На Європу чекають важкі часи. Це не новина. Китай обганяє Захід в економіці, США ставлять під сумнів трансатлантичне партнерство. Геостратегічні координати зміщуються. Вже багато років зрозуміло: Європі потрібно визначити власні інтереси та цілі. Але зроблено в цьому напрямку було мало.
Тепер політика Дональда Трампа викликає новий шок. Протягом майже чотирьох десятиліть уряд США кожні кілька років публікує документ під назвою "Стратегія національної безпеки". Зазвичай це відбувається без особливого резонансу. Але цього разу все інакше.
Документ обсягом усього в 33 сторінки читається як фронтальна атака на Європу. Континент представлено як зону провалу: "Його економічний занепад затьмарюється лише реальною та похмурою перспективою загибелі цивілізації". Стратегія різко критикує міграційну політику та звинувачує країни ЄС у нестачі свободи слова. Європі загрожує "цивілізаційне зникнення", говориться в ній.
Розрив із західною самосвідомістю
Уникнути цього можна лише за умови припинення масової імміграції, згортання європейської інтеграції та радикальної зміни політики щодо України. Країнам ЄС більш-менш відкрито приписується бажання затягнути війну задля досягнення нереальних цілей. Якби Європа не втрутилася в ситуацію після саміту на Алясці в серпні, вважаючи, що Трамп надто поступився Путіну, і якби вона просто прийняла план щодо України з 28 пунктів, розроблений у Вашингтоні в листопаді, сьогодні процес мирного врегулювання зайшов би набагато далі. Прямо у стратегії на це не вказується, але інтерпретувати її положення можна саме так.
Спільні цінності та багатосторонні союзи - основа західної політики протягом десятиліть - відходять у минуле. Тепер діють нові правила: національні інтереси та право сильного. Це новітні орієнтири світової політики. Міжнародне право та ООН перетворюються на релікти XX століття. По суті, нова стратегія Вашингтона лише підсумовує те, що адміністрація Трампа заявляла і практикувала з моменту вступу нового президента на посаду в січні. Згадаймо промову віцепрезидента Джеймса Венса на Мюнхенській конференції з безпеки чи скандал із Володимиром Зеленським у Білому домі.
Поки нова стратегія докладно розбирає Європу, Росія та Китай згадуються лише побіжно. Відповідно, реакція Москви доброзичлива. "Зміни, які ми спостерігаємо, багато в чому відповідають нашому баченню", - заявив речник Кремля Дмитро Пєсков.
Вже упродовж кількох місяців багато коментаторів заявляють, що США стали на бік Росії. З Європи це може виглядати справді так. Але на ділі США відстоюють свої заново визначені національні інтереси. Вони хочуть за будь-яку ціну закінчити війну в Україні і заради цього готові прийняти багато вимог Путіна. Можливо, у Вашингтоні також розраховують, що буде краще, якщо Росія стане молодшим партнером США, а не Китаю, у геостратегічному суперництві XXI століття.
Читайте також: Депутат про стратегію безпеки США: Наче її озвучив Путін
Момент істини для Європи
Трансатлантичний союз, який існував 80 років, опинився на межі розколу, а можливо, й повного краху. Європа ще поки намагається усвідомити цю реальність. Тим часом уряд США не приховує намірів підтримувати в Європі політичні сили, які відкидають статус-кво та вважаються у Вашингтоні "патріотичними". Так, багато положень стратегії національної безпеки США не нові. Але тепер це вперше зафіксовано письмово.
Зовнішньополітичний експерт Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Норберт Реттґен (Norbert Röttgen) говорить про нову "зміну віх". Про першу оголосив ексканцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz) у 2022 році після початку війни РФ проти України. Тепер, за словами Реттґена, рух MAGA (ультраконсервативний рух прихильників Трампа в США. - Ред.) хоче перебудувати внутрішній порядок Європи. Якщо йому це вдасться, Європейський Союз у нинішньому вигляді не виживе. Чи зможе ЄС з його 27 державами та абсолютно різними національними інтересами впоратися з цим викликом? Якщо він справді такий сильний, як постійно стверджує, то має довести це прямо зараз.
Так, для Європи настають важкі часи.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.