Сара Ваґенкнехт (Sahra Wagenknecht), яка закликає припинити постачання зброї Україні і тим самим змусити її піти на перемир'я з Росією, стає дедалі більш впливовою фігурою у німецькій політиці. Про це свідчить успіх заснованої лише цього року партії "Союз Сари Ваґенкнехт" (ССВ), якого вона досягла у вересні на регіональних виборах у трьох східнонімецьких федеральних землях. На дедалі більший вплив Ваґенкнехт як політикині вказує й організована нею в Берліні 3 жовтня масова демонстрація під гаслом "Ні - війні! Геть зброю!".

Підтвердженням її дедалі більшого впливу виглядає і опублікована того ж дня в консервативній загальнонаціональній газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) стаття трьох регіональних політичних лідерів, які після виборів намагаються сформувати правлячі коаліції в землях на сході Німеччини й потребують для підтримки депутатів від ССB.

"Немає свободи без безпеки"

Статтю написали двоє чинних прем'єр-міністрів - Дітмар Войдке (Dietmar Woidke) із землі Бранденбург і Міхаель Кречмер (Michael Kretschmer) із Саксонії, які прагнуть залишитися на своїх посадах на новий термін, і Маріо Фоґт (Mario Voigt), який має шанси стати новим очільником уряду Тюрингії. Войдке - соціал-демократ, тобто однопартієць канцлера ФРН Олафа Шольца (Olaf Scholz), Кречмер і Фоґт представляють консервативну і опозиційну на федеральному рівні партію ХДС.

Войдке та Кречмер ще під час виборчої кампанії, відчуваючи настрої електорату, почали виступати за переговори з Путіним, і ось тепер публікують ще й спільну статтю, яка в онлайн-версії FAZ опублікована під таким заголовком: "Ми хочемо активнішої дипломатичної ролі Німеччини". Виходить, що колишня комуністка Сара Ваґенкнехт, яка створила ССВ шляхом розколу малозначущої Лівої партії, змушує тепер відомих представників соціал-демократів та консерваторів, двох ключових політичних сил у країні, озвучувати її гасла та вимоги?

На перший погляд, так воно і є. Однак при читанні цієї невеликої статті, яка у паперовій версії FAZ має заголовок "Немає свободи без безпеки", стає очевидним: акценти в ній розставлені інакше, ніж у численних телевізійних виступах Сари Ваґенкнехт, і повністю відрізняються від гасел, з якими на мітинг у Берліні прийшли її прихильники. Там вони, наприклад, свистом і вигуками намагалися заглушити виступ одного з ораторів, який назвав те, що відбувається в Україні, "російською агресивною війною". У статті ж чітко сказано про "напад Росії на Україну, що порушує міжнародне право".

Але починається стаття, опублікована 3 жовтня у національне свято ФРН - День німецької єдності, з того, що автори, а всі троє народилися в колишній НДР, нагадують про прагнення східних німців до свободи. Боротьба за неї почалася ще до будівництва Берлінського муру, під час народного повстання проти комуністичної диктатури 17 червня 1953 року, яке було жорстоко придушене радянськими танками. Лише завдяки мирній революції 1989 року, "найбільшому диву німецької історії", східні німці здобули свободу в безпечній Європі в "оточенні друзів", сказано у статті.

Посилання на Хартію ООН та Будапештський меморандум

Однак після нападу Росії на Україну "захист свободи знову став актуальним", наголошується у статті. "Порушення суверенітету України почалося ще у 2014 році за наказом президента Володимира Путіна. Після нападу у 2022 році та майже трьох років жорстоких бойових дій мільйонам українців довелося втекти, доводиться оплакувати десятки тисяч убитих цивільних осіб, тисячі українських дітей були викрадені та багато тисяч солдатів з обох сторін загинули", - нагадують автори.

"Ми хочемо, - продовжують вони, - покласти край стражданням людей у ​​цій руйнівній війні і виступаємо за перемир'я та переговори за дотримання Хартії Об'єднаних Націй і в дусі Будапештського меморандуму між Україною та Росією, щоб запобігти подальшому кровопролиттю і руйнуваванню". Це - принциповий пасаж у статті, оскільки у Хартії ООН чітко прописано "невід'ємне право на індивідуальну чи колективну самооборону" при нападі на члена організації (Стаття 51), а в Будапештському меморандумі 1994 року Росія гарантувала суверенітет та непорушність кордонів України у відповідь на її відмову від ядерної зброї.

Тим самим позиція трьох потенційних прем'єр-міністрів кардинально відрізняється від вимог Сари Ваґенкнехт, яка своїми закликами зупинити постачання західних озброєнь фактично пропонує позбавити Україну можливості оборонятися, до того ж постійно вказує на необхідність "компромісів" з боку Києва, а це означає ніщо інше як його відмову від частини суверенної території країни.

Більше дипломатичних зусиль, але не самотужки

Що ж до переговорів, то автори статті теж бачать їх не так, як Сара Ваґенкнехт. Вона наголошує на особливій ролі Німеччини, вони - на якомога ширшому міжнародному альянсі, "сильному і згуртованому". Необхідно, пишуть вони, домогтися припинення вогню та надання Україні надійних гарантій безпеки. "Наша економічна міць може бути при цьому одним із важелів", - наголошується в тексті, що теж не відповідає позиції ССВ, яка називає санкції ЄС проти РФ безглуздими та вимагає їхнього скасування.

Водночас автори статті, посилаючись на зовнішньополітичну відповідальність Німеччини, закликають уряд ФРН виявляти більше "зримих дипломатичних зусиль" і нагадують про ту посередницьку роль, яку у минулі десятиліття відігравали на міжнародній арені такі канцлери або міністри закордонних справ, як Гельмут Коль (Helmut Kohl), Віллі Брандт (Willy Brandt) та Ганс-Дітріх Ґеншер (Hans-Dietrich Genscher).

"Ми хочемо активнішої дипломатичної ролі Німеччини",-  йдеться у статті, але в тій же пропозиції уточнюється, що це має відбуватися "в тісному узгодженні з її європейськими сусідами та партнерами". А далі наголошується, що Німеччина є невід'ємною частиною Євросоюзу, дотримується єдиної європейської політики у галузі безпеки та оборони, входить до НАТО та ОБСЄ. Це недвозначне дистанціювання від позиції Сари Ваґенкнехт, яка, продовжуючи традиції німецьких лівих, різко негативно ставиться до НАТО.

Ні слова про відмову від американських ракет

Відмежовуються автори статті й від іншої кардинальної вимоги партії ССВ, яка закликає не лише припинити постачати зброю Україні, а й відмовитися від запланованого розміщення в Німеччині американських ракет середньої дальності, покликаних стримувати агресію Росії. У статті йдеться про необхідність підтримувати обороноздатність країни та виступати, як у часи холодної війни, з позиції сили. Що стосується американських ракет, які планується розміщувати не в східних, а в західних федеральних землях, то ці плани слід краще роз'яснювати населенню і ширше обговорювати в суспільстві, сказано в статті. І жодного слова про відмову від цих планів.

На закінчення Дітмар Войдке, Міхаель Кречмер та Маріо Фоґт знову повертаються до теми свободи і нагадують, що її може забезпечити лише заснований на правилах міжнародний порядок. У принципових питаннях безпеки та збереження миру, пишуть вони, німцям слід прислухатися до думки їхніх східних сусідів - Польщі та держав Балтії (Бранденбург та Саксонія мають протяжний кордон із Польщею). Завдання забезпечення свободи та міжнародного порядку стосується у тому числі і регіональних політиків. Стаття завершується словами: "Жодна співпраця на земельному рівні це не змінить. Немає свободи без безпеки".

Цією статтею троє ймовірних земельних прем'єр-міністрів, з одного боку, на вимогу Сари Ваґенкнехт публічно висловилися за активізацію дипломатичних зусиль для якнайшвидшого досягнення миру. З іншого боку, у принципових питаннях підтримки України та її територіальної цілісності, розміщення американських ракет у ФРН чи союзницьких зобов'язань у рамках НАТО вони ні на які поступки не пішли, наголосивши, що задля того, щоб забезпечити "співпрацю на земельному рівні", вони на них і не погодяться. Іншими словами, вони написали статтю під впливом лідерки ССВ, але не під її диктовку.

Яка реакція Сари Ваґенкнехт?

Проте ціла низка німецьких політиків розкритикувала, як вони вважають, підлабузництво трьох регіональних лідерів до Сари Ваґенкнехт. Так, лідер ХДС та кандидат від консерваторів на пост канцлера ФРН Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) дистанціювався від статті, підписаної двома його однопартійцями, і нагадав: "Україна виборює своє виживання". Переговори, за його словами, матимуть сенс лише тоді, коли обидві сторони виявлять до них готовність, чого з боку Росії не видно. "Росія лише тоді виявиться готовою до переговорів, коли путінський режим усвідомить, що подальші військові дії в Україні безперспективні", - наголосив Фрідріх Мерц, підтвердивши свою позицію щодо російської агресії.

А що Сара Ваґенкнехт? На прохання газети FAZ прокоментувати статтю вона назвала її "розумною та диференційованою". Іншими словами, лідерка ССВ, схоже, не має наміру акцентувати громадську увагу на глибоких розбіжностях у поглядах, щоб не зривати входження своїх однопартійців до урядів одразу трьох федеральних земель. Але вона, нехай і формально, досягла свого, показала свій дедалі більший вплив і подала сигнал своїм прихильникам та виборцям, що у разі успіху на виборах до Бундестагу вже на федеральному рівні домагатиметься зміни політики Німеччини.