До Німеччини за роки повномасштабної війни Росії проти України прибули понад 1,2 мільйона українських біженців. На початку жовтня у Центральному реєстрі іноземців було зареєстровано загалом 1 293 672 особи, які з лютого 2022 року отримали тимчасовий захист у Німеччині. 

Донині до Німеччини прибували переважно українські жінки з дітьми або люди пенсійного віку. Зараз же потенційно насувається нова хвиля біженців з України - здебільшого молоді чоловіки до 22 років.  

Виїзд їм спростили нещодавно - український уряд змінив порядок перетину державного кордону і з 28 серпня дозволив чоловікам віком від 18 до 22 років безперешкодно покидати країну. Відтоді, за даними міністерства внутрішніх справ ФРН, кількість українських чоловіків цієї вікової групи, які реєструються в Німеччині, різко зросла - з близько 100 до майже 1000 на тиждень, тобто вдесятеро. За словами представниці міністерства, наразі неможливо оцінити, наскільки це є "тимчасовим явищем". 

Нова хвиля українських біженців у Німеччині?

"Нову хвилю біженців" підтверджує й один з консультаційних центрів для біженців у Берліні, до якого з вересня звернулися десятки молодих чоловіків з України. "Раніше молоді чоловіки цього віку не були так широко представлені серед людей, яким ми допомагаємо", - каже Еліна Венер (Elina Waehner), координаторка українського консультаційного центру у Берліні. У вересні консультаційний центр провів понад 440 консультацій - з яких 13 відсотків були для молодих чоловіків цієї вікової категорії. За даними організації, це різкий стрибок порівняно з 0,1 відсотка влітку. 

Деякі чоловіки їдуть безпосередньо до первинних центрів прийому біженців, інші приїжджають спершу до друзів або родичів, які мешкають у Німеччині. У центрі наголошують, що особливістю є "доволі високий рівень освіти" цих молодих людей. Більшість з них ще не впевнені, що принесе майбутнє, але своїм першим кроком у Німеччині вбачають інтеграцію та легалізацію себе через статус тимчасового захисту задля навчання чи роботи у майбутньому.

Читайте також: Як дозвіл на виїзд 18-22-річних чоловіків за кордон впливає на ринок праці в Україні?

Максим: Я приїхав навчатися

Один з тих, хто одразу вирішив скористатися можливістю виїхати з України, є 20-річний Максим із Києва. Юнак нещодавно прибув до Берліна - дотепер це його перша поїздка за кордон. Прогулюючись однією з центральних площ Берліна Александерплац, хлопець не може стримати почуттів: "Емоції в мене просто зараз зашкалюють! Моїй радості не було меж, тому що я зрозумів, що це квиток у моє майбутнє". 

Хлопець уже подався на отримання тимчасового захисту, перебуває поки у таборі, але далі планує вивчати німецьку мову і вчитися або працювати: "Я приїхав сюди навчатися. Якщо не на електротехніка, то на якусь таку робочу професію, яка зможе підвищити комфорт людей і зробити цю країну краще, а не просто сидіти в якомусь кабінеті та протирати штани".  

Останні два роки у Києві Максим працював кур'єром, не навчався, бо був відрахований з університету. Батько у хлопця помер сім років тому. Вдома лишилася лише мама, яка працює прибиральницею. "Одна з причин, через які я приїхав до Німеччини, - щоб допомогти моїй мамі", - пояснює Максим. 

Сергій: 23-24 роки - буферна зона до мобілізації  

22-річний Сергій, який нещодавно прибув до Німеччини, - родом з Донецька і тікає від російської війни ще з 2014 року. У Донецьку хлопець жив за два кілометри від аеропорту і бачив початок війни на власні очі ще дитиною. Потім він переїхав до Шахтарського (колишнього Першотравенська) на Дніпропетровщині. У старших класах почав ходити до протестантської церкви і брати участь у богослужіннях, паралельно захоплюючись зйомками відео та режисурою. Зараз працює як діджитал- та моушн-дизайнер на замовлення.   

Однією з причин виїхати з України до Німеччини Сергій називає мобілізацію. Ухвалити рішення виїхати, каже, було складно. Законні шляхи виїзду для чоловіків обмежені, а після 22 років, пояснює хлопець, ситуація ускладнюється ще більше. Тож він зрозумів, що це, теоретично, його остання можливість виїхати легально: "23-24 роки - це буферна зона. Ти і виїхати не можеш, і наче не ховаєшся, але водночас дедалі ближче до мобілізації". 

У Німеччині в Сергія були знайомі, які виїхали з України раніше, саме тому вирішив поїхати сюди сам. Наразі він намагається закріпитися в Німеччині: оформлює документи, шукає роботу, щоб винайняти житло і згодом перевезти родину - маму, брата і сестру. В Україну повертатися найближчі років десять не планує. Попри війну, каже Сергій, туги за домом не відчуває: "Я дуже часто переїжджав, і такого поняття, як дім, у мене, на жаль, немає". Після початку війни у 2014-му він змінив щонайменше шість місць проживання. 

Віктор: Боявся, що мобілізовуватимуть з 18-ти  

Наймолодший із тих, з ким поспілкувалася DW, - 18-річний Віктор з села Григорівка Київської області. Наприкінці серпня юнак приїхав до Берліна з подругою. Тут теж подався на отримання тимчасового захисту, продовжує онлайн-навчання на другому курсі в Київському університеті культури та мріє бути актором.  

Хлопець планував виїхати і раніше - до того, як йому виповнилося 18, але вагався. Одним із чинників, що вплинули на рішення виїхати, називає "страх війни" і "страх перед мобілізацією". Каже, що хоч офіційно до 25 років мобілізація нібито не загрожує, на його думку, в Україні ситуація може змінитися будь-якої миті. "Я бачив заголовки новин, де писали, що можуть зменшити вік призову, - пояснює Віктор. - А у нас у державі можуть ухвалити будь-який закон і мобілізовуватимуть з 18-ти". 

У Віктора в Україні лишилися батьки: мати працює медсестрою, а батько за станом здоров'я вже кілька років безробітний. Віктор розповідає, що процес адаптації в Німеччині виявився складнішим, ніж він очікував. Спершу він планує вивчити тут мову, потім спробувати вступити до навчального закладу та знайти роботу. Однак поки що, зізнається, йому важко: "Тут усе дуже бюрократично, мовний бар'єр сильно впливає". 

Майбутнє у Німеччині?

Дозвіл чоловікам до 22 років виїздити з України викликав суперечливі реакції. Критики кажуть, що Україна не може дозволити собі втрачати молоде покоління, особливо в умовах мобілізації. У соціальних мережах молодих чоловіків, які залишають країну, часто називають "ухилянтами" або "зрадниками", попри те, що кордон вони перетинають легально.

"Усі мої друзі, які залишилися в Україні, раділи за мене", - ділиться Максим. І додає: "Навіть ті, які служать у ЗСУ, не казали мені: "Ти робиш погане діло, кидаєш нас, ти потрібен країні, повинен воювати". За словами Максима, в автобусі, яким їхав з України, було лише кілька хлопців його віку. Ті ж, хто наважується на переїзд, продовжує він, розглядають це як шанс, але готові повернутися, якщо інтеграція за кордоном виявиться надто складною. У такому разі, каже Максим, буде можливість використати набуті у Німеччині знання та досвід вже в Україні. 

22-річний Сергій натомість пригадує, як в автобусі до кордону їхали ще восьмеро хлопців його віку. На паспортному контролі всі раділи, "всі, коли пройшли його, казали - ура, ми це зробили!"

Читайте також: Дозвіл на виїзд чоловіків 18-22 років: що відбувається на кордоні?

Попри різні життєві обставини, освіту та мотивацію, всі троє хлопців - Максим, Сергій та Віктор - наразі планують залишатися в Німеччині і спробувати побудувати тут своє життя. За даними останніх соціальних опитувань в Україні, більш ніж кожен п'ятий український підліток хотів би переїхати за кордон, лишатися ж в Україні хочуть 52 відсотки молодих людей.