Під кінець минулого року в українському війську було сформовано 18 армійських корпусів - оперативно-тактичних зʼєднань, що складаються з 5-7 бригад. Перші два корпуси - в Національній гвардії, решта 16 - у Збройних силах. Вони вже отримали свій набір бригад і зайняли певні ділянки фронту, у грудні 2025-го заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, армія завершила перехід на корпусну систему, який тривав майже рік.

Раніше українське військо воювало бригадами, які на фронті підпорядковувались оперативно-тактичним угрупованням (ОТУ), а ті - оперативно-стратегічним угрупованням військ (ОСУВ). Керівники ОТУ і ОСУВ, призначені на ці посади тимчасово, керували великою кількістю бригад та інших підрозділів, не маючи змоги відстежувати їхні реальні спроможності. Крім того, підрозділи часто переміщались з однієї ділянки фронту на іншу й опинялись у підпорядкуванні щоразу нових керівників ОТУ і ОСУВ. Все це призводило до "хаосу управління" та, відповідно, втрат людей і територій, про що неодноразово говорили військові й аналітики.

Тож перехід на корпусну систему військові зустріли з позитивними очікуваннями, говорять опитані DW офіцери. Водночас, за їхніми словами, чимало корпусів все ще розірвані по різних ділянках фронту і не воюють повним набором своїх бригад.

Військо, що розрослося

Не всі з 18 корпусів є новоствореними - у ЗСУ вже існували перші шість. Однак жоден із них не воював своїм набором військ. Аби пояснити необхідність створення нових корпусів і їхнє застосування на фронті, директор фонду "Повернись живим" Тарас Чмут описує, який вигляд мало українське військо станом на 2024 рік, коли стало відомо про плани зі зміни структури армії. "У процесі реформування або розвитку війська ми отримали різні утворення. В якийсь момент з'явилися Сили територіальної оборони (ТрО) з понад 30 бригадами. В якийсь момент з'явилися окремі Десантно-штурмові війська (ДШВ). В якийсь момент виросли Сили спеціальних операцій (ССО) і Нацгвардія", - в інтервʼю DW перераховує Чмут.

Так, у межах однієї ділянки фронту опинились десятки різних військових частин, які водночас не знаходились там постійно, а могли переміщуватись в інші місця. "Підрозділ заїхав на ділянку і робить те, що сказав його командир. А сусіди праворуч, ліворуч, попереду і ззаду не знають про цей підрозділ. Це й призвело до певного хаосу, коли всі щось роблять, а результату немає, - пояснює директор фонду. - Наприклад, ОТУ "Луганськ" мало 21 бригаду в підпорядкуванні. А кожна з бригад - у середньому до 6 приданих підрозділів".

Тож ідея переходу на корпусну систему в тому, аби розділити цей великий військовий організм на менші частини, підсумовує Чмут.

Тимчасові органи військового управління

Ще одна проблема, яку має вирішити перехід на корпусну систему, стосується наявності тимчасових органів військового управління, якими є вже згадані ОТУ і ОСУВ. А також ТГР, тобто тактичні групи, які зазвичай утворюють на найбільш складних ділянках фронту. Тимчасовими органами керували такі самі тимчасові командири, пояснює Тарас Чмут. "Людина зайшла на посаду, пробула там кілька місяців і кудись пішла. Її базова задача - не брати відповідальності. Навіть при бажанні вона не має ресурсу якось допомогти. Тобто це люди, які щось роблять без доданої вартості", - вважає директор "Повернись живим".

За задумом корпусної системи, тимчасові органи замінили постійними. Очільник корпусу зайняв штатну посаду й отримав ресурси, аби тримати свою ділянку фронту. Тоді як раніше очільники тактичних груп, зокрема "Вугледар" і "Покровськ", досить часто змінювались та не мали достатньо повноважень і засобів, аби допомогти підпорядкованим підрозділам, із власного досвіду розповідає DW Андрій Назаренко, командир батальйону безпілотних систем "Булава" 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

"Керівники ТГР могли допомогти порадою, при цьому відповідальності майже ніхто не ніс, - зазначає Назаренко. - ОТУ, ОСУВ і ТГР зараз немає, на їхнє місце стали корпуси, які цю відповідальність несуть. Вони відповідають за певний відтинок - коли бачать десь прорив, то перекидають туди резерви. У цьому я вбачаю позитивну динаміку".

Читайте також: Бої за посадки. Як армія РФ наступає на Дніпропетровщину

Батальйон ЗСУ, який воює в корпусі Нацгвардії України

"Однак всі очікували, що ми зайдемо корпусом, візьмемо певну смугу і будемо там постійно перебувати, - продовжує комбат. - Наразі цього не відбулося". 72-га бригада увійшла до 12-го армійського корпусу ЗСУ, відповідального за захист Києва і області. Однак найбоєздатніші батальйони бригади фактично воюють у підпорядкуванні 2-го армійського корпусу Національної гвардії України "Хартія". Національна гвардія України (НГУ) підпорядковується міністерству внутрішніх справ, у той час як Збройні сили України - міністерству оборони.

"На сьогодні ми на Харківщині. І ми не знаємо, де будемо завтра, - каже Назаренко. - Ми двічі воювали на Донбасі, і для нас уже досить зрозумілий принцип бою у тій місцевості. А до Харківщини ми пристосовувались місяця півтора-два, бо перепади висот і лісова місцевість мають свою специфіку. Коли остаточно почне працювати корпус, не треба буде витрачати час на адаптацію".

За спостереженнями Назаренка, наразі бригади здебільшого воюють у підпорядкуванні "чужих" корпусів, адже перехід на цю систему застав підрозділи на різних напрямках фронту. "Я думаю, що переміщення займе рік-півтора. Все ж вбачається тенденція, що починають підтягувати бригади в корпуси, до яких вони мають приналежність", - додає комбат.

Читайте також: Наступ Росії і піша евакуація. Що відбувається в Куп'янську

Бригада Нацгвардії, яка воює в корпусі ЗСУ

"Чому зараз не робиться одномоментне переміщення? По-перше, можна втратити багато особового складу. По-друге, можна втратити територію", - в інтервʼю DW пояснює Олександр Букатар, командир 15-ї бригади оперативного призначення НГУ "Кара-Даг". Бригада увійшла до 1-го корпусу НГУ "Азов", який тримає смугу на Донеччині, однак наразі воює у підпорядкуванні 10-го армійського корпусу ЗСУ, що на Харківщині.

Раніше бойові бригади НГУ входили до територіальних управлінь, які також включали й військові частини, що виконують задачі в тилу, пояснює комбриг. "Якщо раніше увага керівництва розпорошувалась на всіх, то наразі корпуси займаються суто війною. У двох корпусах НГУ суто бойові бригади. Відповідно, ми спілкуємось з керівниками однією мовою - не треба довго пояснювати деякі аспекти", - каже Букатар.

За його спостереженнями, ресурси корпусу йдуть на бойові бригади і їхній розвиток. "Це стала структура зі сталим штатом, яка має штатні підрозділи і бюджет. Це прискорює роботу, - вважає комбриг. - А ОТУ було тимчасовою структурою, яка не була ніде прописана і не мала сталого бюджету". Крім того, за його інформацією, "Азов" вже готує новобранців для свого корпусу - має окремий батальйон на базі одного з навчальних центрів НГУ, де мобілізовані проходять базову загальновійськову підготовку (БЗВП).

"Звісно, коли ми всі перемістимось в зону відповідальності нашого корпусу, то стане ще краще", - підсумовує комбриг 15-ї бригади.

Читайте також: Підготовка новобранців ЗСУ: чи справді щось змінилося?

Досвід 3-го армійського корпусу

Винятком із правила є 3-й армійський корпус ЗСУ - він воює у своїй смузі й повним набором бригад, розповів DW Кирило "Кірт" Беркаль, перший заступник командира корпусу, бойовий офіцер 3-ї штурмової бригади. За його словами, корпус, створений на базі 3-ї штурмової, одним із перших отримав бригади і смугу, що простягається на Харківщині, Луганщині й Донеччині. Відповідно, корпус уже встиг впровадити низку змін, зокрема реорганізувати роботу штабів та командних пунктів, ввести посаду "капітан битви", перефокусуватись з артилерії на БПЛА та налагодити обмін інформацією між підрозділами, перераховує "Кірт".

Корпус замінив командирів у більшості з підпорядкованих бригад - їх очолили бойові командири 3-ї штурмової. "Андрій Білецький користується довірою вищого командування. Він отримав автономію у кадрових рішеннях", - пояснює його заступник. Крім того, корпус почав перепідготовку особового складу з акцентом на сержантську ланку. "У деяких бригадах сержантський корпус був фактично знищений", - зауважує "Кірт".

"Некомпетентних і некомандних офіцерів відправляють в офіцерські дозори", - додає перший заступник командира корпусу. Про один із таких випадків стало відомо у грудні минулого року, коли новий командир Володимир Фокін відправив під Купʼянськ офіцерів 125-ї окремої важкої механізованої бригади, яка раніше була бригадою ТрО, а нині входить до 3-го корпусу. Як пояснив комбриг, причиною стало те, що ці офіцери “не виконували свої обовʼязки належним чином" у минулому біля Гуляйполя на Запоріжжі, де були втрачені люди і позиції.

До досягнень 3-го корпусу "Кірт" відносить сповільнення наступу росіян у смузі відповідальності, зменшення втрат - "1 до 6-8", а також повернення військових із СЗЧ - "у середньому понад 500 людей щомісяця". Загалом, перехід на корпуси "Кірт" вважає правильним кроком. "Талановиті комбриги отримали більше ресурсів, автономності і відповідальності, - говорить він. - Росіяни не могли пробити 3-тю штурмову і тому діяли по наших флангах. Тепер ми повноцінно контролюємо й ці фланги", - підсумовує заступник командира корпусу.

Водночас, до проблем він відносить відсутність достатньої інфраструктури, необхідної для підготовки і злагодження підрозділів. "Підготовка - одна з головних проблем війська. Покладатись на навчальні центри - марна справа", - додає "Кірт".

Читайте також: "Я підзарядився". Чому військові повертаються із СЗЧ

Уніфікація штатів бригад

Паралельно з формуванням корпусів, передачею їм смуг фронту і бригад розпочався процес уніфікації штатів цих бригад, розповідає DW директор фонду "Повернись живим" Тарас Чмут. "Ця ідея дуже правильна, - вважає він. - Адже у нас є бригади, в яких, наприклад, три батальйони, а є бригади, в яких дев'ять батальйонів. І бригада, в якій дев'ять батальйонів, може тримати більшу смугу. А бригада, в якій три батальйони, меншу смугу. Але на мапі це однакові прямокутнички. І коли генерал, дивлячись на мапу, каже поміняти один прямокутничок на інший, він не вникає в те, що міняє бригади з різними спроможностями".

Через нестачу людей уніфікація підрозділів відбувається у менший бік, пояснює Чмут. "Наприклад, раніше в бригаді був БРАГ, бригадно-артилерійська група, з чотирьох окремих дивізіонів - це повноцінний артилерійський полк. Зараз ми робимо один змішаний дивізіон. Тобто, якщо дуже грубо, кількість артилерії зменшується втричі. Але її насправді ніколи стільки не було - ані людей, ані боєприпасів", - зазначає директор фонду.

Водночас, на його думку, скорочення штату бригад призводить до їхнього послаблення. "Тобто жодна з бригад, навіть найкраща, не може виконувати на полі бою щось більше, ніж тактичні задачі. Наприклад, тримати Покровськ однією бригадою неможливо. Відповідно, треба що робити? Придавати їй підрозділи. Якщо є бригада і придані підрозділи - це ТГР. Наприклад, тактична група "Покровськ", тимчасовий орган військового управління, - пояснює Чмут. - Виходить, що ми, намагаючись оптимізувати систему управління, повернулися все одно до тактичних груп, тому що скорочені бригади не мають достатнього потенціалу для виконання оперативно-тактичних задач".

Наразі на різних ділянках фронту діють кілька таких ТГР. Одна з них була створена після втрати Сіверська на Донеччині наприкінці минулого року, вже за управління 11-го армійського корпусу. У результаті очільника корпусу усунули від керування, а командирів двох підпорядкованих бригад, 54-ї окремої механізованої та 10-ї окремої гірсько-штурмової, обіцяли звільнити. Однак звільнили лише очільника 54-ї бригади. Втім, як зауважив у коментарі DW обізнаний у ситуації офіцер, на втрату міста вплинуло значно більше факторів, ніж перехід на корпусну систему.

Проблеми переходу на корпусну систему

На думку Тараса Чмута, військо могло уникнути повернення до тимчасових ТГР, якби перейшло від бригад до дивізій і вже від дивізій до корпусів. "Тоді бригади виконували би тактичну задачу, а дивізії - оперативно-тактичну, - пояснює директор "Повернись живим". - Тобто одна дивізія з одним командиром може тримати, наприклад, Сіверськ і околиці. І от одна людина відповідає за оборону Сіверська, а не чотири бригади, кожна з яких, з їхніх слів, ні в чому не винна, бо це щоразу сусід або хтось ще".

Чмут звертає увагу на вже звичну для українського війська проблему - нестачу людей. Вона проявилась і під час формування корпусів, штаб якого складає 300 посад, і під час заміни командирів у підпорядкованих бригадах. "Інших людей немає. Ви не можете звільнити оцих поганих офіцерів, а взяти з шафи хороших. Їх просто немає. Навіть у 3-му армійському корпусі з хорошим кадровим резервом, де після масштабування чимало офіцерів підвищили до комбригів, заступників і комбатів. Але навіть у них не безліміт якісних кадрів", - каже Чмут.

Водночас, за його інформацією, створення нових бригад, яке критикували на початку минулого року, не зупинилось. "Це абсолютно недоцільно, - переконаний директор фонду. - Збільшення кількості військових частин призводить до зменшення загальної ефективності, бо розпорошуються ресурси".

Саме відсутність достатньої кількості ресурсів він вважає найбільшою проблемою змін у війську. "Відсутність якісних людей на всіх рівнях і відсутність достатньої кількості грошей, які перетворюються в озброєння, техніку і майно. Якби в нас були ці люди і гроші, ми б вже виграли війну", - підсумовує Чмут.