Останній обмін утримуваними особами між Україною та самопроголошеними утвореннями "ЛНР/ДНР" відбувся понад рік тому - 16 квітня 2020 року. Тоді за 20 українців сепаратисти отримали 14 осіб, ще четверо відмовилися їхати на непідконтрольну Києву територію Сходу України.

З того часу жодну людину представники окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) не відпустили зі свого полону. Останні заклики 9 червня голови української делегації в Тристоронній контактній групі (ТКГ) щодо врегулювання на Донбасі Леоніда Кравчука звільнити чотирьох тяжкохворих громадян України, які утримуються в застінках ОРДЛО, так і залишилися непочутими. За останніми даними Служби безпеки України  (СБУ), сепаратисти "ЛНР/ДНР" утримують у полоні 268 людей.

Торги і імітація переговорів

"Зараз обмін - це політичні торги. За людей Російська Федерація та ОРДЛО виторговують політичні преференції", - констатує членкиня гуманітарної підгрупи української делегації в ТКГ, адвокатка Тетяна Іванова. За її словами, на гуманітарній підгрупі на кожному засіданні ТКГ українською стороною порушується питання обміну, втім, вже довгий час Київ стикається з ігноруванням цього питання з боку представників Росії та "ЛНР/ДНР". "На засіданнях ТКГ представники Росії усунулися від переговорного процесу. Вони на початку вітаються і в кінці прощаються, й більше не говорять ані слова. Вони позиціонують себе як посередники, мовляв домовляйтеся лише з ОРДЛО, таким чином суб'єктизують їх", - пояснила в коментарі DW Тетяна Іванова.

Читайте також: Кого Київ звільнив з тюрем для обміну на Донбасі

Вона висловила переконання, що представники ОРДЛО є лише передавачами побажань Росії й імітують переговори з обміну незаконно утримуваними особами. Українська сторона, за словами української представниці в гуманітарній підгрупі ТКГ, вимагає повернення людей і виконання мінських домовленостей, які передбачають обмін у форматі "всіх на всіх", натомість цей процес затягується Росією та "ЛНР/ДНР". "На даний момент мова йде про обмін "всіх встановлених" на "всіх встановлених", бо не всі люди знайдені і багато тих, хто вважається зниклими безвісти. Мова йде про обмін "сто на сто" за тими списками, які інша сторона передала в ОБСЄ. Але навіть за тими їхніми списками домовленостей немає", -  каже Іванова.

Політика обміну "живого товару"

Вона вважає, що прогресу у питанні обміну утримуваними особами можливо досягти лише тоді, коли міжнародні партнери України разом тиснутимуть на Росію та особисто президента РФ Володимира Путіна. "Путін зупиняється лише тоді, коли для нього є суттєві втрати: економічні, політичні, електоральні. Україна не в змозі самостійно завдати йому такі втрати", - переконана Іванова. Засідання ТКГ, зокрема гуманітарної підгрупи, відбуваються двічі на місяць у режимі онлайн. Наступна онлайн-зустріч, на якій порушать питання обміну, призначена на вівторок, 22 червня. Втім, Тетяна Іванова не розраховує тут на великий прогрес.

Переговори в рамках мінського процесу варто розділити на політичну та суто гуманітарну складові, аби розблокувати обмін утримуваними, вважає юрист "Української правової консультативної групи" Віталій Хекало. "Ці обміни зараз дуже заполітизовані. Гуманітарні питання треба чітко відмежувати від політичних. Обмін, розшук безвісти зниклих, загиблих потрібно виокремити і зробити це можна лише в рамках Норманського формату", - каже юрист.

Координаторка напрямку "Проблема заручників в ОРДЛО" медійної ініціативи "За права людини" Тетяна Катриченко також вважає, що велика політика стала визначальною у переговорах щодо обміну. Якщо раніше звільнити утримуваних родичі могли, особисто домовляючись з представниками "ЛНР/ДНР", то нині "обмінний фонд" контролює винятково Росія та використовує так званий "живий товар" для шантажу України, заявляє правозахисниця. "Зараз обмін використовується для того, щоб виторгувати собі політичні преференції на найвищому рівні. Обмін у грудні 2019 року, коли було звільнено 76 людей, був таким собі авансом від Росії новому президенту України для налагоджування співпраці. Останній у 2020 році, коли передали 20 українців, також був тестом - і все, співпраці на умовах Росії не вийшло. А зараз Кремлю невигідно проводити такі обміни", - каже Катриченко.

Знизився інтерес до проблеми заручників

Медійна  ініціатива "За права людини"  веде власний список людей, які незаконно утримуються на території ОРДЛО. Він формується з інформації, яку надають родичі, з моніторингу інформації медіаресурсів на непідконтрольних Києву територіях, зі свідчень раніше звільнених заручників. За словами Тетяни Катриченко, нині у цьому списку правозахисників перебуває близько 170 людей. Всі вони мають проукраїнські погляди і потрапили у полон угруповань  "ЛНР/ДНР" через свою громадянську позицію.

Читайте також: Бойовики звільнили з полону 16 українських солдатів

Різницю у кількості осіб зі списками СБУ вона пояснює тим, що у переліку спецслужб є українці, які співпрацювали з "ЛНР/ДНР", однак сепаратисти пізніше їх ув'язнили і саме їх пріоритетно включають у списки на обмін. "СБУ нікого не ділить. Усі вони - українці, і вони у списку на обмін. Це - своєрідна гібридна амністія", -  відзначає координаторка напрямку "Проблема заручників в ОРДЛО" медійної  ініціативи "За права людини". 

Катриченко також нарікає, що нині в Україні знизилася увага до проблеми гальмування обміну утримуваними особами, й на державному рівні немає "драйвера" цього процесу, а медійно підтримувати це намагаються лише правозахисники. "Прізвища Сенцова, Козловського, Асєєва були у всіх на устах. Про них розповідали, підтримували медійно кампанію з їхнього звільнення. Чи багато людей нині, окрім рідних і друзів, знає, хто перебуває у заручниках? Майже ніхто", - каже правозахисниця.  Вона впевнена, що  Україна має змінити стратегію привернення уваги до теми заручників і обміну. Зокрема, на її думку, могло б мати сенс залучення до перемовин про обмін нейтрального впливового іноземця-переговірника, який би вів діалог про звільнення заручників. Окрім цього, на її думку, на державному рівні слід більше говорити про людей, які незаконно утримуються в ОРДЛО.