Коштовності, які 19 жовтня 2025 року зухвало викрали з Лувру в Парижі, мають величезну культурну й історичну цінність та й, власне, вартість: діадеми, брошки та намиста імператорської родини часів Наполеона III. Досі правоохоронці не натрапили на сліди ні чотирьох грабіжників, ні дорогоцінностей.

Пограбування Лувру шокувало, але насправді воно стало лише наступним в історії зухвалих пограбувань творів мистецтва.

Дрезден, 2019 рік: викрадення історичних коштовностей зі Цвінґера

У ніч на 25 листопада 2019 року двоє чоловіків у масках проникли до Дрезденського замку. За кілька хвилин вони розбили звичайною сокирою вітрини скарбниці "Зелене склепіння" та викрали 21 ювелірний виріб з колекції саксонських курфюрстів. Прикраси були оздоблені 4300 діамантами, загальна вартість виробів - понад 116 мільйонів євро.

Злочин частково розкрили - за пограбуванням стояли члени клану Реммо, великої родини арабського походження з Берліна, яка й раніше привертала увагу своїми гучними злодіяннями. До тюремного ув'язнення засудили п'ятьох фігурантів справи, частину викраденого вдалося повернути у 2022 році,  але багато коштовностей досі залишаються зниклими.

Читайте також: Викрадені коштовності знову можна побачити в скарбниці "Зелене склепіння" в Дрездені

Ця справа показала, як кланові структури перетворили крадіжку творів мистецтва на професійний бізнес - організований, чіткий і безпринципний, навіть попри труднощі з продажем краденого. Мистецтвознавиця Уллі Зеeґер (Ulli Seeger) пояснила DW: "Ми маємо справу з історичними коштовностями, з діамантами, які мають особливе огранювання 18 століття. Вже сама матеріальна вартість таких предметів є надзвичайно високою - зовсім інакше, ніж у випадку з картинами, де є полотно і фарби, а цінність виникає завдяки культурному значенню. Однак зараз міжнародні злочинні угруповання дедалі більше зосереджуються на предметах, що мають високу матеріальну цінність, - золоті, дорогоцінних каменях, монетах. Їх легше реалізувати, ніж твори мистецтва, присутні в кожному каталозі".

Однак, за словами Зееґер, самі ювелірні вироби спершу треба повністю змінити, оскільки інакше їх можна відразу ідентифікувати за історичним огранюванням. "Жоден ювелір у світі, який сам не займається злочинною діяльністю, не зможе відразу впізнати ці предмети", - пояснила мистецтвознавиця. 

Берлін, 2017 рік: 100-кілограмова золота монета з Музею Боде

За два роки до Дрездена - схожий почерк у Берліні. Злочинці - як з'ясувалося згодом, також члени клану Реммо, - березневої ночі проникають через вікно до Музею Боде і викрадають гігантську золоту монету "Великий кленовий лист" вагою у 100 кілограмів. Вона була однією з п'яти таких монет, викарбуваних у Канаді, музею її подарував анонімний колекціонер. Матеріальна вартість - близько 3,75 мільйона євро. Злодії були зацікавлені в золоті та його перетворенні на гроші - тож монету, ймовірно, було знищено і переплавлено.

Париж, 2010 рік: "людина-павук" видерлася до музею по Пікассо

У 2010 році В'єран Томіч, відомий своїми скелелазними здібностями як "людина-павук", заліз до Музею сучасного мистецтва в Парижі. Його здобич: п'ять шедеврів Пікассо, Матісса, Модільяні, Брака і Леже загальною вартістю близько 100 мільйонів євро.

Томіча затримали, однак він стверджував, що діяв на замовлення колекціонера. Картини досі не знайдено - припускають, що їх знищили, аби приховати докази злочину.

Одеса, 2008 рік: "Поцілунок Іуди" Караваджо для чорного ринку

Картину Караваджо "Поцілунок Іуди", яка перебувала в фондах Одеського музею західного та східного мистецтва з 1924 року, викрали у 2008-му. Українські слідчі виходили з того, що цей твір мистецтва вартістю у 100 мільйонів доларів вивозитимуть за кордон для продажу. І у 2010 році полотно італійського майстра таки виявили в Берліні при спробі продажу на чорному ринку. У справі затримали трьох українців та одного місцевого жителя. 

Картину, відому також під назвою "Взяття Христа під варту", повернули до України. Але оскільки вона фігурувала у справі як речовий доказ, до Одеського музею картина поки не повернулася.

Бостон, 1990 рік: наймасштабніше пограбування всіх часів

У березні 1990 року двоє чоловіків у поліцейській формі увійшли до музею Ізабелли Стюарт Гарднер у Бостоні. Вони зв'язали охоронців і викрали 13 шедеврів, серед яких були картини Вермеєра, Рембрандта і Дега. ФБР оцінило їхню вартість у понад 500 мільйонів доларів.

Донині справа вважається нерозкритою. Слідчі припускають, що твори циркулюють у мафіозних колах як "підпільні цінні папери". Справа обросла легендами і стала сюжетом численних фільмів.

"Картини складно продати, а дорогоцінні камені - ні"

Тім Карпентер (Tim Carpenter), керівник організації з охорони культурної спадщини Argus Cultural Property Consultants, тривалий час очолював у ФБР відділ, що займався злочинами у сфері мистецтва. "У випадку традиційних творів мистецтва - картин, гравюр або малюнків - найбільша складність полягає не в самій крадіжці, а у подальшому продажі. Ці шедеври відомі, каталогізовані, і їх важко монетизувати", - зазначає він та наголошує, що зовсім інакше справа виглядає з дорогоцінними металами й коштовностями: "Їх можна переплавити або розібрати на частини - і саме це стає трагічною втратою для культурної спадщини. На жаль, такі предмети дедалі частіше стають мішенню злодіїв у Європі, адже в кінцевому підсумку саме це і є метою злочинців: заробити на мистецтві", - пояснює Карпентер у розмові з DW.

Однак у справі пограбування Лувру експерт не вірить у перспективу знищення викраденого: "Ці предмети надто важливі. Я припускаю, що злочинці точно знають, що вони мають, і збережуть їх як колекцію. Вони дуже легко ідентифікуються".

Чому мистецтво таке привабливе

Твори мистецтва мають величезну цінність, і якщо вони не публічні, їх доволі складно відстежити, тож для злочинців це ідеальна валюта. Середовища злодіїв, які стоять за викраденням творів мистецтва, є різноманітними.

З одного боку, це клани, особливо це властиво для Німеччини, де діють великі родини переважно арабського походження, забезпечені логістикою й налагодженими структурами.

В організованій злочинності крадіжки творів мистецтва також відіграють дедалі більшу роль. Так, у Південній та Східній Європі мистецтво слугує товаром обміну в торгівлі наркотиками або зброєю.

Звичайно, є і злочинці-одинаки, насамперед інсайдери, як-от співробітники служб безпеки або працівники, які знають слабкі місця в системі безпеки музеїв.

І нарешті, хоча це й нечасто трапляється, але дуже романтизується в голлівудських фільмах, десь у світі є приватні колекціонери, які просто хочуть володіти твором мистецтва і наймають злодіїв для його придбання.

За обережними оцінками Інтерполу, щорічно викрадається творів мистецтва на суму в кілька мільярдів доларів. Лише близько десяти відсотків з них вдається повернути. Крадіжка в Луврі знову нагадує про те, що мистецтво не тільки прекрасне, але й вразливе, і що чорний ринок культурних цінностей переживає бум. До речі, французькі слідчі під час пошуку грабіжників з Лувру оголосили про успіх в іншій справі: до Франції доставили затриману в Барселоні 24-річну китаянку, яка у вересні нібито викрала шість кілограмів золота з Паризького природничого музею та частково вже переплавила його.