Починаючи з понеділка, 23 червня, ціни на нафту стрімко почали знижуватися з огляду на ознаки деескалації у війні між Ізраїлем та Іраном. Сировина північноморського сорту Brent зранку вівторка подешевшала приблизно на 2,7 долара за барель, а порівняно з піковими цінами наприкінці минулого тижня - на цілих 12 доларів. Подібна динаміка спостерігається й у торгівлі іншими сортами. Оптимізм на ринках окреслився   після пропозиції президента США Дональда Трампа про припинення вогню. Ціни у вівторок повернулися до рівня середини червня - до воєнної ескалації між Іраном та Ізраїлем. Ця динаміка наочно демонструє, наскільки великими є ризики війни у регіоні для стабільності цін на нафту. Один з основних чинників: погрози Ірану закрити для судноплавства Ормузьку протоку. З відповідним закликом до іранської влади у неділю, 22 червня звернувся парламент країни.

Серед перших, хто відреагував на загрозу закриття протоки, був Китай. Влада у Пекіні закликала міжнародну спільноту до негайної деескалації іранської кризи. Речниця міністерства закордонних справ Китаю у понеділок заявила, що Пекін докладає зусиль, аби уникнути дестабілізації регіону через війну між Ізраїлем та Іраном, яка становить загрозу світовій економіці. Напередодні вплинути на Іран, щоб той не блокував протоку, Китай закликав глава Держдепартаменту США Марко Рубіо. "Я б радив уряду Китаю зателефонувати їм (керівництву Ірану - Ред.) оскільки вони дуже залежать від Ормузької протоки у питанні поставок нафти", - зазначив Рубіо у неділю, 22 червня в інтерв'ю телеканалу Fox News.

Яка ситуація у протоці?

Ормузька протока між Перською та Оманською затоками вважається одним з ключових транзитних маршрутів у глобальних ланцюгах поставок нафти. Ширина протоки між Іраном і Оманом становить 33 кілометри, а судноплавний коридор становить завширшки лише по дві милі в один бік. Цей морський транспортний коридор хронічно переповнений танкерами та іншими кораблями і будь-які перебої у перетині протоки є болючими для ланцюгів поставок. Танкери везуть цим коридором нафту з Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Кувейту та Іраку. За даними логістичної компанії Vortexa, щодня крізь Ормузьку протоку проходять близько 20 мільйонів барелів сирої і переробленої нафти, а також скрапленого газу.

До оголошення припинення вогню стрімко підскочили не лише ціни на нафту, але й вартість фрахту вантажних суден. Нервовість серед учасників ринку підсилювали повідомлення про перепони у навігації - невідомі на тлі ескалації конфлікту між Іраном та Ізраїлем створювали завади на радіочастотах. За даними фахових інформаційних ресурсів, вартість фрахту з країн Перської затоки наприкінці минулого тижня підскакувала на 20-40 відсотків, залежно від регіону поставок.  

Для кого ризики є найвищими?

За даними Агенції США з енергетичної інформації, 82 відсотки поставок нафти через Ормузьку протоку здійснюються до країн Азії. Близько 70 відсотків цих обсягів припадає на Китай, Індію, Японію і Південну Корею. Левову частку іранської нафти споживають Китай та Індія. "Тому Іран зважатиме на те, щоб не дратувати Китай, перекриваючи потік нафти", - зазначив, зокрема, провідний економіст банку ING Карстен Бжескі.

Ще одним чинником стримування для Ірану може бути той факт, що свободу судноплавства в Ормузькій протоці забезпечує військово-морський флот США, база якого розташована у Бахрейні. Блокада протоки з боку іранського ВМФ, вочевидь, могла би обернутися прямою військовою конфронтацією між країнами. Крім того, блокада може різко погіршити відносини Ірану з Саудівською Аравією і Об'єднаними Арабськими Еміратами - країнами, з якими Тегерану останнім часом значними зусиллями вдалося покращити відносини.

Зрештою, ще один вагомий чинник, який, на думку експертів, свідчить проти блокади - шкода для самого Ірану як третього за обсягами експортера нафти у регіоні. "Економіка Ірану сильно залежить від морських торгівельних шляхів, а залежність у питанні експорту нафти становить 100 відсотків", - цитує агенція Reuters аналітичну записку консалтингової компанії JP Morgan. "Перекриття Ормузької протоки зашкодило би відносинам Ірану з головним покупцем його нафти Китаєм", - йдеться у документі.

Читайте також: Військовий удар США по Ірану: що поставлено на кін?

Чи є альтернативи Ормузькій протоці?

Країни Перської затоки у минулому вже доклали деяких зусиль, аби диверсифікувати шляхи експорту нафти. Зокрема, Саудівська Аравія запустила нафтопровід між частиною власних нафтових родовищ та експортним терміналом в Оманській затоці. Потужність нафтогону становить 5 мільйонів барелів на день. За оцінкою Агенції США з енергетичної інформації, на даний момент до транспортування цим маршрутом готові близько 2,6 мільйона барелів на день.