У відносинах між Україною та Польщею знову спостерігається напруга. Обурення Варшави викликало рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти одному з підрозділів ЗСУ почесне найменування "імені Героїв УПА". Йдеться про Окремий центр спеціальних операцій "Північ" Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Президент Польщі Кароль Навроцький заявив про намір ініціювати скасування нагородження Зеленського орденом Білого Орла. Окремі чиновники у Варшаві натякнули на можливі наслідки для євроінтеграції та військової підтримки України. Наскільки актуальна криза може загрожувати стратегічному партнерству двох країн? DW поговорила з Володимиром Огризком, колишнім міністром закордонних справ України (2007-2009), а нині керівником Центру досліджень Росії.

DW: Пане Огризко, Польща відреагувала на рішення щодо присвоєння підрозділу ЗСУ найменування "імені Героїв УПА" дуже різко. Чи можна говорити про дипломатичну кризу у відносинах між двома країнами?

Володимир Огризко: Я б не вживав слово "криза" і не добирав надто серйозних термінів для цього. Є певна напруженість між частиною польського політикуму та нашими українськими високопосадовцями - просто тому що у нас різні погляди на те, як треба ставитися до подій минулого. Я скажу чесно: я працював з президентом Віктором Ющенком (президент України з 2005 до 2010 року. - Ред.) - і нам вдавалося їздити й вшановувати полеглих і з одного, і з іншого боку. Ця тема тоді перейшла з політичної у наукову: нею займалися фахівці, сідали разом, шукали рішення. Вона не була предметом політичних спекуляцій. Для цього була найвища політична воля - спочатку Леоніда Кучми (президент України з 1994 до 2005 року. - Ред.) і Александера Квасневського (президент Польщі з 1995 до 2005 року. - Ред.), потім Віктора Ющенка і Леха Качинського (президент Польщі з 2005 до 2010 року. - Ред.).

Читайте також: Скандал між Польщею та Україною через УПА: Київ ризикує втратити підтримку Варшави?

Чому, на вашу думку, фокус змістився з наукової в політичну площину? Це реальне занепокоєння Варшави чи внутрішньополітична боротьба в самій Польщі?

Сьогодні, мені здається, цю тему з польського боку просто хочуть використати для того, щоб певною мірою завдати шкоди іміджу України. Тому її зараз і торпедують, витягують на поверхню. Наскільки це продуктивно для двосторонніх відносин? Я думаю, що ні. Такі теми завжди є дуже чутливими для будь-якого суспільства, і якщо їх підігрівати, на цьому можна заробити певні політичні бали. Я думаю, що це саме внутрішньополітична історія.

Як у такій ситуації має діяти українська дипломатія? Пояснювати позицію, ігнорувати, шукати компроміс?

Насамперед зважено і не агресивно. У нас із поляками є спільна перспектива -  бути в одному Європейському Союзі. Ми повинні бути добрими партнерами. Формула, яка застосовувалася в ті часи - "вибачаємо і просимо вибачення", - мені здається, є універсальною. Якщо ми будемо діяти саме так, у нас є перспектива. Якщо ж рухатимемося від того, хто, коли, кому і як завдав кривди - дійдемо до Адама і Єви. Історію треба залишити дослідникам. Думати про те, як зробити, щоб вона не ставала причиною для політичних непорозумінь. Нам треба мати витримку й розуміти: у нас немає іншого шляху, крім розвитку добросусідських відносин із поляками. І водночас треба переконувати наших польських друзів у тому, що коли українці та поляки сваряться, шампанське п'ють у Москві. Це давно доведений історичний факт. 

У Польщі лунають вимоги, щоб президент Зеленський вибачився за своє рішення щодо присвоєння підрозділу ЗСУ найменування "імені Героїв УПА"... 

Ми повинні вести нормальний діалог і пояснювати причини своєї позиції. Тоді не буде отаких абсолютно неадекватних вимог - вибачень і тому подібного. Це вже не перші такі непорозуміння на фоні історичної пам'яті.

Чи може цей конфлікт вплинути на рівень довіри між двома країнами та на польську підтримку України у війні?

Якщо ці речі роздмухувати до скандалів, то, очевидно, вплине. Тому я й кажу: ми повинні з польськими партнерами спокійно сідати за стіл, говорити, пояснювати й уникати ескалації. Тому що, повторю ще раз: це не проти поляків, а це - за тих, хто боровся за незалежність України. Поляки поки що чомусь не хочуть цього зрозуміти й вважають, що це антипольські випади з українського боку. Значить, треба пояснити: антипольських випадів ми не робимо і робити не збираємося. А те, що відбувається - це вшанування українських героїв, так само як поляки вшановують своїх. Нічого надзвичайного тут немає. Треба просто спокійно, дохідливо й конструктивно це все пояснювати.