Найдавніший та найбільший парк у центрі Берліна запрошує до тривалої прогулянки або катання на велосипеді. Якщо уважно подивитись на фото, то над кронами дерев можна розгледіти Колону перемоги.

Золота Ельза, що розправляє свої крила на верхівці Колони перемоги, - це, власно кажучи, богиня перемоги Вікторія. Але берлінці охрестили її "Золотою Ельзою". Восени вона отримує ще й золоте оздоблення.

Мистецькі скарби є, звичайно, головною принадою Музейного острова. Але прогулянка від будівлі до будівлі восени, коли під ногами шелестить золоте листя, приносить особливе задоволення. Тим більше зараз, коли під час локдауну музеї залишаються зачиненими.

Лустґартан, тобто Парк утіх, розкинувся на Музейному острові зовсім поруч з Берлінським собором. Восени цей парк повністю виправдовує свою назву. Прогулянка вздовж Шпрее є справжньою втіхою. А подивившись у небо, часто можна бачити перелітних птахів на їхньому шляху на південь.

Потсдамська площа є найсучаснішою в Берліні - багато скла, сталі й бетону. Восени вона отримує ще й багату на кольори раму з покрову сусіднього Тірґартена.

Восени в багатокольорове море осіннього листя занурюється й урядовий квартал - яскраві акценти в сірій політичній буденщині.

Починаючи від 1999 року будівля Рейхстагу знову є місцем засідання німецького парламенту - Бундестагу. Після падіння Берлінської стіни та об'єднання Німеччини цю будівлю модернізували та перебудували. Висаджені тоді дерева поступово підросли й демонструють тепер свій буйний покров.

Астрономічна осінь триває 89 днів та 19 годин. Достатньо часу для того, щоб познайомитись з найвідомішими пам'ятками Берліна та сфотографувати їх в особливому світлі.

Це одна з найвідоміших пам'яток Берліна. Побудовані 1791 року Бранденбурзькі ворота у часи поділу Німеччини позначали кордон між Східним та Західним Берліном. Вони розташовувалися одразу ж за кордоном у східній частині міста, доступ до них був заборонений. Лише восени 1989 року до них знову змогли потрапити звичайні берлінці, відтоді площа перед воротами переповнена німцям та туристами.

До 1989 року Гоеншенгаузен був центральним СІЗО східнонімецької спецслужби "Штазі". Тут чинили як фізичні, так і психічні тортури над політичними в'язнями. Комплекс будівель із за високим муром був таємним і не позначався на жодній карті міста. Після возз'єднання Німеччини СІЗО закрили. Кількома роками пізніше тут постав меморіальний комплекс, який є відкритим для відвідувачів.

Упродовж 28 років Берлінський мур розділяв місто на Схід та Захід. Прикордонна споруда довжиною близько 160 кілометрів стала місцем смерті багатьох, хто намагався втекти з комуністичної НДР на Захід. Точна цифра досі невідома. East Side Gallery - найдовша ділянка муру, яка досі стоїть на місці - у рік возз'єднання Німеччини була розмальована багатьма німецькими та закордонними митцями.

З 1970 до 1991 року цей 19-метровий Колос з червоного граніту стояв у районі Берлін-Фрідріхсгайн. На його урочистому відкритті були присутні 200 тисяч людей. На початку 1990-х років час комунізму, а з ним і Леніна, сплив. Пам'ятник демонтували. Нині колишня площа Леніна має назву Об'єднаних Націй.

Це був центр влади НДР. Тут засідав парламент комуністичної Німеччини - Народна палата, тут же відбувалися з'їзди правлячої Соціалістичної єдиної партії. Палац республіки був відкритий 1976 року, його будівництво тривало 32 місяці. Після возз'єднання будівлю, яка містила отруйний азбест, знесли - у 2006-2008 роках. На її місці реконструювали історичний Берлінський міський палац.

"Інтершопами" в НДР називалися магазини, у яких не можна було розплатитися місцевою валютою, а лише іноземною. Багато громадян НДР через це мало що знали про те, що в цих магазинах продається. Перші "Інтершопи" з'явилися біля станції "Фрідріхштрассе" у Східному Берліні. Нині цю площу з її безліччю бутиків та магазинів не впізнати.

Безтурботне дитинство - де ж, якщо не на гральному майданчику. Ці металеві кулі, по яких діти могли лазити, були чи не на кожному гральному майданчику в Східному Берліні. Нині споруди для лазіння, які встановлюють на дитячих майданчиках, зазвичай роблять із міцних канатів. Так на майданчику важче травмуватися.

13-поверхових Interhotel Metropol на вулиці Фрідріхштрассе був відкритий 1977 року. Тут можна було побачити бізнесменів, дипломатів та селебрітіз. Та більшість громадян НДР, в яких не було іноземної валюти, могли споглядати за готелем лише ззовні. Зараз тут розташований готель мережі Maritim, увійти до якого може кожен, але далеко не кожен може дозволити собі зняти в ньому номер.

Універмаг Kaufhaus des Westens, скорочено KaDeWe, - найвідоміший торговий центр Німеччини та другий за величиною в Європі після лондонського Harrods. Люксовий універмаг площею 60 тисяч квадратних метрів був відчинений 1907 року, в часи Другої світової війни він практично згорів. Після розділу Німеччини будівля опинилась у Західному Берліні. KaDeWe і нині є популярною туристичною принадою.

Не існує чіткого визначення стріт-арту. Об'єднує усі його різновиди те, що доступ до об'єктів цього мистецтва безкоштовний для всіх, а розташовані вони у місцях громадського користування. Тобто стріт-арт є ідеальним варіантом для того, хто хоче поєднати перебування на свіжому повітрі та культурне дозвілля, а особливо - у часи коронавірусу.

Найпомітнішим видом стріт-арту є мурали - величезні малюнки на будівлях і стінах. Зокрема, ними прикрашені й залишки Берлінського муру, який раніше розділяв німецьку столицю на східну й західну частини. Найвідомішим прикладом є розмальовані бетонні блоки East Side Gallery - стріт-арт галереї, яка нині належить до переліку найвідоміших пам'яток Берліна.

Але великі настінні малюнки можна знайти не лише в East Side Gallery. Безіменні, але водночас відомі на весь світ митці увіковічили себе на колишній американській станції прослуховування на горі Тойфельсберг. На руїнах цієї станції навіть звели додаткові стіни, щоб вуличні художники мали більше місця для своєї роботи - цілком легально.

Для участі у такому великому проєкті, як на вулиці Меркіше Аллее, були запрошені вуличні художники з різних країн світу. Ці два великих мурали, що зображені на фото, були створені під час другого Берлінського фестивалю муралів у 2019 році. Будинки для муралів були надані керівною компанією нерухомості. За два тижні художники намалювали 11 видовищних муралів.

Багато муралів несуть у собі політичні меседжі. Як і цей "Астронавт космонавт", створений Віктором Ешем. Його робота присвячена "холодній війні" між Радянським Союзом та США, зокрема, змаганню між ними у космосі. Для художника було важливим, щоб його мурал був поряд з місцем, де раніше стояв Берлінський мур. Малюнок розміром 22 на 14 метрів з 2007 року прикрашає один з будинків у районі Кройцберг.

На цьому графіті зображене "Дерево світу", намальоване 1975 року. Тоді художник Бен Ваґін (Ben Wagin) створив один з найперших великих настінних малюнків у Берліні. Сенат міста у 1970-х роках підтримував подібні проєкти і навіть організовував змагання. Як і багато інших робіт, "Дерево світу" також зникло за новобудовами. Утім, згодом була створена його точна копія.

Після того як "Дерево світу" зникло за новобудовою, у районі Моабіт під час Берлінського фестивалю муралів у 2018 році була намальована його точна копія - "Дерево світу II".

Ці авторські підписи на стінах є одним з багатьох проявів стріт-арту. У деяких районах Берліну важко знайти будинок, на яких би не було їх. Більшість з них є псевдонімами художників, так званими "тегами". За їхньою допомогою вони хочуть залишити прославитися серед тусовки та за її межами. Для цієї мети підійде будь-яка стіна. Найчастіше такі дії нелегальні.

Стікери, які часто зустрічаються на вулицях Берліна, також зараховують до видів стріт-арту. Вони розклеєні практично на кожному кроці й на багатьох вуличних знаках - з картинками і надписами, різних форм і кольорів. Розклеювати їх на вуличних знаках заборонено, але подекуди й вони заклеєні цими наліпками, створеними креативними людьми.

Стріт-арт - це не завжди масштабно і примітно: щоб знайти ці фігурки з корків, потрібно справді постаратися. Вони встановлені на дорожніх знаках та вказівниках у Берліні і належать до "інсталяцій" - конструкцій у вигляді маленьких фігур, скульптур, пластичних колажів, створених з різних матеріалів.

У 2017 році в Берліні відкрився перший музей стріт-арту - Музей міського сучасного мистецтва у районі міста Шенеберг. У ньому виставлені роботи як всесвітньо відомих митців, так і художників-початківців. Про характер того, що розташовано всередині будівлі музею, яскраво свідчить зовнішній вигляд його фасаду.