Напад Росії на Україну шокував увесь світ. Потрясінням це стало і для німецького суспільства. Німці висловлюють солідарність з українським народом, висловлюють співчуття та надають велику підтримку українцям. Водночас вони усвідомили, що мало знають про Україну та її культуру. Німецький музей кіно та телебачення (Deutsche Kinemathek - Museum für Film und Fernsehen) у Берліні вирішив заповнити цю прогалину.

За підтримки Федерального центру політичної освіти (Bundeszentrale für politische Bildung) та державної міністерки ФРН з питань культури та ЗМІ Клаудії Рот (Claudia Roth) він запускає проєкт, в рамках якого з 12 по 30 червня 2022 року в кінотеатрах Берліна, Гамбурга та Лейпцига відбудуться покази українського кіно Perspectives of Ukrainian Cinema ("Перспективи українського кіно"). Кінопокази супроводжуватимуться зустрічами та дискусіями з українськими кінематографістами та діячами культури. Кураторки програми фільмів - Вікторія Лещенко та Юлія Коваленко, які після вторгнення РФ в Україну ініціювали проєкт sloіk film atelier, в рамках якого вони займаються дистрибуцією та просуванням робіт українських кінорежисерів на міжнародному рівні.

Бум кіно в Україні

Читайте також: Кураторка кінофестивалю в Брюсселі: Українському кіно є що сказати

Протягом століття українські кінематографісти невпинно розробляють візуальну мову, за допомогою якої вони зображають у своїх картинах минуле та сьогодення України, переосмислюють історію та мріють про прекрасне майбутнє - навіть перед лицем моторошних випробувань, пов'язаних із розв'язаною Росією війною. Українське кіно переживає справжній бум. Нове покоління українських режисерів, спираючись на багату кінематографічну спадщину країни, принесло свіжий струмінь у незалежне кіно в Україні, формує його особливий стилістичний вигляд. Представляємо програму кінофестивалю Perspectives of Ukrainian Cinema.

Фільм відкриття - "Арсенал" Олександра Довженка

Програма фестивалю Perspectives of Ukrainian Cinema є дуже різноманітною. Спектр представлених жанрів широкий: глядачам пропонують комедію, трагікомедію, драму, документалістику, короткий метр.

Читайте також: Держкіно України виступило проти допуску фільмів з РФ до Каннського фестивалю

Фільмом відкриття стане кінопоема "Арсенал", поставлена ​​класиком українського кіно Олександром Довженком у 1929 році. В основі цієї німої картини - події, пов'язані з січневим повстанням робітників заводу "Арсенал" у Києві у 1918 році.

"Клондайк" Марини Ер Горбач

Художній фільм "Клондайк" (2022), дія якого розгортається на Донбасі під час війни, а головні герої живуть у селі, поряд із яким сталася катастрофа малазійського "Боїнга", поставила режисерка Марина Ер Горбач.

На американському фестивалі незалежного кіно "Санденс" картина відзначена призом за найкращу режисуру. Також її було показано на 72-му Берлінському кінофестивалі Берлінале - у рамках програми "Панорама".

"Земля блакитна, ніби апельсин" Ірини Цілик

У Мирослави війна асоціюється з порожнечею: нікого з друзів у місті не залишилося, та й узагалі всі, хто міг, поїхали, а колись галасливі вулиці знелюдніли. Дівчинка розповідає про це без хвилювання, її голос абсолютно спокійний. Її мати Ганна сидить поряд і слухає, що каже донька. Це вона, Ганна, одинока мати з чотирма дітьми, вирішила залишитися зі своєю сім'єю в "червоній зоні" Донбасу, коли у 2014 році там спалахнули бої між проросійськими сепаратистами та українською армією.

Про те, як сім'ї доводиться виживати, розповідає дебютний повнометражний документальний фільм "Земля блакитна, ніби апельсин" (2020) режисерки Ірини Цілик. Його європейська прем'єра відбулася на 70-му міжнародному кінофестивалі Берлінале у Берліні в рамках програми Generation 14 plus. На міжнародному фестивалі незалежного кіно "Санденс" в американському Парк-Сіті фільм був удостоєний нагороди за найкращу режисуру.

"Атлантида" Валентина Васяновича

Ця кінодрама розповідає про майбутню перемогу України у війні з Росією та деокупацію Донбасу. В "Атлантиді" (2019) події розвиваються у 2025 році на Донбасі, "через рік після закінчення війни". Територія вже визнана непридатною для проживання, а довкілля настільки спустошене, що зміни видаються неможливими. Головний герой Сергій, який воював в українській армії, намагається знайти себе у цивільному житті на сході країни. Його зіграв Андрій Римарук, який сам воював у 2015-2016 роках і служив розвідником у Збройних силах України.

Читайте також: "Вони випалюють землю" - Олег Сенцов з фронту на Луганщині

За словами автора фільму-антиутопії, це катастрофа, що не просто зупиняється на найближчому оточенні, а скрізь просочується крізь людей, усі мають справу з якоюсь минулою травмою і "намагаються витягнути з себе щось на кшталт життя". Світова прем'єра стрічки відбулася 4 вересня 2019 року на 76-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, на честь чого над островом Лідо підняли прапор України. На цьому ж кінофестивалі у програмі "Горизонти" картина отримала приз як найкращий фільм.

Читайте також: "Антиутопія на Донбасі має всі шанси стати реальністю"

"Цвях" Філіпа Сотніченка

Валентина живе та працює юристом в одному з банків у Ліхтенштейні, а поки їй не виповнилося 13 років, вона жила у Києві. 1996 року, у важкі часи в Україні, як і на всьому пострадянському просторі, Валентина емігрувала до Швейцарії разом із матір'ю та вітчимом.

Читайте також: Український пес-сапер Патрон отримав спецприз Каннського кінофестивалю

Через двадцять років раптом знаходяться відеокасети, що воскресають її українське минуле - минуле, яке здається таким далеким і близьким одночасно. Короткометражка "Цвях" (2016) стала дипломною роботою молодого режисера Філіпа Сотніченка.

"Вулкан" Романа Бондарчука

Дорогою до Криму, куди він вирушив до інспекційної поїздки за дорученням ОБСЄ, перекладач Лукас за дивних обставин загубився в південноукраїнському степу. Міський хлопець не знає, куди податися і знаходить притулок у будинку місцевого жителя Вови. Він відкриває Лукасу очі на абсолютно незнайоме йому життя, яке здається повністю відірваним від будь-якої відомої структури (кадр із фільму - на титульному фото).

Читайте також: Український фільм "Бачення метелика" в Каннах: розповідь про травми війни

Зачарований своїм новим знайомим та його донькою Марушкою, у яку він закохується по вуха, Лукас поступово перестає зневажати провінційне життя і вирушає на пошуки щастя, про існування якого він навіть не підозрював. Українсько-німецько-монакський драматичний фільм "Вулкан" (2018) - повнометражний режисерський дебют Романа Бондарчука. Він здобув кілька нагород на міжнародних кінофестивалях.

"Мої думки тихі" Антоніо Лукіча

Звукорежисеру-невдасі та песимісту в житті Вадиму 22 роки. Через три місяці він поїде до Канади. Назавжди. Але раптом він отримує замовлення - записати спів дуже рідкісного птаха, який мешкає лише у горах Закарпатської області в Україні.

Дія ексцентричної та зворушливої ​​комедії "Мої думки тихі" (2019) розгортається довкола подорожі Вадима та його матері на захід України. Поїздка стає для героїв шансом не тільки з'ясувати стосунки, але й замислитися над тим, що означає для людини будинок, ідентичність.

Фільм був уперше показаний у липні 2019 року на кінофестивалі в Карлових Варах, де він отримав спецприз журі. В Україні прем'єра фільму відбулася під час Одеського міжнародного кінофестивалю, де робота Антоніо Лукіча була відзначена призом глядацьких симпатій. Також він нагороджений призом ФІПРЕССІ як найкращий український фільм та за найкращу чоловічу роль.

"Зошит війни" Романа Любого

Документальний фільм "Зошит війни" (2020) Романа Любого змонтований з особистих відеозаписів з телефонів, камкодерів, фотоапаратів українських солдатів і оповідає п'ять історій українських військових. Глядач здійснює сюрреалістичну подорож на фронт війни з Росією та у потойбічне життя, де панують приписи, відмінні від законів звичного світу. Герої прокидаються і засинають, радіють і плачуть, постійно відчуваючи, що запис може закінчитися будь-якої миті. Загалом у фільму 18 співавторів. Деякі з них уже загинули.

Світова прем'єра фільму відбулася на міжнародному фестивалі документального кіно Docudays в Україні у 2020 році, де він отримав Приз глядацьких симпатій та дві спеціальні нагороди, а також здобув перемогу на міжнародному кінофестивалі Kharkiv Meet Docs у Харкові.

"Територія пустих вікон" Зої Локтіонової

Ця короткометражка була знята в 2020-му році - задовго до 24 лютого 2022 року. Стрічка оповідає про вплив війни на Донбасі на екологію та жителів Маріуполя - людей старшого покоління. Від стресу, яий вони щодня переживають, вони можуть померти, але й виїхати нікуди не можуть, оскільки просто приросли до місця.