Дональд Трамп полюбляє висувати ультиматуми, навіть якщо вони у підсумку ні до чого не призводять. На початку квітня президент США спочатку чинив на Іран потужний тиск, встановивши чіткий дедлайн, а потім, незадовго до його закінчення, оголосив 14-денне перемир’я. Воно теж закінчилося безрезультатно, а також було продовжено незадовго до завершення. Нові домовленості не містять ультиматуму.

Тепер Трамп погодився утриматися від нових бомбардувань Ірану в сподіванні, що Тегеран підготує нову пропозицію щодо врегулювання конфлікту і переговори з цього приводу будуть врешті завершені - "в тій чи іншій формі". А до того часу ВМС США продовжуватимуть блокувати іранські порти. Як заявила речниця Трампа Керолайн Левітт, президент США не визначив крайнього терміну для того, щоб Іран подав нову пропозицію. Водночас американські ЗМІ "Axios" i "Fox News" з посиланням на джерело у Білому домі поширили інформацію, що йдеться про подовження перемир'я на 3-5 днів.

Три сценарії можливого розвитку подій

14-денне перемир'я принаймні дало можливість провести перші прямі переговори обох сторін за майже десятиліття. Утім, недовіру між сторонами подолати так і не вдалося, що стало перешкодою для проведення наступних раундів. Неодноразово надходила інформація про можливість організації за посередництва Пакистану нових зустрічей в Ісламабаді. Але щоразу подальші переговори поки що або відкладалися, або скасовувалася. 

США наполягають на своєму переліку вимог з 15 пунктів, а Іран, своєю чергою, має власні десять вимог. Однак, ймовірно, обидві сторони, не зацікавлені в тому, щоб нинішня невизначеність затягувалася. У цьому контексті можна уявити ще два абсолютно різних сценарії. Або обидві сторони знову почнуть переговори, зблизять свої позиції і, зрештою, таки домовляться про умови миру. Або також можливе подальше погіршення тону і ескалація напруженої військової ситуації в Ормузькій протоці, у такому разі можна було б очікувати відновлення бойових дій.

Де найбільші розбіжності між США та Іраном?

Серед 15 американських вимог два пункти є особливо важливими: Іран повинен відмовитися від своєї ядерної програми, а також забезпечити вільне судноплавство в Ормузькій протоці.

Щодо обмеження ядерної програми Ірану, то в цьому питанні Трамп не може собі дозволити, аби його майбутня угода була слабшою за ті домовленості, котрі вдалося свого часу досягти його попереднику Бараку Обамі . У 2018 році Трамп в односторонньому порядку розірвав цю угоду й знову запровадив чимало з раніше скасованих санкцій - власне для того, щоб домогтися "кращої угоди".

За даними американських ЗМІ, останнім часом йшлося насамперед про терміни: Іран був готовий відмовитися від збагачення урану на п’ять років, тоді як США наполягали на щонайменше 20 роках. Суперечливим залишалося також питання, як це можна перевірити і що має бути з уже збагаченим ураном в Ірані.

Друга велика проблема виникла вже після початку війни 28 лютого. Тоді у відповідь на американські та ізраїльські атаки Іран заблокував цивільне судноплавство через Ормузьку протоку, яка є дуже важливою для світової торгівлі. Коли режиму в Тегерані стало зрозуміло, наскільки ефективно він може здійснювати блокаду, він почав обговорювати можливість запровадження грошових стягнень за прохід суден через протоку.

Запровадження таких митних зборів було б економічно вигідним для Ірану, а з огляду на те, що в усьому світі вже відчувається дефіцит пального та інших товарів, Тегеран володіє дуже потужним важелем впливу. Лише в середу, тобто вже після продовження перемир'я, Корпус вартових ісламської революції заявив, що атакував три вантажні судна.

США в жодному разі не мають наміру миритися з блокадою. У середині квітня президент Трамп запровадив власну блокаду, яка поширюється на всі судна, які прямують до іранських портів або мають намір їх залишити. Таким чином, наразі Іран також позбавлений важливого з економічної точки зору доступу до торговельних шляхів. Повернення до вільного судноплавства, як це було до війни, очевидно, має відбуватися за умов гарантовання безпеки суден і екіпажів в Ормузькій протоці за допомогою міжнародної військово-морської місії.

Які ще проблеми є?

Війна внутрішньополітично зашкодила президенту США. Через те, що Трамп порушив власну обіцянку утримувати США від тривалих і дорогих військових операцій за кордоном, частина його власного руху MAGA дистанціювалася від нього. Економічні наслідки блокади, як і в решті світу, відчутні також і у США, і не лише на заправках. Можливо, саме тому, щоб не ставити себе в скрутне становище, Трамп і відмовився цього разу від нового ультиматуму. 

Крім того, через півроку громадяни США на проміжних виборах вирішуватимуть, яким буде новий склад Конгресу. Якщо республіканці втратять більшість на користь демократів, це матиме серйозні наслідки для Трампа. Це ще більше посилює тиск: з одного боку, не загрузнути у тривалій війні, а з іншого - домогтися вигідного для себе результату.

Іранський режим під керівництвом нового верховного лідера Моджтаби Хаменеї, можливо, й не змушений дуже поспішати, але на практиці американська блокада шкодить також і іранській економіці. Натомість Корпус вартових ісламської революції, який експерти називають "державою в державі", менше зацікавлений у деескалації, ніж політичне керівництво держави, адже завдяки конфлікту він ще більше посилив свій вплив.

Є ще один важливий фактор: Ізраїль почав цю війну разом із США, але воєнні цілі уряду прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху відрізняються від цілей Трампа. Ізраїль перебуває в зоні досяжності ракет свого запеклого ворога Ірану, тому має екзистенційні інтереси безпеки. Крім того, паралельно з повітряними ударами по Ірану знову спалахнув конфлікт з союзним Ірану угрупованням "Хезболла" в Лівані. У перші дні перемир'я між США та Іраном Ізраїль ще інтенсивно бомбардував позиції бойовиків "Хезболли".

Наразі тут також діє перемир'я, досягнуте за посередництва президента США Трампа, хоча й насамперед між Ліваном та Ізраїлем. Розрахунок такий: якщо сусідні країни, які офіційно перебувають у стані війни ще з часу заснування Ізраїлю в 1948 році, справді нормалізують свої відносини, а Бейрут у межах цього процесу посприяє роззброєнню "Хезболли", це допоможе безпеці Ізраїлю. Однак упевненості в тому, що такого результату справді вдасться досягти, немає, і цей мирний процес також тісно пов'язаний з подальшим розвитком подій між Іраном та США.