Керівника департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генпрокурора Юрія Бєлоусова часто називають головним слідчим війни, хоча сама прокуратура вже кілька років не проводить власних розслідувань. "Департамент війни", який він очолив у травні 2022 року, координує роботу поліції та СБУ з розслідування воєнних злочинів, яких від початку повномасштабного вторгнення зареєстрували вже понад 70 тисяч. Кореспондент DW зустрівся з Юрієм Бєлоусовим на конференції United for Justice, де спеціалісти з міжнародного права дискутували про шляхи притягнення до відповідальності керівництва Росії за агресію проти України, й поговорив про стан національних розслідувань.

DW: Наскільки вдалою ви вважаєте роботу департаменту як структури, котра координує слідчих з різних установ? У листопаді робота правоохоронців у звільненому Херсоні мені здавалася досить хаотичною…

Юрій Бєлоусов: Зрозуміло, що тут багато хаосу. Найбільш яскраво це проявилося в Київській області. Коли наші військові відкинули росіян, коли всі побачили те, що відбувалося в Бучі. Це настільки було шокуючим, що всі кинулися - і поліція, і служба безпеки, і центральні апарати, і регіональні підрозділи, - щоб максимально все зафіксувати. Потім було доволі важко знайти щось, тому що працювали, дублюючи одне одного.

Ми почали розробляти таку певною мірою джентльменську угоду, алгоритм взаємодії між нами - як органами прокуратури - і органами розслідування - переважно поліцією і СБУ. І вже коли Харківщину звільнили, там уже робота була більш впорядкованою. Потім, після Харкова, ми ще цей алгоритм взаємодії вдосконалили, і по Херсону вже було краще. 

Читайте також: Квіти на порожніх могилах. Як ідентифікують тіла із масового поховання в Ізюмі

У нас кримінально-процесуальне законодавство сформульоване так, що воєнними злочинами має займатися тільки СБУ. Але це нереально, просто враховуючи обсяги роботи. СБУ сама не впорається - недостатньо слідчих і досвіду у всіх видах воєнних злочинів. Тому ми домовились, що кожен орган бере свою територію і напрямок. Наприклад, вбивства, катування, сексуальне насильство - це те, що притаманне розслідуванням поліції. СБУ йде по напрямку агресії, тобто щодо вищого керівництва Російської Федерації, плюс обстріли інфраструктури, масштабних об'єктів. У ДБР також є невеличкий підрозділ, який займається саме воєнними злочинами, точково залучаємо їх до конкретних справ.

З минулої весни чимало іноземних слідчих проводять власні розслідування воєнних злочинів в Україні за своїм національним законодавством. Який в них сенс?

Специфіка категорій злочинів, якими ми займаємося, - геноцид, агресія, злочини проти людяності - це все міжнародні злочини. Вони настільки серйозні й небезпечні, що це вже не справа однієї країни, міжнародна спільнота зобов'язана реагувати, якщо такі злочини вчиняються на території іншої країни. Тому ціла низка країн в своєму законодавстві прийняла положення, що вони можуть втручатися.

Зазвичай країна розслідує злочини на території іншої, якщо це якимось чином стосується її громадян. Наприклад, українець або вчинив злочин за кордоном, або став потерпілим від злочину за кордоном - і для захисту свого громадянина ми можемо розпочати власне розслідування. Але є так званий принцип універсальної юрисдикції - якщо йдеться про вчинення міжнародного злочину, одного з названих раніше, то деякі країни мають право почати розслідування. І чим більше їх буде, тим краще. Тоді весь світ побачить, як міжнародна спільнота реагує. Це збільшить наші можливості переслідувати росіян, а для всіх інших буде мати превентивний ефект.

Збільшить можливості яким чином? Адже навіть по завершенні розслідувань у країнах ЄС місцеві суди, швидше за все, розглядатимуть обвинувачення заочно, за відсутності самих підозрюваних з Росії.

Не завжди, але переважно на цьому етапі, так. Однак це дає країні повноваження розшукувати активи цих людей, арештовувати їх на своїй території... До українського розслідування завжди буде упередження, бо ми сторона конфлікту. І завжди будуть казати: ви необ'єктивні, у вас багато емоцій, люті. Тому, залучаючи інші країни, ми збільшуємо довіру, економимо ресурси, отримуємо можливість навчати наших спеціалістів на сучасних стандартах, і це має превентивний ефект для всього світу.

Зараз понад 20 країн з ЄС, а ще Британія і Сполучені Штати почали власні розслідування. Хтось - по конкретному епізоду, а хтось відкриває так звані структурні розслідування, магістральні справи щодо агресії. Кінцевою метою всього цього є справедливе покарання.

Читайте також: Правник-міжнародник з ФРН: "Путін - не єдиний підозрюваний"

Скільки, за вашими очікуваннями, займе часу, наприклад, засудження винних у масових вбивствах у Бучі? Адже на вирок щодо розстрілів на Майдані ми чекаємо вже дев'ять років.

Я думаю, що розслідування буде просуватись швидше, бо для цього ми маємо найкращі світові ресурси. Що ж до справедливості - в ідеалі всі б хотіли, щоб всі реальні злочинці опинились на лаві підсудних. Але ми розуміємо, що так не буде. До когось ми персонально ніколи не дотягнемось, вони проведуть все життя в Росії, і вона їх не видасть. Хоча, я все ще вірю, що ситуація там зміниться.

Але подивіться, рік тому ще ніхто не називав ім'я російського президента в контексті воєнних злочинів. Думаю, що питання кількох місяців - і він буде невиїзний за межі Росії. Це вже засудження, Росія стала для нього в'язницею і не лише для нього, а й для його оточення.

Не думаю, що ізоляція когось влаштує як спосіб покарання…

Я розумію, що з точки зору наших потерпілих, це, звісно, не ідеал справедливості, але це вже працює. Для цих людей це вже покарання. Але ми говоримо також і про фінансове покарання  - їх активи будуть заморожені. І тільки по справі сенаторів (161 сенатора Ради Федерацій РФ підозрюють у посяганні на територіальну цілісність України та веденні агресивної війни через ратифікацію договорів з самопроголошеними "ДНР" та "ЛНР", а також погодження введення російських військ в Україну. - Ред.) арештували майна на 350 мільйонів доларів. Мільярди доларів заберуть у Росії і спрямують на відновлення України.

І якщо людина залишилась без будинку через обстріли, якщо її будинок буде відновлений, і вона знатиме, що це за гроші росіян, мені здається, з моральної точки зору їй точно буде легше. Ті, хто втратив близьких, відчують справедливість, коли побачать вбивць на лаві підсудних. Я сподіваюся, що це також матиме місце.

Скільки вже є реальних випадків притягнення до відповідальності?

Станом на суботу, 4 березня, ми маємо зареєстрованими 70,5 тисяч воєнних злочинів, офіційно повідомили про підозри 292 особам, з них 22 - це полонені, а решта - заочно.

По 104 особах направлено справи в суд. З них ми маємо 28 вироків, 15 - це реальні вироки щодо військових полонених, 13 - це заочна процедура. Це тільки про воєнні злочини. По злочину агресії маємо 639 підозр - це вище керівництво, керівництво рівня командирів дивізій і вище. З них 176 справ уже перебувають у суді, і вже маємо 18 вироків, зокрема депутатам Держдуми. Тут, на жаль, усе заочно. 

Читайте також: Як російських військових судили за катування учасників АТО

Чи когось з тих 15 полонених, які отримали вироки, відпустили на свободу в рамках обміну?

Здається, трьох, але я не певен, що цифра точна. Це дуже складне питання. Не можна сказати, що для нас важливіше: залишити людині в силі судове покарання, чи забрати замість неї з полону 10 наших поранених бійців.

Ми для себе таку провели червону межу, бо саме Офіс генпрокурора погоджує обміни: якщо йдеться про вбивство, про сексуальне насильство, про катування - то ці люди не будуть обміняні. Бо якщо ми будемо видавати всіх воєнних злочинців, як іноді говорять, "всіх на всіх", то не буде жодної превенції для росіян, запобіжника: військовий зрозуміє, що може ґвалтувати, вбивати і все одно вийде на свободу. Це окрім того, що Україна має міжнародні зобов'язання проводити ефективне розслідування таких злочинів, і є ще зобов'язання перед жертвами.

Тих, кого вже відпустили, вони вчинили пограбування, вкрали якусь техніку. Були ще підозрювані особи, без вироку, які мінялися, але також за нетяжкими злочинами. Це не було насильство.

Але я не можу сказати, що ці наші принципи непохитні. Бо якщо скажуть: от за цього злочинця ми дамо 200 ваших бійців, то як бути? Але це буде виняток і дуже серйозний.

Отже за полоненими росіянами завжди лишається надія вийти на свободу після обміну. Чому прокуратура тоді так суворо поводиться з полоненим громадянами України з окупованих територій, які воявалим на боці загарбників?

Це не зовсім наш напрямок, але я розумію, чому так відбувається. Бойовики з так званих "ДНР" та "ЛНР" теж по факту мають імунітет комбатанта на участь в бойових діях. Але вони громадяни України, які зрадили свою країну і перейшли на бік ворога. За сам перехід вони отримують обвинувачення у державній зраді - а за неї покарання мінімум 15 років, вже як є.

Чимало з них мобілізовані примусово...

Коли їх беруть у полон, то всі кажуть, що примусово. Перевірити це можна тільки в межах розслідування і трапляється чимало тих, хто "примусово" служить в "народній міліції" по сім років. Але, на мою думку, тих кого справді мобілізували примусово за останній рік - тих варто звільняти від покарання.

Як кваліфікують в такому випадку дії полонених, наприклад, з ПВК "Вагнер"? Їх судять за найманство?

Не всі представники групи "Вагнер" за міжнародним гуманітарним правом є найманцями. Найманцем не може бути громадянин країни-учасниці збройного конфлікту. Тому, наприклад, у нас отримали вироки за цей злочин два "вагнерівця" з Білорусі.

Взагалі кваліфікація дій ПВК "Вагнер" - складна тема. Щодо керівництва питань немає, підозру Пригожину (у посяганні на територіальну цілісність України та ведення агресивної війни. - Ред.) ми оголосили. Але парадокс у тому, що рядові учасники беруть участь у збройному конфлікті поруч з російською армією і мають імунітет. Бо якщо йдеться навіть про бандитське формування, то коли його разом із армією кидають у бій, то всі учасники отримують статус комбатанта.

Як з'явилась кримінальна справа про геноцид, на якому вона етапі?

Провадження по геноциду на початку вторгнення відкрив інший департамент, ми потім його забрали собі. І з минулого тижня маємо окремий відділ прокурорів, які будуть займатися саме ним. Це буде така мозаїка, яка складатиметься з воєнних злочин, які ми вже окремо розслідуємо, але бачимо в них геноцидальний намір.

За визначенням, геноцид - це злочин, спрямований на знищення певної групи людей: національної, етнічної, культурної. Я вважаю, що Росія намагається знищити українців як націю, яка включає всі етнічні групи, які тут живуть, але вважають себе частиною українського народу.

Це національна група, яка характеризується своєю культурою, своєю мовою, своєю територією. Вони не хочуть нас всіх вбити, але вважають, що ми з ними єдиний народ з єдиною історією і так далі, що українці - це росіяни, які трішки збилися з правильного шляху, які почали вважати, що чимось відрізняються, і тих, хто каламутить воду, тих, хто, з точки зору росіян, примушує нас вважати себе відмінними, оцих людей треба знайти і щось з ними зробити. Заради них створили систему фільтрації, яку добре спланували, цих людей знаходять, і далі ми вбачаємо елементи геноциду. Цих людей вбивають, от є Оленівка - яскравий приклад геноцидального вбивства. Ми його ще так не кваліфікували, але думаю, що підемо в цьому напрямку. Є катування цих людей, є сексуальне насильство саме до представників цієї групи. Є депортація.

Плюс окремий елемент геноциду - це створення умов для фізичного знищення. Приклад - їхній масовий напад на енергоінфраструктуру в жовтні, листопаді, грудні. Вони ж публічно про це говорять: це не заради військової переваги, це не щоб послабити нашу армію, це створення умов, щоб наш народ замерз просто під час війни.

І всі ці дії, їхні публічні висловлювання, книжки, які вони пишуть про денацифікацію (йдеться про книгу Армена Гаспаряна "Денацифікація України. Країна невивчених уроків". - Ред.) - це просто маніфест геноциду. Путін використовує риторику цієї книги, вони закупили її офіційно в свої державні інституції і поширювали їх серед держслужбовців.

І я впевнений, що Міжнародний кримінальний суд однозначно нам допоможе притягти до відповідальності за геноцид найвище керівництво Російської Федерації, частина країн буде готова забрати до своїх юрисдикцій і притягти винних за геноцид в своїх країнах, а частину ми будемо направляти в наші суди.