Попри низку істотних порушень Росією прав людини та принципу правовладдя ПАРЄ ратифікувала повноваження делегації Держдуми. Голосуванню за резолюцію передували палкі дебати.
Парламентська асамблея Ради Європи в СтрасбурзіФото: picture-alliance/dpa/R. Jensen
Реклама
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) висловила занепокоєння з приводу низки серйозних порушень верховенства права та прав людини, які відбуваються у Російській Федерації. Проте, незважаючи на це, вирішила ратифікувати повноваження членів нової російської делегації без жодних обмежень.
Ухвалюючи це рішення, ПАРЄ взяла до уваги, що "ЄС, НАТО, ОБСЄ та Сполучені Штати, чітко висловлюючи критику щодо поведінки російської влади, не переривали свої відносин з Москвою для того, щоб підтримувати діалог щодо безпеки у Європі". Про це йдеться у резолюції "Оскарження на істотних підставах нератифікованих повноважень парламентської делегації Російської Федерації", яка була ухвалена в середу, 26 січня, в Страсбурзі. На підтримку цього документу висловилися 97 депутатів, 41 проголосували проти.
Факти порушень
Повноваження нової російської делегації були оскаржені під час відкриття сесійного засідання ПАРЄ у понеділок, 24 січня, на підставі порушення Росією принципів статуту Ради Європи (РЄ), зокрема статті, у якій йдеться про те, що кожна країна-член РЄ має поважати принцип правовладдя та гарантувати дотримання прав людини.
Резолюції щодо повноважень делегації Держдуми підготував італійський депутат-соціаліст П'єро ФассіноФото: picture-alliance/dpa
У десяти пунктах резолюції щодо повноважень делегації Держдуми, яку від імені моніторингового комітету ПАРЄ підготував італійський депутат-соціаліст П’єро Фассіно, перераховуються факти погіршення ситуації в Росії із дотримання фундаментальних прав і свобод. Серед них асамблея називає переслідування політичної опозиції, незалежних журналістів, громадських активістів та неурядових організацій.
Окремо у документі згадується закриття правозахисного Центру "Меморіал", тюремне ув'язнення опозиціонера Олексія Навального, недосконале виборче законодавство, відповідно до якого у вересні 2021 року були проведені вибори до Держдуми. Крім цього, ПАРЄ "висловлює жаль", що Росія досі не виконала "вимог і прохань" низки резолюцій асамблеї, ухвалених "у контексті війни 2008 року між Російською Федерацією та Грузією", а також "військового втручання на Донбасі та незаконної анексії Криму Росією".
Після цього у резолюції говоритися, що "хоча наведені застереження і виправдовують порушення питання щодо поваги РФ її зобов’язань як країни-члена РЄ", проте відзначається, що ПАРЄ є "унікальною панєвропейською платформою для політичного діалогу". "Асамблея може відігравати важливу свою роль лише в тому випадку, якщо Росія братиме повноправну участь у роботі її органів", - йдеться в резолюції.
"Таким чином, асамблея вирішує ратифікувати повноваження членів російської делегації", - такий остаточний висновок резолюції. Всі запропоновані поправки, які мали на меті ухвалити повноваження російської делегації хоча б з невеликими обмеженнями - позбавити її членів обиратися доповідачами ПАРЄ чи входити до складу моніторингових місій - асамблея не підтримала.
Реклама
"Нератифікація буде помилкою"
"Щорічне оскарження повноважень російської делегації вже стало традицією ПАРЄ", - зауважив французький депутат від групи лібералів Жак Мер під час дебатів, які передували голосуванню за резолюцію. На його думку, причина оскарження повноважень полягає у діях російської влади, яка не виконує своїх зобов'язань перед Радою Європи. Резолюція та доповідь, підготовлена моніторинговим комітетом, показує, що "у питаннях демократії, верховенства права та захисту прав людини в Росії відбувається постійний рух у зворотному напрямку".
Український депутат Олексій Гончаренко: "У цій резолюції все правильно, крім висновку"Фото: YouTube/TV channel Inter
Зараз не найкращий час, щоб не ратифіковувати повноваження російської делегації, вважає німецький депутат від групи соціалістів Франк Швабе (Frank Schwabe). За його словами, ПАРЄ "повинна чітко дотримуватися єдиної позиції" щодо безпекової ситуації та ескалації на українсько-російському кордоні, "яку ми можемо охарактеризувати як агресію". "Ми повинні підтримувати діалог і мати можливість обговорювати ці питання з Росією", - заявив Швабе, наголосивши, що "якщо ми не ратифікуємо повноваження, то це буде помилкою".
Швабе також заявив, що ПАРЄ надзвичайно стурбована невиконанням Росією рішень Європейського суду з прав людини, зокрема щодо справи Олексія Навального, і додав, що вважає принциповим питанням співпрацю Москви з доповідачами асамблеї.
Депутати РФ поскаржилися на "антиросійське" цькування
Представник консерваторів, британський депутат Джон Говелл, у свою чергу, заявив, що представники його політичної групи, яка "у 2019 році виступала проти безумовного повернення російської делегації в ПАРЄ", не згодна з висновком резолюції. "Росія не хоче грати по правилах, тому і з нею треба поводитися як з тим, хто грає проти правил», - сказав Говелл.
"У цій резолюції все правильно, крім висновку: Росія все порушила, але давайте ратифікуємо повноваження. Треба просто не боятися Путіна й проголосувати проти", - закликав член української делегації від групи консерваторів Олексій Гончаренко.
Члени російської делегації, які могли брати участь у дискусії, проте не мали права голосувати за власні повноваження, у своїх виступах відкидали всі критичні зауваження, викладені в резолюції. За словами позафракційного російського депутата Сергія Кисляка, оскарження повноважень стало "додатковим інструментом злобної мобілізації всього антиросійського". "Можливість працювати в асамблеї - не аванс, а наше право, інше - неприйнятно", - заявив Кисляк. А його колега Ірина Рукавішнікова заявила, що подібні "неконструктивні дебати створюють атмосферу цькування" делегації. "Російські делегати завжди відкриті до діалогу, за винятком питань, які стосуються територіальної цілісності Росії та її Конституції", - наголосила Рукавішнікова.
Коротка історія російсько-українського протистояння
Конфлікт Росії та України сягає корінням в історію. Його суть - Кремль не визнає незалежності України. DW нагадує про ключові події новітньої історії, що передували загостренню ситуації між країнами.
Фото: DW
Розпад Радянського Союзу і створення СНД
У грудні 1991 року Україна разом із Росією та Білоруссю закріпила розпад СРСР. Москва, очевидно, розраховувала зберегти вплив за допомогою СНД та постачання дешевого газу. Але вийшло інакше. РФ та Білорусь створили союзну державу, Україна дедалі частіше дивилася на Захід. На фото - Леонід Кравчук, Нурсултан Назарбаєв, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич під час офіційного заснування СНД в Алмати.
Фото: dpa/picture-alliance
Спадок СРСР та Будапештський меморандум
Україна успадкувала від СРСР майже мільйонну армію та третій у світі ядерний арсенал. Від ракет Київ відмовився, передавши їх Росії в обмін на економічну допомогу та гарантії безпеки (Будапештський меморандум 1994 року). Поки Захід не відповідав Києву взаємністю і не збирався інтегрувати її до своєї структури, реакція РФ виглядала стриманою.
Фото: David Brauchli/AP Photo/picture alliance
Росія визнає кордони України з Кримом
Пострілів не було, якщо не брати до уваги інцидент зі стріляниною у повітря 1992 року, коли сторожовий корабель ЧФ підняв прапор України і пішов із Севастополя до Одеси. Росія перші 10 років була слабка економічно, а чеченські війни забирали ресурси. Розділивши Чорноморський флот і підписавши у 1997 році "Великий договір", РФ визнала кордони України, включаючи Крим. На фото: Севастополь, 1992 рік.
Фото: Sergei Supinsky/dpa/picture alliance
Тріщини в радянській дружбі: конфлікт навколо Тузли
Перша велика дипломатична криза між Москвою та Києвом відбулася за президенства Володимира Путіна. Восени 2003 року РФ раптово почала будувати дамбу в Керченській протоці в напрямку українського острова Тузла. Київ сприйняв це як спробу переділу кордонів. Конфлікт було вирішено після особистої зустрічі президентів. Будівництво припинили, але задекларована дружба двох країн отримала перші тріщини.
Фото: Valeriy Solovyov/dpa/picture-alliance
Помаранчева революція
На виборах президента України 2004 року РФ активно підтримала проросійського кандидата Віктора Януковича, але "помаранчева революція" не допустила його перемоги на тлі звинувачень у фальсифікації. Президентом став прозахідний Віктор Ющенко. Його перемога стала відправною точкою до політичних змін у РФ. Вони спрямовані на недопущення того, що в Москві називають "кольоровими революціями".
Фото: Sergey Dolzhenko/picture-alliance/dpa
Перекриття газового крану у 2000-х
За часів президентства Ющенка РФ двічі перекривала Україні газовий кран - у 2006 та 2009 роках, що призвело до перебоїв транзитних поставок до Європи.
На фото 2009 рік: співробітник "Газпрому" на газовимірювальній станції "Суджа", за 200 метрів від українського кордону, Курська область, РФ.
Фото: Maxim Shipenkov/dpa/picture alliance
Обіцянки членства у НАТО
Ключова подія сталася у 2008 році. На саміті НАТО в Бухаресті президент США Джордж Буш спробував надати Україні та Грузії План дій з підготовки членства в альянсі (ПДЧ). Путін різко виступив проти, Москва дала зрозуміти, що не визнає повністю незалежність України. У результаті ФРН та Франція заблокували план Буша. Україні та Грузії, було обіцяно членство в НАТО, але без дати.
Фото: Vladimir Rodionov/dpa/picture-alliance
Курс України на Євросоюз
Оскільки швидко просунутися до НАТО не вдалося, Київ взяв курс на економічну інтеграцію з ЄС. Влітку 2013 року, за кілька місяців до можливого підписання угоди про асоціацію з ЄС, РФ почала тиск, майже перекривши на кордоні експорт з України. Уряд Януковича заявив про призупинення підготовки до підписання угоди. Це викликало масові протести в Україні, Янукович у 2014 році втік до Росії.
Фото: Getty Images
Анексія Криму
У Києві виник вакуум влади, у березні 2014 року Росія анексувала Крим. Це було поворотним моментом, початком неоголошеної війни. На фото: російські військові в Криму (Сімферополь, березень 2014 року).
Фото: Filippo Monteforte/AFP/Getty Images
Війна на Донбасі
Одночасно російські та місцеві напіввоєнні структури дали поштовх сепаратизму, були проголошені "народні республіки" в Донецьку та Луганську, якими керували люди, що приїхали з РФ, у формі без розпізнавальних знаків. Київ реагував повільно, чекав на президентські вибори наприкінці травня й лише потім зважився на масштабне застосування сили. На фото: танк бойовиків у Донецьку, 2015 рік.
Фото: REUTERS/Maxim Shemetov
Поява "нормандського формату"
На початку червня 2014 року у Франції на заходах з нагоди 70-х роковин висадки союзників у Нормандії новообраний президент України Петро Порошенко вперше зустрівся з російським колегою Путіним за посередництва лідерів Німеччини та Франції. Так виник "нормандський формат".
Фото: Bundesregierung/Bergmann/dpa
"Іловайський котел"
Улітку 2014-го українська армія почала тіснити сепаратистів, але наприкінці серпня Росія, як стверджує Київ, масштабно застосувала на Донбасі свою армію. Москва це заперечує. Українські сили зазнали поразки під Іловайськом, що стало піком конфлікту. Активні бойові дії по всій лінії фронту закінчилася підписанням у вересні в Мінську угоди про припинення вогню, яка була швидко порушена.
Фото: Reuters
Позиційна війна триває
На початку 2015 року сепаратисти перейшли у широкий наступ. Київ знову звинуватив Москву у застосуванні армії без розпізнавальних знаків, РФ знову все заперечувала. Українські сили зазнали поразки в районі вузлового міста Дебальцеве, яке їм довелося поспіхом залишити. Тоді за посередництва ФРН та Франції було підписано Мінськ-2. Жоден з його пунктів повністю не виконаний.
Фото: Andriy Andriyenko/AP/dpa/picture alliance
Скупчення військ на кордоні
У 2021 році трапилося нове загострення. Росія двічі скупчує свої війська біля західних кордонів: навесні та восени. Українська та західна розвідки повідомляють про загрозу можливого вторгнення РФ в Україну. Аби розрядити обстановку, на Заході пройшла низка міжнародних переговорів. Однак РФ вимагає гарантій невступу України в НАТО і дає знати, що поки відводити війська вона не збирається.
