У ніч на 1 жовтня Ізраїль розпочав наземну операцію в сусідньому Лівані. У заяві Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) наголошується, що під час цієї операції йдеться про "обмежені, локальні та прицільні рейди" проти позицій радикального шиїтського угруповання "Хезболла" на прикордонній території на півдні Лівану.

Ліванський уряд у цій ситуації безсилий. У нього немає практично жодного впливу ні на дії Ізраїлю, ні на "Хезболлу". Події минулої ночі й усіх останніх днів демонструють хронічну слабкість ліванського уряду і ліванської держави загалом. У цієї слабкості - довга передісторія.

У чому причина слабкості уряду Лівану

"Ліван був створений під патронажем Франції на початку ХХ століття певним чином як держава для ліванських християн-маронітів, - розповідає Маркус Шнайдер (Markus Schneider), керівник проєкту "Мир і безпека Середнього Сходу" представництва Фонду Фрідріха Еберта (Friedrich-Ebert-Stiftung) в Бейруті. - Недолік при цьому полягав у тому, що територія країни від самого початку охоплювала великі регіони, не населені маронітами. У підсумку конфесіоналізм став компромісом, необхідним для врахування інтересів інших груп населення. Але це перешкодило утворенню сильної національної держави".

1975 року в Лівані вибухнула громадянська війна, в якій зіткнулися представники трьох найбільших конфесій країни - шиїти, суніти й християни-мароніти. Після закінчення війни 1990 року в Лівані зробили ставку на збалансовану конфесійну систему, покликану краще враховувати інтереси різних груп населення. "Але ця система призвела до того, що одні такі групи раз у раз намагаються відстоювати свої інтереси на шкоду інтересам інших груп, - каже Маркус Шнайдер. - Це послаблює державу, що проявляється, приміром, у тому, що з 2022 року в Лівані не можуть узгодити кандидатуру президента".

Внутрішня роз'єднаність сприяє зростанню корупції. "Коли немає сильної держави, що стримує відцентрові сили в країні, - пояснює Шнайдер, - виникає олігархічна система, у якій кожен дбає лише про себе й свої інтереси".

Ліван - заручник "Хезболли"

До того ж у Лівані господарює шиїтське угруповання "Хезболла", визнане США, Німеччиною та іншими західними, а також кількома сунітськими арабськими країнами терористичною організацією. Угруповання виникло 1982 року під час громадянської війни в Лівані, і від самого початку Іран надавав йому масивну допомогу, насамперед - військову. У 2022 році вашингтонський Центр Вільсона назвав збройне крило "Хезболла" "найпотужнішим недержавним військовим гравцем на Близькому Сході, а, можливо, і в усьому світі".

Після початку бойових дій ЦАХАЛу у Секторі Гази восени минулого року бойовики руху "Хезболла" почали обстрілювати Ізраїль - без усякого узгодження з представниками решти населення Лівану. "По суті справи "Хезболла" узяв політичне керівництво Лівану в заручники", - коментує дії шиїтського угруповання експерт із Близького Сходу Європейської ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations) Келлі Петілло.

У чому причина пасивності ліванської армії

Слабкість держави проявляється і в пасивності ліванської армії. Перед дилемою вона опинилася насамперед на півдні країни. Згідно з резолюцією 1701 Ради Безпеки ООН, армія Лівану взаємодіє тут із миротворчими силами ООН UNFIL (United Nations Interim Force in Lebanon). Чисельність кожної зі сторін - 15 тисяч військовослужбовців.

Їхня присутність тут - наслідок війни 2006 року, коли Ізраїль зайняв позиції на півдні Лівану. Вважалося, що в разі відходу ізраїльської армії бути присутніми й контролювати ситуацію в цьому регіоні мають ліванські військовослужбовці разом із миротворцями ООН, не допускаючи появи тут інших ліванських недержавних збройних формувань. Але "Хезболла" не дотримується такої домовленості та, як і раніше, його бойовики присутні в цьому регіоні.

У військовому плані ліванська армія порівняно слабка. У світовому рейтингу індексу Global Firepower вона посідає 118 місце зі 145. Тож чинити серйозний опір армії Ізраїлю, що посідає в цьому рейтингу 17 місце, вона не може. Не в змозі ліванська армія взяти під контроль і збройні формування "Хезболли". "У такому разі, - каже Маркус Шнайдер, - у Лівані знову розгорілася б громадянська війна".

Однак найбільшою проблемою ліванської армії була і залишається політична. Ліванська армія вважається однією з небагатьох позаконфесійних інституцій в країні, оскільки вона не перебуває в руках жодної конфесійної групи, каже Шнайдер. "Але армія, звісно, також була ослаблена національною та економічною кризою. Саме тому вона потребує фінансової підтримки, коли йдеться, наприклад, про зарплати для військовослужбовців. Основне занепокоєння полягає в тому, що розвал армії може спричинити також розвал самої ліванської держави. Але, звісно, армія не може розв'язати політичні проблеми держави".

Читайте також: Конфлікт між Ізраїлем і "Хезболлою": що стоїть за стриманістю Ірану?