Європа повернулася в космос. Запуск нової важкої ракети-носія Ariane 6 з космодрому Куру 9 липня, що пройшов майже в усьому успішно, поклав край кризі, яка тривала рік. У цей період Європейське космічне агентство (ESA) через політичні та технічні причини не мало змоги самостійно виводити на орбіту наукові, комерційні або військові супутники і було змушене закуповувати цю послугу у США. І ось тепер прем'єрний політ Ariane шостого покоління відкрив новий розділ в історії європейської астронавтики.

Розрив із "Роскосмосом" і аварія ракети Vega

Політична причина вимушеного простою полягала в тому, що однією з трьох моделей ракет-носіїв, які використовувала ESA, була російська "Союз". Для неї на території космодрому Куру у французькому заморському департаменті Гвіана на північному сході Південної Америки, звідки здійснювати запуски в космос через близькість екватора особливо вигідно, побудували окремий стартовий майданчик.

Однак співпраця з "Роскосмосом", яка гарантувала європейському агентству постачання випробуваної та надійної ракети середнього класу, а російським ракетобудівникам - стабільні валютні доходи від експорту своєї високотехнологічної продукції, припинилася одразу після повномасштабної російської агресії проти України в лютому 2022 року. У результаті ESA залишилася без ракети-носія середнього класу.

Експлуатацію легкої італійської Vega С після аварії наприкінці 2022 року довелося призупинити. Залишалася спільна європейська важка Ariane 5, однак до моменту її останнього запуску з космодрому у Французькій Гвіані в червні 2023 року цю модель використовували вже понад чверть століття, вона сильно застаріла, і її більше не виробляли. Їй на зміну ще влітку 2020 року мала прийти Ariane 6, про розробку якої уряди Франції та Німеччини домовилися за десять років до того.

Але спочатку справа забуксувала на різних етапах ухвалення рішень, тож офіційний старт проєкту було дано лише в грудні 2014 року, потім виникли затримки на виробництві, а потім вибухнула пандемія COVID-19. Через неї вартість проєкту ще більше перевищила початковий кошторис, а на виділення додаткових коштів так само потрібен був час. У результаті прем'єру Ariane 6 довелося кілька разів переносити. "Усе, що тільки могло, пішло не так", - самокритично визнає генеральний директор ESA австрієць Йозеф Ашбахер (Josef Aschbacher).

Одне з нововведень дало збій

Зрештою Ariane 6 замість 2,4 мільярда євро обійшлася більш ніж у чотири мільярди євро. У фінансуванні проєкту брали участь 13 європейських країн, проте три чверті необхідної суми надали Франція і Німеччина, причому більше половини необхідних коштів виділив Париж. Нову ракету-носій виробляє компанія ArianeGroup, спільне підприємство двох аерокосмічних і оборонних концернів - французького Safran і франко-німецько-іспанського Airbus.

Відповідно, серійне виробництво забезпечують передусім заводи у Франції та Німеччині. Так, у Бремені, одному з центрів німецької аерокосмічної промисловості, у цехах ArianeGroup монтується верхній ступінь ракети. Ці цехи розташовані на території заводу Airbus, де, зокрема, виготовляються модулі для нової місячної програми США. А паливні баки та насоси для ракетних двигунів виробляє компанія MT Aerospace в Аугсбурзі. Загалом задіяні підприємства в чотирьох містах Німеччини.

Ariane 6 заввишки 56 метрів, важить 540 тонн, здатна виводити на орбіту супутники загальною вагою до 11,5 тонни, причому можливість неодноразово запускати двигун верхнього ступеня дає змогу висаджувати їх на різних орбітах аж до геостаціонарної на висоті 36 тисяч кілометрів.

Саме через це технічне нововведення і виник єдиний збій під час прем'єри: в ніч на 10 липня двигун верхнього ступеня спочатку спрацював, але потім несподівано відключився. У результаті два корисних вантажі, що залишалися на борту, не були висаджені в космос і залишилися у верхньому ступені, який через дисфункцію двигуна не зміг, як планувалося, увійти в щільні шари атмосфери, щоб там згоріти, і тепер перетворився на космічне сміття.

Однак нинішній перший запуск нової ракети-носія від самого початку носив тестовий характер, тож із нею відправили в космос поки що не дороговартісні комерційні чи військові, а лише наукові супутники від університетів і дослідницьких програм, щоб мінімізувати можливий збиток. "Технічних пасажирів" було загалом 17, деякі з них - німецькі. Повідомивши про збій, керівництво ArianeGroup заявило, що на наміченому графіку запусків він не позначиться. 

Джефф Безос бронює Ariane 6 на роки вперед

Попит на подібні запуски величезний, зазначає економічна газета Handelsblatt і посилається на дані маркетингової компанії Euroconsult, згідно з якою в найближчі десять років у космос можуть бути запущені до 29 тисяч супутників. Адже, наприклад, ціла низка великих фірм формує зараз навколо Землі цілі супутникові угрупування для забезпечення споживачів інтернетом та іншими формами глобального зв'язку. До того ж, потрібно регулярно запускати космічні апарати для дослідження Всесвіту, а також в оборонних цілях.

"Тож Ariane 6 має вирішальне значення, оскільки Європі необхідно мати незалежний доступ до космосу", - підкреслює глава ESA Йозеф Ашбахер. Після нинішнього вдалого запуску перший старт із комерційними супутниками очікується до кінця цього року. Потім, протягом найближчих двох років, плануються 14 запусків. У ArianeGroup вказують, що проєкт Ariane 6 передбачає від шести до 12 запусків на рік, тоді як попереднє, п'яте покоління цієї ракети-носія було розраховане не більше ніж на сім стартів на рік.

Проте до американського конкурента SpaceX європейській "Аріані" далеко, констатує французьке інформаційне агентство AFP і нагадує, що тільки за травень цього року компанія Ілона Маска здійснила 14 запусків своєї ракети-носія Falcon 9. До речі, саме у SpaceX довелося бронювати місця європейському космічному агентству ESA протягом того року, поки космодром Куру вимушено простоював.

Однак користуватися послугами компанії Ілона Маска не дуже хоче інший американський мільярдер із космічними планами - засновник гіганта інтернет-торгівлі Amazon Джефф Безос. Створена ним аерокосмічна компанія Blue Origin сама розробляє ракети-носії. Але іншій його компанії, заснованій 2019 року Kuiper Systems, потрібна можливість регулярно виводити на орбіту супутники для проєкту забезпечення глобального широкосмугового доступу до інтернету.

Перші запуски в рамках Project Kuiper відбулися восени 2023 року, тепер поповнювати своє угрупування супутників Джефф Безос буде за допомогою європейської Ariane 6: з отриманих під нову ракету-носій 30 замовлень 18 надійшли від власника інтернет-магазину Amazon. "Це абсолютно безпрецедентно для ракети, яка ще не літала", - наголошує Стефан Ісраель, голова оператора запусків і комерційного використання нової ракети - фірми Arianespace, дочірньої компанії ArianeGroup. Він підтвердив, що, попри збій, що стався, наступний запуск із супутником французького міністерства оборони на борту намічено на грудень цього року, а у 2025 році заплановано шість польотів. До 2028 року всі старти вже заброньовано.

Застарілий проєкт, але альтернатива SpaceX

Різким контрастом до настільки позитивних фактів і оцінок проєкту Ariane 6 виглядають коментарі низки ЗМІ. Один із найжорсткіших вийшов на сайті тижневика Die Zeit. Стаття має назву: "Вона повинна була стати конкуренцією для Ілона Маска, а вийшла ганьба". У ній наголошується, що нова європейська ракета "з'явилася занадто пізно, вона занадто дорога і вже зараз застаріла".

В інтерв'ю інформаційному агентству dpa експерт з космосу Технічного університету Дрездена Мартін Таймар (Martin Tajmar) дав дещо виваженішу оцінку, хоча й наголосив: "Після того, як у 2015 році Falcon 9 уперше успішно приземлилася і тим самим фактично поклала початок епосі повторного використання ракет-носіїв, усі інші виглядають дуже блідо". Однак процес ухвалення рішень у державній організації ESA не можна порівнювати з тим, як працює приватна SpaceX, зазначив науковець.

Головне в проєкті Ariane 6, за його словами, те, що ракета виконала своє головне завдання - забезпечила європейцям самостійний вихід у космос. До того ж це - явна альтернатива, нехай і не найекономічніша. "Але ми знову в грі, ми знову можемо бути партнером, і це багато чого варте, а як ми граємо - це вже інше питання", - філософськи зазначив Мартін Таймар. "Клієнти хочуть мати другого виробника, щоб не потрапляти в залежність від SpaceX", - вказує і П'єр Годар, голова німецького підрозділу ArianeGroup.

Готується запуск першої приватної німецької ракети

Утім, уже дуже скоро європейці, а точніше кажучи - молоді німецькі фірми, зможуть запропонувати на світовому ринку космічних запусків, що бурхливо розвивається, й інші альтернативи. "Цими тижнями на старт виходять одразу три ракети за німецької участі", - повідомляє економічна газета Handelsblatt у статті під заголовком "Як Німеччина збирається зараз освоювати космос".

Першою ракетою, яка чималою мірою виготовляється на підприємствах у Німеччині, є Ariane 6. Друга називається RFA One, вона триступенева, теж може неодноразово запускати двигуни для більш точного виведення супутника на орбіту, але значно легша. Її створив стартап RFA з Аугсбурга, який готується зараз до першого випробування наприкінці вересня.

Це стало б першим польотом приватної німецької космічної ракети, зазначає Handelsblatt, але попереджає, що ще раніше з полігону на півночі Норвегії може злетіти Spectrum - легка ракета стартапу Isar Aerospace, яку практично повністю виготовляють на його виробничому майданчику в Оттобрунні поблизу Мюнхена. Тож у Німеччині зараз явний бум ракетобудування. А якщо майбутні випробування зазнають невдачі? Перші три старти у компанії SpaceX закінчилися вибухами, нагадує Handelsblatt.