"У нас на позиції чотири людини - а її штурмує 20-30 росіян. Відколи я на цьому напрямку - а це вже два роки, нам постійно не вистачає людей", - говорить військовослужбовець із позивним "Білий" із 59-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ.

Напрямок, де служить "Білий", раніше називався Авдіївським. Після окупації Авдіївки на початку цього року армія РФ почала наступати на захід від міста, маючи на меті захопити Покровськ - важливий логістичний пункт на Донеччині. Навесні росіяни окупували Очеретине і пришвидшили просування на Покровськ. Протягом останнього місяця місцеві жителі масово евакуюються, передчуваючи важкі бої на тепер уже Покровському напрямку.

Читайте також: "Продовжити відчуття дому". Евакуація з Покровська і околиць

На думку військових, із якими говорила DW, причиною успіхів армії РФ на цьому напрямку є її велика чисельність. "Як я розумію, вони не цінують своїх людей. Вони пруть - і їх у три рази більше", - розмірковує офіцер штабу однієї з бригад ТРО. Водночас головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський днями заявив, що просування росіян на Покровському напрямку вдалося зупинити. За його словами, цьому сприяла Курська операція.

Опитані DW військові оцінюють цю операцію стримано. "Нам, як і раніше, не вистачає людей", - повторюють військовослужбовці. "Людей, які будуть досить добре навчені та мотивовані", - уточнює "Ромео", тимчасово виконуючий обовʼязки командира механізованої роти 59-ї бригади.

Мобілізовані

Навесні цього року набув чинності закон про посилення мобілізації. Відтоді призов пожвавився - лише у травні було мобілізовано більше людей, "ніж за останні кілька місяців", заявив Роман Костенко, секретар комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки при Верховній Раді.

За рахунок мобілізованих комплектують найбільш виснажені бойові підрозділи, зокрема й піхоту на Покровському напрямку. Серед новобранців 59-ї бригади - в основному старші за 40 років чоловіки, що мешкали в селах. "Я не йшов до останнього, - зізнається солдат із позивним "Аптека". - Я не знаю, чому не йшов. Але я був готовий - у мене було взуття, одяг".

"Я сам збирався йти. Я не боявся ТЦК, як інші", - запевняє новобранець із позивним "Суєта". Коли він отримав повістку, то попросив працівників ТЦК дати йому кілька днів - аби відсвяткувати своє 45-річчя. Міг утекти, але не став, зауважує чоловік. Він каже, що не хоче, аби однокласники його доньки казали їй: "Мій тато воює, а твій бігає".

Ми зустріли чоловіків на полігоні в Покровському районі, де вони проходять додаткові тренування, організовані інструкторами 59-ї бригади. Обидва новобранці скаржаться на БЗВП - курс базової військової підготовки. "Скільки років ви вчилися на журналіста? А представте, що я ніколи не тримав автомат, але за місяць маю усе вивчити", - жаліється "Аптека", який вважає себе ще не готовим до участі в бойових діях.

"У мене й цього місяця не було", - коментує його слова інструктор із позивним "Білий", який до поранення служив у піхоті. На початку повномасштабного вторгнення тренування мобілізованих були ще коротшими.

Читайте також: Рекрутинг замість примусу. Як військові самостійно шукають людей для служби в ЗСУ

Підготовка і мотивація

Підготовка новобранців є "меншою, ніж хотілось би", нещодавно визнав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. "Водночас динаміка на фронті вимагає від нас якнайшвидшого залучення призваних військовослужбовців", - додав він.

Піхотинець із позивним "Сєвєр", який тренує новобранців 59-ї бригади, оцінює їхню мотивацію стримано. "Є старання, жвавість, вогонь в очах. Трохи нашого, інструкторського, втручання - і все буде добре". Інший інструктор, військовий із позивним "Білий", більш критичний щодо новобранців. "Рівень мотивації дуже низький. Більшість мобілізованих, які до нас попадають, - це ті, яких десь зловили по дорозі або в наливайках", - скаржиться він.

У результаті частина таких бійців самовільно залишають позиції, стверджує "Білий". "Навіть бувають випадки, що позиції не обстрілювалися, але вони просто втомилися там сидіти. Потім такі люди безвісті зниклі. Бо ні до нас, ні на позиції вони не повертаються. І ніхто не знає, що із ними - чи 200, чи 300, чи в полоні. Така ситуація, починаючи із зими", - пояснює інструктор.

Крім того, за його спостереженнями, базовий курс військової підготовки не дає новобранцям достатньо знань. "Кулеметів, гранатометів вони не знають. Гранати не кидали, - обурюється "Білий". - Максимум, що вони роблять, - відстрілюють по 300-500 патронів. І це в одному з кращих навчальних центрів. Але в основному - 100, 200, а хто й 60 патронів. У навчальних центрах люди займаються в основному прибиранням території, копанням бліндажів і заступають у наряди".

Тож чимало бойових підрозділів, зокрема й 59-та бригада, вимушені додатково навчати новобранців на власноруч організованих полігонах біля лінії фронту. У липні цього року деякі військовослужбовці, їхні рідні та волонтери звинуватили командування 59-ї бригади у "злочинних наказах", які призвели до великих втратах особового складу. "Є втрати, на жаль, - у коментарі журналістам визнав офіцер бригади Сергій Ціхоцький. - Щоб казати про те, що той командир хороший, а той поганий, треба мати якісь підстави". Після перевірки Військова служба правопорядку ЗСУ заявила, що робоча група не виявила випадків "видання злочинних наказів", проте встановила "негативні управлінські рішення". "Окремих посадових осіб командування бригади притягнуто до відповідальності", - не конкретизуючи, додали у ВСП.

Добровольці першої хвилі

Військовослужбовиця Олена Худякова, яка раніше служила бойовою медикинею, згадує, як улітку 2022 року почула від командира суміжного підрозділу фразу: "Якщо що, нових десять пришлють". Так він відповів на пропозицію провести додаткову розвідку позицій, перш ніж відправляти туди піхотинців. "У подальшому, на жаль, подібних ситуацій ставало більше. Як наслідок - мотивованих добровольців ставало менше", - говорить Худякова.

Військова підтримує звʼязок зі своїми побратимами на Покровському напрямку. За її спостереженнями, відсутність мотивації у новобранців та низький рівень їхньої підготовки є поширеними. На її думку, це зумовлено зокрема й недбалим ставленням до добровольців першої хвилі, яке стає дедалі більш помітним і демотивує тих, хто ще не служать.

"Юрист військової частини ходив на судові засідання проти важко пораненого бійця, якого я вивозила восени 2022, - продовжує Худякова. - І от лише зараз частину нарешті зобовʼязали виплатити йому все, що вони були винні. Доступ до медичної допомоги, виплати, документи - це наболілі питання. Ми постійно казали, що від того, як вони вирішуються, залежить і мотивація".

Військовослужбовиця обурюється й тому, що деякі командири не приділяють належної уваги підготовці та налагодженню новобранців. "Які не бачили позицій і для яких термін "рекогностування" - незрозуміле слово. Якого результату чекати від групи вчорашніх цивільних, частина з яких за фізичним параметрами не здатна дійти в спорядженні до позиції, вже не кажучи про те, щоб утримати їх?", - питається Худякова.

Читайте також: "Я прийшов у військо вільною людиною, а став кріпаком". Як військові звільняються зі служби

Пошук рішень

Попри проблеми із мотивацією новобранців, на думку військовослужбовиці, мобілізація працює. "Примус працює, - уточнює Худякова. - Чималий  відсоток навіть тих, хто боялися й ховалися, все-таки стають толковими бійцями у толкових командирів".

Інструктор 59-ї бригади із позивним "Білий" каже, що зі свого боку намагається підтримувати новоприбулих. "Стараємося дати людям навички, щоб вони могли вижити. Щоб вони розуміли, що ніхто їх не кидає. Що командири про них думають і піклуються", - додає "Білий".

На його думку, кримінальне покарання за військові злочини, зокрема дезертирство, не може бути ефективним. "Якщо боєць посидить хоча би дві-три доби на нулі, він зрозуміє, що легше десять років у тюрмі відсидіти", - вважає інструктор, що раніше служив у піхоті. Натомість він позитивно оцінює мобілізацію засуджених, яка розпочалася із весни цього року. У 59-ї бригаді вже сформовано штурмовий спецбатальйон із достроково звільнених вʼязнів. "Більшість - молоді, нема таких, що за 50, - описує своїх нових побратимів "Білий". - Вони вмотивовані, такі, як були на початку війни - які самі захотіли воювати. Вони цінують волю і радіють, що їм довіряють озброєння. Що не їх охороняють, а вони охороняють".

Читайте також: Від тюрми та від війни: як мобілізують українських в'язнів

Розмірковуючи над вирішенням проблеми із мотивацією новобранців, Худякова наголошує, що доля військовослужбовця не має залежати від людського фактору - від того, до якого командира він потрапить. "Але я досі не бачу системи. І далі панує людський фактор", - констатує військова. Крім цього, гостро стоїть питання відсутності відповідальності командирів, додає Худякова. "За доповіді нагору про те, що ділянка у 500 метрів, куди зайшов ворог, позначається як наша і туди посилають бійців, - пояснює вона. - Механізмів захисту немає. Поки я бачу лише приклади покарання за втрату позицій, але не за втрату людей".

"Ставлення до людей треба терміново міняти, - підсумовує Худякова. - Хтось каже, що вже пізно. Але ні, ніколи не пізно".