Один з ключових висновків за попередніми результатами виборів, що відбулися у США минулого тижня, - радикальні республіканці з числа симпатиків експрезидента Дональда Трампа не змогли здобути разючу перемогу, як сподівалися. Багато з них вели радикальну передвиборну кампанію, заявляючи про незаконність результатів президентських виборів 2020 року. Якби значна частина республіканців, які фактично не визнають демократа Джо Байдена легітимним президентом, була обрана до Конгресу і Сенату, це лише поглибило би поляризацію і загрожувало ескалацією політичного протистояння, застерігали експерти. Оскільки більшість радикальних "трампістів" залишилися без мандатів, їм навряд чи вдасться поставити під питання легітимність наступних президентських виборів, якщо на них знову переможе демократ, заспокоюють політичні оглядачі. "Я сподіваюся, що до яких ганебних дій вони би не вдалися, їм на заваді стануть всі чесні і порядні держслужбовці", - зазначив у розмові з DW дослідник з Американської академії у Берліні Джошуа Селлерс.

Імовірні взаємні блокади

Очікується, що новообрані члени Конгресу і Сенату приймуть присягу на початку нового року. Після переходу за результатами проміжних виборів більшості у нижній палаті парламенту до республіканців, у США, імовірно, розпочнеться період політичної взаємної блокади. Якщо демократам вдасться зберегти мінімальну перевагу у Сенаті, вони збережуть за собою контроль за роботою парламентських комітетів і за законодавчим порядком денним, а також за призначенням суддів. Водночас, жодна з партій не матиме двох третин голосів, що необхідно дня ухвалення рішень з багатьох важливих питань.

У Конгресі республіканці, маючи більшість, зможуть блокувати законодавчі ініціативи демократів і ухвалювати свої законопроєкти. Однак ці документи, імовірно, блокуватимуться у Сенаті або ж наражатимуться на вето президента Джо Байдена. "Якщо країна настільки розділена як наша, гадаю, світ не дарма стурбований щодо того, чи ми здатні реагувати на глобальні виклики", - каже Джошуа Селлерс.

Республіканці, зокрема, можуть відмовити Байдену у виділенні грошей на ініційовані ним програми. Крім того, вони можуть ініціювати низку парламентських слухань і слідчих комісій, в яких політично виснажуватимуть представників виконавчої влади.  

Глобальні наслідки

Тим не менше, щодо низки важливих питань може бути консенсус між республіканцями і демократами. Обидва політичні табори воліють підтримувати Україну, протистояти Китаю і стимулювати виробництво у США високотехнологічної продукції, такої як мікрочіпи. Розбіжності між партіями скоріше будуть у питанні, як саме втілювати відповідні політичні пріоритети. "Я не думаю, що українське питання поляризує політичний дискурс у Сполучених Штатах", - зазначає Майкл Кіммедж, професор історії у Католицькому університеті у Вашингтоні.

"Отримавши більшість у Конгресі, республіканці навряд чи ставитимуть під питання підтримку України. Однак вони, ймовірно, почнуть ставити додаткові умови для голосування за виділення грошей на допомогу та ухвалення інших законів, необхідних для допомоги Україні", - зазначає Кіммедж. За його словами, однак, навіть незначні зміни у політиці підтримки України можуть обернутися відчутними наслідками для української армії.

Читайте також:Коментар: Американська демократія таки жива

Схвалення допомоги Україні і Тайваню

Як засвідчують соціологічні опитування, суспільна підтримка допомоги Україні у протистоянні з Росією і Тайваню, якому загрожує Китай, залишається на високому рівні. Водночас, вона є вищою у лавах демократів. Натомість у лавах республіканців проти такої підтримки виступають передовсім "трампісти", які сповідують ізоляціоністські погляди у питаннях міжнародної політики.

Тим не менше, експерти не очікують, що Сполучені Штати найближчим часом здаватимуть позиції на міжнародній арені і скорочуватимуть видатки на оборону. Не останню роль у цьому відіграватиме побоювання з приводу посилення позицій Китаю. "Я боюся, що одним з наслідків переходу контролю над Конгресом до республіканців буде змагання між двома партіями хто буде більшим "яструбом" щодо Китаю", - зазначив у розмові з DW Стівен Вертгайм, старший дослідник вашингтонського Carnegie Endowment for International Peace. На його думку, внутрішня політика у США підігріває протистояння з Китаєм на міжнародній арені.

"Європі варто стати самодостатньою"

Сполучені Штати розпочали зміщувати акценти у зовнішній політиці у напрямку Азії ще за часів Барака Обами у Білому домі. Відтоді Національна безпекова стратегія США приділяє центральне значення Китаю. Водночас, ця стратегія передбачає, що ресурси для відстоювання інтересів США в Азії можна вивільнити лише в тому разі, якщо європейські союзники візьмуть на себе відповідальність за власну безпеку. Якщо цього не станеться, застерігають експерти, США ризикують здати позиції в Атлантичному регіоні в обмін на індійсько-тихоокеанський або ж взяти на себе надмірне навантаження, намагаючись зберегти вплив в обох регіонах.

Тож американські оглядачі прогнозують, що і надалі США - як демократи, так і республіканці - спонукатимуть європейських партнерів по НАТО підвищувати власні видатки на оборону. "Нині саме час Європі подумати над власною самодостатністю у питаннях оборони. Я не знаю, скільки ще попереджень від США має пролунати з цього приводу", - підсумовує Стівен Вертгайм.