Про варіант коронавірусу Омікрон поки що відомо небагато, але вже нині зрозуміло: він небезпечний! Через 50 мутацій спайк-протеїну, за допомогою якого вірус проникає до людських клітин,  наявні вакцини не так добре розпізнають вірус, як це було при попередніх варіантах. Отже, вакциновані також можуть заразитися Омікроном. Новий варіант до того ж ще й більш заразний, тож система охорони здоров'я може швидко опинитися на межі своїх можливостей. Не можна виключати й важкого перебігу хвороби при інфікуванні цим варіантом, вже з'являються повідомлення про появу у лікарнях пацієнтів з Омікроном, а в деяких країнах зафіксовані і випадки смерті. Тому лікарі закликають не зволікати з вакцинацією третьою - бустерною - дозою.

Імовірно, невдовзі Омікрон витіснить Дельту по всьому світі. І швидко викоренити його не вдасться. Скоріше за все, SARS-CoV-2 стане ендемічним вірусом. Тобто всесвітньої пандемії більше не буде, але локальні спалахи будуть і в майбутньому. Як і з вірусом інфлюенца, який щозими спричиняє епідемію грипу. Так само як і від грипу, від коронавірусної хвороби матиме сенс вакцинуватися, щоби захиститися від важкого перебігу. 

Для дослідників Омікрон є цікавим феноменом. Адже він не просто є мутацією попередніх варіантів, а виник паралельно з ними, а можливо навіть раніше за Альфа, Бета, Гамма і Дельта. Оскільки Омікрон так сильно відрізняється від інших підтипів вірусу, важко виявити його найближчих "родичів" серед вірусів, каже у розмові з DW вірусологиня Емма Годкрофт з університету Берна. Фахівці припускають, що паралельна еволюція Омікрона почалася ще у середині 2020 року.

Три теорії по походження Омікрона

У вчених є три теорії щодо того, де і чому Омікрон "ховався" від нас більше року.

Теорія перша: непомітно виник в ізольованій популяції

Варіант міг виникнути в ізольованій популяції, в якій він циркулював уже тривалий час. У цій популяції вірус, імовірно, залишався непоміченим, попри численні випадки зараження, оскільки не проводилися відповідні лабораторні дослідження. До цієї теорії схиляється Кристіан Дростен, головний вірусолог берлінської клініки "Шаріте".

"Я виходжу з того, що він виник не у Південно-Африканській республіці, де його нещодавно виокремили у значній кількості у лабораторіях, а десь інде у південній частині Африки протягом зимової хвилі", - зазначив вчений в інтерв'ю Science Magazin. За його словами, велика кількість інфікованих, яка спостерігалася у цьому регіоні, сприяла виникненню нових мутацій.

Ендрю Рамбо з Единбурзького університету не вважає цю теорію аж надто переконливою. Він не вірить, що вірус міг так довго існувати в ізольованій популяції. "Я не впевнений, що у світі існує настільки ізольоване місце, що вірус настільки довго міг там існувати і не випливати в інших місцях", - зауважує фахівець.

Теорія друга: розвинувся у людях з послабленим імунітетом

Омікрон міг виникнути і внаслідок мутацій, які відбулися в процесі затяжної хвороби одного окремого пацієнта, який має дуже слабку імунну систему, наприклад, через СНІД. Чим довше триває хвороба без значної імунної протидії, тим більше у вірусу часу для мутацій, аби "вислизнути" з-під імунітету.

Прибічники цієї теорії, такі як Річард Лесселс з Університету провінції Квазулу-Натал, вказують на випадок молодої ВІЛ-інфікованої жінки з Південно-Африканської Республіки, яка півроку носила в своєму організмі вірус SARS CoV-2. У неї, так само як і в інших випадках хвороби людей з послабленим імунітетом, спостерігалися подібні мутації вірусу.

Крістіан Дростен, однак, заперечує: зібрані дотепер спостереження щодо людей з пригніченою імунною системою, зокрема, інфікованих інфлюенцою та іншими вірусами, не свідчать на користь цієї теорії. Варіанти вірусу хоч і формуються в організмі цих людей, завдяки чому віруси легше уникають імунного захисту. Але ці мутації супроводжуються й іншими змінами, які зазвичай зменшують переносимість вірусу від однієї людини іншій, каже Крістіан Дростен. А Омікрон навпаки - більш заразний, ніж інші варіанти.

Теорія третя: розвинувся у тваринному світі

Вірус також міг переховуватися у носіях з числа тварин і там зазнав модифікацій, після чого ним (повторно) заразилися люди. Цю теорію підтримує, зокрема, Крістіан Андерсен, дослідник інфекційних хвороб центру Scripps Research.

На користь цієї теорії свідчить той факт, що вже відомі випадки зараження SARS-CoV-2 між людьми і тваринами. Зрештою, чимало вчених припускають, що люди заразилися цим вірусом вперше саме від тварин.

Прибічники цієї теорії вказують на те, що саме в організмі тварин вірус зазнає особливо високого "еволюційного тиску". А велика кількість мутацій, зафіксованих в Омікроні, може бути проявом саме цього.