Кнесет Ізраїлю обрав новим президентом країни Іцхака Герцога. Президент Ізраїлю виконує здебільшого представницькі функції.
Новий президет Ізраїлю Іцхак Герцог (ліворуч) із спікером Кнесету Ярівом ЛевіномФото: Ronen Zvulun/Reuters/AP/picture alliance
Реклама
Парламент Ізраїлю обрав новим президентом країни Іцхака Герцога. За його кандидатуру під час голосування у середу, 2 червня, віддали свої голоси 87 депутатів Кнесету, повідомляє інформаційне агентство dpa.
Суперниця Герцога, активістка і вчителька Мір'ям Перец, отримала натомість лише 26 голосів на свою підтримку. Герцог, який з 2013 року очолював опозиційну політсилу "Авода" (Ізраїльську партію праці), перебере президентські повноваження у Реувена Рівліна 9 липня. У Рівліна завершується семирічний термін перебування на посаді.
Герцог заявив, що буде "президентом Ізраїлю" та закликав до єднання у країні, розділеній гострою політичною кризою. "Прийшов час зводити мости", - заявив він, пообіцявши боротися проти антисемітизму у всьому світі.
Президент Ізраїлю виконує здебільшого представницікі функції. Серед головних його повноважень - помилування в'язнів та надання мандату на формування уряду. Президента обирають у парламенті таємним голосуванням на семирічний термін.
Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху привітав Герцога у повідомленні в Twitter. Від імені усіх жителів країни він побажав новому президенту успіху.
Вибори президента Ізраїлю відбулися на тлі гострої політичної кризи в країні. Очікується, що вже найближчим часом уряд Нетаньяху буде розформовано.
Згідно з результатами вже четвертих за два останні роки парламентських виборів, що відбулися 23 березня, на них перемогла консервативна партія "Лікуд", очолювана Нетаньяху. Втім, ці результати були невтішними для прем'єр-міністра Ізраїлю, адже його політична сила втратила кілька місць у парламенті, отримавши лише чверть від 120 мандатів, і не змогла сформувати новий уряд.
Так само не вистачало голосів для формування правлячої коаліції у помірно лівого опозиційного табору. Однак останніми тижнями в країні тривали переговори щодо створення так званої коаліції змін, для утворення уряду без участі "Лікуд". 2 червня її представники зібралися у місті Рамат-Ган для врегулювання останніх деталей перед оголошенням про створення нової коаліції.
У головного конкурента Нетаньяху Яіра Лапіда, лідера партії "Єш Атід", яка на виборах 23 березня посіла друге місце, є час до кінця дня 2 червня, аби заявити президенту Ізраїлю про успішне формування коаліції.
Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років
Тріумф чи катастрофа? 70 років тому засновано Ізраїль. Після Голокосту проголошення державності стало для євреїв переломним моментом, який дозволив поглянути у багатообіцяюче майбутнє.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Sakki
Тріумф надії
Це сталося. 14 травня 1948 року, останнього дня дії Британського мандату щодо Палестини, уродженець польського Плонська Давид Бен-Гуріон оголосив про заснування Держави Ізраїль. "Ніколи не припинялися молитва та надія про повернення на свою землю та відновлення державної свободи", - проголосив Бен-Гуріон у Тель-Авівському музеї.
Фото: picture-alliance/dpa
У Новому Світі
Дипломатичний тріумф: прапор нової держави одразу замайорів перед будівлею Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. Для ізраїльтян це був ще один крок на шляху до безпеки та свободи: нарешті вони отримали власну державу, що має міжнародне визнання.
Фото: Getty Images/AFP
Найтемніша доба
Значення заснування Держави Ізраїль після катастрофи європейського єврейства важко переоцінити: шість мільйонів євреїв загинули від рук нацистів, у тому числі й у таборах смерті, де вбивства відбувалися в індустріальних масштабах. На фото зображені в'язні звільненого радянськими військами концентраційного табору "Аушвіц".
Фото: picture-alliance/dpa/akg-images
"День катастрофи" - палестинський погляд
Палестинці називають заснування Ізраїлю "Накбою", тобто "днем катастрофи". Близько 700 тисяч осіб були вимушені залишити свої домівки з появою нової держави. Таким чином, заснування Ізраїлю стало також початком близькосхідного конфлікту, який і через 70 років залишається невирішеним, незважаючи на численні мирні ініціативи.
Фото: picture-alliance/CPA Media
Із поглядом у майбутнє
Шосе № 2 не тільки з'єднує міста Тель-Авів та Нетанью, а і демонструє наполегливість розвитку молодої держави. Дорога була відкрита в 1950 році уродженкою українського Києва, прем'єр-міністеркою Ізраїлю Голдою Меїр. Вона проводила чіткий курс економічної та соціальної модернізації.
Фото: Photo House Pri-Or, Tel Aviv
Кібуц - "рай для дітей"
Кібуци - сільські колективні господарства, трохи схожі на радянські колгсопи, розташовані по всьому Ізраїлю. Побудовані переважно в перші роки після заснування держави. Тут світські або соціалістично орієнтовані громади реалізовували свої ідеї про спільне общинне життя та господарство.
Фото: G. Pickow/Three Lions/Hulton Archive/Getty Images
Країна готова до оборони
Напруження з арабськими сусідами зберігається. У 1967 році воно переростає у "Шестиденну війну", під час якої Ізраїль розгромив нападників із Єгипту, Йорданії та Сирії. Одночасно Ізраїль бере під свій контроль Східний Єрусалим і Західний берег ріки Йордан, що стає початком подальшого напруження у регіоні.
Фото: Keystone/ZUMA/IMAGO
Поселення на ворожій території
Ізраїльська поселенська політика веде до нового напруження із палестинцями. Палестинська національна адміністрація закидає Ізраїлю те, що будівництво поселень унеможливлює створення майбутньої Палестинської держави. Організація Об'єднаних Націй також засуджує будівництво поселень. Втім, Ізраїль лишається непохитним.
Фото: picture-alliance/newscom/D. Hill
Гнів, ненависть, каміння
Узимку 1987 року палестинці розпочали насильницьке повстання проти ізраїльського панування на окупованих територіях. Протест, відомий як перша Інтифада, розпочався в місті Газа і швидко поширився на Східний Єрусалим та Західний берег ріки Йордан. Повстання тривало багато років і закінчилося підписанням угоди в Осло 1993 року.
Фото: picture-alliance/AFP/E. Baitel
Нарешті мир?
За посередництва колишнього президента США Білла Клінтона прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин, батьки якого походять з Київщини, та лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат в 1993 році провели мирні переговори. Вони завершились угодою в Осло, в якій обидві сторони офіційно визнали одне одного. Вбивство Іцхака Рабина за два роки після укладання угод практично паралізувало їх дію.
Фото: picture-alliance/CPA Media
Порожнє крісло
Вбивство прем'єра Іцхака Рабина наочно засвідчило політичний розкол ізраїльського суспільства. Помірковані і радикали, світські та ультраортодоксальні знаходили дедалі менше точок дотику. 4 листопада 1995 року Рабина застрелив радикально налаштований студент-юрист. На знімку - прем'єр-міністр, уродженець села Вішнево, Мінської області, Шимон Перес біля порожнього крісла свого попередника.
Фото: Getty Images/AFP/J. Delay
Спроба сказати несказане
Голокост накладає свій відбиток на німецько-ізраїльські відносини і сьогодні. У лютому 2000 року тодішній президент ФРН Йоганнес Рау (Johannes Rau) виступив у Кнесеті німецькою мовою. Мова колишніх кривдників у ізраїльському парламенті - величезний виклик для обох сторін, перш за все для нащадків жертв. Але це ще один крок до зближення.
Фото: picture-alliance/dpa
Ізраїльська стіна
У 2002 році Ізраїль звів мур завдовжки 107 кілометрів на кордоні з палестинськими теренами. Його спорудження дозволило приборкати хвилю страшних терактів, але не вирішити політичні проблеми палестино-ізраїльського конфлікту, який триває вже 70 років.
Фото: picture-alliance/dpa/dpaweb/S. Nackstrand
Вшановуючи пам'ять загиблих
Новий керівник МЗС Німеччини Гайко Маас (Heiko Maas) продовжив тривалу традицію німецько-ізраїльського діалогу та зближення. Свій перший закордонний візит він здійснив до Ізраїлю. На фото - покладання вінків у меморіальному комплексі пам'яті жертв Голокосту "Яд Вашем" у Єрусалимі
