Керівника Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ) Кирила Дмитрієва ЗМІ назвали одним із архітекторів 28 пунктів "мирного плану" президента США Дональда Трампа задля завершення війни в Україні. Випускник Стенфорда, він не лише підтримує тісні контакти з зятем Трампа Джаредом Кушнером, але й має міцні зв'язки з впливовими політичними гравцями арабського світу. У поєднанні з бізнес-досвідом і близькістю до родини президента РФ Володимира Путіна  цей послужний список робить його зручним кандидатом на роль неофіційного альтернативного переговорника Кремля.

"Канал до слабкого Віткоффа"

Після початку другого президентського терміну Дональда Трампа у січні 2025 року значення Дмитрієва для Кремля різко зросло: він став одним із ключових учасників російсько-американських контактів та переговорів щодо врегулювання війни в Україні.

У лютому 2025 року Путін призначив його спеціальним президентським уповноваженим із питань інвестицій та економічної співпраці з іноземними державами. Це сталося буквально через кілька днів після першої зустрічі представників Росії та США в Ер-Ріяді, у якій Дмитрієв брав участь.

Сьогодні Дмитрієв фактично виконує роль одного з ключових дипломатичних каналів Кремля, стверджує колишній російський дипломат Борис Бондарєв. Поки міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров взаємодіє з держсекретарем США Марко Рубіо, Дмитрієву доручають контакти зі спецпосланцем США Стівом Віткоффом.

"Дмитрієв - це канал зв'язку з Віткоффом, - каже Бондарєв. - Він уразливий - насправді, дуже слабкий - елемент в адміністрації Трампа. Вони усі доволі слабкі, але цей - найслабший. Саме тому Дмитрієва й поставили працювати з ним, намагаючись просувати російський підхід через цю особливо слабку ланку".

Читайте також: Хто такий Стів Віткофф: друг Трампа, забудовник, "мирний" переговорник

Як починалася кар'єра Дмитрієва

Кирило Дмитрієв, син відомого біолога Олександра Дмитрієва, народився в Києві. Утім, свої корені він визнає неохоче: в інтерв'ю 2021 року незалежному російському виданню The Bell майбутній переговорник наполягав, що народився не в Україні, а в Радянському Союзі.

Вищу освіту він здобув у Стенфордському університеті. Після навчання він ненадовго залишився у Сполучених Штатах, де, згідно з офіційною біографією на сайті РФПІ, розпочав кар'єру в інвестбанку Goldman Sachs та консалтинговій компанії McKinsey. Зрештою Дмитрієв вирішив будувати кар'єру в Україні та Росії.

У РФ однією з його ключових посад стала робота у російсько-американській компанії Delta Private Equity Partners, яка управляла активами вартістю приблизно 500 мільйонів доларів. В Україні Дмитрієв очолював фонд, що належав Віктору Пінчуку, зятю другого президента України Леоніда Кучми.

У 2011 році Дмитрієв перейшов на нинішню посаду керівника Російського фонду прямих інвестицій. Організацію створили для залучення західного капіталу в країну. Саме на цій посаді він опинився у санкційних списках США та ЄС на початку війни проти України.

Сімейні зв'язки із Путіним?

Та не лише професійні досягнення вивели Дмитрієва на передній край міжнародної політики. Його справжнім активом став соціальний капітал - мережа зв'язків, яку він ретельно вибудовував роками.

Колишній очільник антикорупційної організації Transparency International Russia Ілля Шуманов розповів DW, що зв'язок Дмитрієва із зятем другого президента України міг відкрити йому двері до російської політичної та бізнес-літи.

"Ключовим елементом у цій мозаїці зв'язків була Катерина Тіхонова - імовірно, донька Володимира Путіна, з якою близька дружина Дмитрієва", - каже Шуманов.

За його словами, стосунки між родинами Дмитрієвих і Тіхонової виходять далеко за межі дружби - вони тісно переплетені.

Дмитрієв входить до наглядових рад низки великих російських компаній, зокрема й тих, де істотна частка належала державі.

Коли Путін запримітив Дмитрієва

Посередницька роль Кирила Дмитрієва почала формуватися ще під час першого терміну президентства Дональда Трампа. У 2020 році видання The Daily Beast описувало його як "гаманця Путіна", який мав таємні зв'язк з Джаредом Кушнером.

Джаред Кушнер - зять Трампа, одружений з Іванкою Трамп - займався зовнішньополітичними дорученнями президента. Хоча під час другого терміну він уже не був такою публічною фігурою в адміністрації, саме Кушнер нещодавно долучився до створення "мирного плану" Трампа щодо Гази й був присутній на переговорах щодо України в Женеві.

Під час першого терміну Трампа Дмитрієв і Кушнер обговорювали можливі шляхи для американських інвестицій у Росію - розмови, які зрештою так і не переросли у масштабні проєкти.

Але, за словами політичного аналітика та колишнього спічрайтера Путіна Аббаса Галлямова, справжній підйом Дмитрієва почався майже через два роки після початку повномасштабної війни проти України - у грудні 2023 року. Саме тоді він закріпився як одна з найцінніших фігур російської зовнішньої політики.

"Після початку війни Путін майже не міг нікуди виїжджати (через ордер на арешт, виданий МКС. - Ред.), - нагадує Галлямов. - Це відчуття ізоляції глибоко турбувало його і турбувало загалом Росію. І саме тоді Кирило Дмитрієв виступив головним організатором цієї поїздки (до Саудівської Аравії та ОАЕ. - Ред.)".

Окрім самої організації візиту, Дмитрієв та його  інвестиційний фонд зуміли залучити інвестиції з цих країн, що було досягненням на тлі відтоку західного капіталу. "Інакше кажучи, він виявився надзвичайно ефективним на міжнародній арені", - підсумовує Галлямов.

Дмитрієв vs. Лавров

Галлямов вважає Дмитрієва орієнтованим на вирішення суперечностей між США і Росією шляхом компромісу. Натомість главу МЗС Росії Сергія Лаврова аналітик називає переконаним прихильником жорсткого підходу.

"Коли Путін відчуває, що потрібні реальні переговори, на передній план виходить Дмитрієв, - зазначає Галлямов. - Але в багатьох ситуаціях Путін не хоче вести переговори. Лавров уособлює саме цей внутрішній настрій".

Галлямов звертає увагу, що під час останнього візиту спецпосланця США Стіва Віткоффа до Москви Путін зустрічався з ним разом із Дмитрієвим та своїм помічником Юрієм Ушаковим - тоді як Лавров був відсутній.

Утім, незрозуміло, чи свідчить цей ситуативний вибір про майбутню траєкторію російської дипломатії.