаннями. Той, хто внутрішньо зрів. Той, хто готовий зіткнутися з труднощами. Я радий, що ми його знайшли, оскільки він пасує фізично і ментально для ролі. До того ж, він ще й досить стерпний актор (посміхається - Ред.).

У нього на грудях татуювання з написом "Перемога або Вальхалла". У фільмі її не видно ...

Це не підійшло б для України 1990-их, і ми загримували. Але не думайте, що він зі самого початку сіяв страх. Навпаки: мені він спершу здавався ледь не занадто поступливим, і я не думав, що виберу його на цю роль. Ще у нього була борода і він був менше вагою. Для фільму його поголили, і він погладшав.

Ви знімаєте кіно. Але вас асоціюють з опором українців Росії. Ви вважаєте себе і політиком?

Політика - це взагалі не моє. Але я беру участь в публічних акціях проти російської агресії. Я теж від неї постраждав, як і багато хто страждає сьогодні. Багато хто загинув і досі, на жаль, гинуть. Мені важливо, перш за все, щоб звільнили більше сотні політв'язнів, які досі ще перебувають під вартою в Росії. Я був одним з них. Але я не входжу до жодної партії і не збираюся.