Над цим планом нацистський фюрер Адольф Гітлер (Adolf Hitler) та його генерали працювали місяцями. У неділю, 22 червня 1941 року, о 3.15 ранку Вермахт напав на Радянський Союз. Без оголошення війни, з порушенням договору про ненапад, так званого пакту Молотова-Ріббентропа. Понад три мільйони німецьких та союзних солдатів, підтримуваних артилерією, авіацією та танками, атакували швидко, масоввано і нещадно. Авіація Люфтваффе знищувала радянські літаки прямо на летовищах. Лінія фронту між Балтійським та Чорним морями розтяглася на 1600 кілометрів. Це - найдовший фронт в історії.

Цей напад заскочив червоноармійців зненацька. "Вони навіть виходили відстрілюватися в піжамах. Були повністю заскочені", - згадує колишній солдат Вермахту Гергард Герц (Gerhard Goertz) у відеосвідченні на онлайн-порталі Музею історії (Haus der Geschichte) в Бонні. Радянський вождь Йосип Сталін знехтував усіма попередженнями і не вірив, що Гітлер наважиться напасти на гігантську імперію. Момент для мобілізації було згаяно.

Німецька пропаганда подавала напад як превентивний удар проти неминучої військової агресії більшовиків. Насправді ж Гітлер вів кампанію безжального, безпринципного завоювання. Диктатор мріяв про новий "життєвий простір" на сході для німців, про "Велику Німецьку імперію" від Атлантики до Уралу.

Війна Гітлера як хрестовий похід

Гітлер розглядає війну як боротьбу за виживання світоглядів та рас, а кампанію проти Радянського Союзу - як хрестовий похід проти "світового єврейства" та комунізму. Показово, що масштабний наступ відбувається під кодовою назвою "Операція "Барбаросса". Це - натяк на імператора Священної римської імперії Фрідріха I (1122 - 1190 рр. н. е.), прозваного Барбароссою ("Руда борода"), який брав участь у хрестових походах.

Кампанія Гітлера - масовий воєнний злочин. Багато солдатів після промивання мізків нацистською ідеологією "крові і ґрунту", вважають, що як "арійська раса господарів" вони стоять вище за слов'янські народи. "Наше начальство постійно повторювало, що росіяни - нелюди, вони неосвічені. Тому з ними не церемонитися", - розповідає колишній солдат Вермахту Герберт Баєр (Herbert Baier) на все тому ж онлайн-порталі свідків.

"Війна Гітлера проти Радянського Союзу була війною на знищення, тому що поза військовими цілями він був зацікавлений у підкріпленому ідеологією, планомірному знищенні цілої держави та її населення, - каже у розмові з DW історик Кріс Гельмеке (Chris Helmecke) з Центру військової історії та соціальних наук Бундесверу в Потсдамі. - У своєму всеосяжно-злочинному вимірі німецько-радянська війна посідає унікальне місце в історії".

Рабська праця і визискування військовополонених

5,6 мільйона радянських солдатів потрапили у військовий полон і стали підневільними працівниками. 3,3 мільйона з них загинули. На окупованих радянських територіях підрозділи СС за підтримки Вермахту полювали за єврейським населенням.

Людей витягали з дому і наказували "брати із собою лопати, щоби викопати собі яму, - розповідає у відео боннського Музею історії колишній солдат Вермахту Віллі Гайн (Willi Hein). - Тоді їх розстрілювала польова жандармерія". Також був виданий так званий "наказ щодо комісарів", який постановляв страчувати політичних комісарів Червоної армії, якщо вони потраплять у полон.

Серед німецьких завойовників панувала спочатку впевненість у перемозі. Вермахт захопив територію сучасних України, Білорусі та країн Балтії. Не за горами здавалося завоювання й Москви. Але зламати Червону армію настільки, щоб вона не була здатна чинити жодного опору, не вдалося. Розгорілася багаторічна кривава війна. А до холодної зими з температурою повітря до мінус 50 градусів Цельсія Вермахт був вкрай неготовим.

Відсутність стратегії для більш тривалої війни

Гітлер значно недооцінив Радянський Союз як опонента, робить висновок історик Кріс Гельмеке. "Насправді солдати Червоної армії билися стійко і несамовито. До того ж, командування армії також постійно вчилося", - пояснює він. Нацисти розраховували, що здійснять масштабний бліцкриг, візьмуть радянську армію в оточення поблизу кордонів і таким чином швидко досягнуть перемоги. Інших планів, які б враховували можливу невдачу такого сценарію, у нацистської Німеччини не було, каже Кріс Гельмеке. "Крім того, німецька економіка не була націлена на довготривалу війну. Їй просто бракувало ресурсів", - стверджує він.

Найпізніше після поразки у Сталінградській битві, що завершилася 2 лютого 1943 року, загарбницькі плани Гітлера зазнали краху. Третій рейх не розрахував своїх сил, затіявши війну на два фронти - проти західних союзників та СРСР. Провал плану "Барбаросса" вважається переламним моментом Другої світової війни. Історик Гельмеке стверджує, що для Німеччини стратегічно війна була програна вже у 1941 році, коли було здійснено напад на Радянський Союз.

СРСР заплатив за перемогу у війні жахливу ціну: 27 мільйонів загиблих, серед яких 14 мільйонів цивільних, що було найбільшою кількістю жертв серед усіх країн, що брали участь у війні. У своїй промові, присвяченій 80-м роковинам початку війни, федеральний президент Німеччини Штайнмаєр засудив її як "смертоносне варварство". "Ті, хто вів цю війну, вбивали будь-якими можливими способами, з ніколи до цього небаченими брутальністю та жорстокістю. Той, хто був відповідальний за цю війну, той, хто у своєму націоналістичному божевіллі навіть посилався на німецьку культуру та цивілізацію, на Гете та Шиллера, на Баха та Бетховена, вони зганьбили усю цивілізацію, усі основи гуманності та права", - наголосив президент ФРН.

Читайте також: Меркель назвала напад нацистської Німеччини на СРСР приводом для сорому

Пам'ять про це пекло, про абсолютну ворожість та дегуманізацію інших людей "залишається для німців обов'язком, а для світу - застереженням", зауважив Штайнмаєр у Німецько-російському музеї "Берлін-Карлгорст". Цей музей розташований у будівлі, в якій 8 травня 1945 року Вермахт підписав акт про капітуляцію у війні.

Відголоски війни досі відчуваються у Центральній та Східній Європі - від перекроєних після війни кордонів до пам'яті про ті роки. "У пострадянських країнах досі пам'ятають війну, і я маю на увазі не лише Російську Федерацію, - каже у розмові з DW директор музею Йорґ Морре (Jörg Morré). - Усі ці сліди - загиблі, важко травмовані, поранені, вислані люди, які змушені були жити в інших регіонах. Усе це є частиною історії сімей і переходить зараз у спадок третьому, четвертому та п'ятому поколінням".

Примирення між людьми

Ці криваві сторінки історії досі відіграють важливу роль у двосторонніх відносинах між державами-колишніми радянськими республіками - насамперед на політичному рівні. Від урядів лунають заяви про те, що "ми не можемо про це забути", каже директор Німецько-російського музею. На цю тему також активно висловлюються претензії політичного роду. "Але це є скоріше формою використання історії для нині актуальних політичних цілей", - каже Морре.

Читайте також: Коментар: Промова президента ФРН до 22 червня - крок на шляху до жесту примирення

На його думку, попри страшні перенесені страждання, зараз між людьми спостерігається примирення, яке є безумовним: "Мене це вражає.  Особливо на рівні стосунків між людьми". Звісно, історія не забута, переконаний Морре. "І коли ми, німці, проактивно починаємо дискусію про нашу провину, це цінується. І цього ж взагалі від нас ніхто не вимагає. Ось тому я кажу, що жести примирення є справді безумовними", - підсумовує директор Німецько-російського музею.