Софі Шолль (Sophie Scholl), Клаус фон Штауффенберґ (Claus von Stauffenberg), Дітріх Бонгеффер (Dietrich Bonhoeffer), Ґеорґ Ельзер (Georg Elser) - ці імена міцно пов'язані з історією німецького Опору нацизму. Про багатьох інших його учасників сьогодні майже забули. Серед них - Єва Мамлок (Eva Mamlok), молода берлінська єврейка. Вона виступила проти нацистського режиму ще підліткою й продовжувала боротьбу аж до своєї загибелі в концтаборі.

Тепер про неї зможуть дізнатися більше людей: 16 жовтня 2026 року площа Блюхерплац (Blücherplatz) у берлінському районі Кройцберг отримала її ім'я - Єва-Мамлок-Плац (Eva-Mamlok-Platz).

"Єва Мамлок - унікальна особистість. Стійкість цієї молодої єврейської дівчини з Берліна справляє величезне враження", - каже культурологиня Александра Вельц-Ромбах (Alexandra Weltz-Rombach), яка детально вивчала історію "групи Єви Мамлок".

"Геть Гітлера!"

Єва Мамлок народилася 6 травня 1918 року в Берліні. Її родина займалася оптовою торгівлею вином і належала до єврейської буржуазії, яка в роки Веймарської республіки відігравала важливу роль у суспільному та економічному житті Берліна.

Коли 1933 року Адольфа Гітлера (Adolf Hitler) призначили рейхсканцлером, Єві було 14 років. Вона входила до організації "Соціалістична робітнича молодь" (Sozialistische Arbeiterjugend). Того ж року нацисти розгромили цю організацію, і Мамлок продовжила діяльність у підпіллі. За свідченням Інґе Бернер (Inge Berner, 1922-2012), єдиної учасниці створеної пізніше групи Мамлок, яка вижила, Єва видерлася на дах універмагу на Блюхерплац і написала там: "Геть Гітлера!".

Арешт за участь в акції пам'яті Рози Люксембург і Карла Лібкнехта

В офіційних документах ім'я Єви Мамлок уперше з'являється в листопаді 1934 року. Її заарештували за участь в акції пам'яті Рози Люксембург (Rosa Luxemburg) і Карла Лібкнехта (Karl Liebknecht) на Центральному кладовищі Фрідріхсфельде (Zentralfriedhof Friedrichsfelde) в Берліні.

Погляди 16-річної дівчини влада визнала "ворожими до держави" та помістила її під "захисний арешт до особливого розпорядження". Саме так нацисти називали ув'язнення без суду. Мамлок відправили до жіночого концтабору Морінген (Moringen) у Нижній Саксонії, де її утримували до травня 1935 року.

Після звільнення вона продовжила чинити опір нацистському режиму, хоча небезпека таких дій постійно зростала. Її переслідували і як політичну противницю нацистів, і як єврейку.

У підпіллі Мамлок познайомилася з Пітером Зімзеном (Pieter Siemsen, 1914-2004). Їхні стосунки тривали до його еміграції до Аргентини у 1937 році. У його особистому архіві збереглася єдина відома фотографія Єви Мамлок.

Загибель у концтаборі

У 1939 році Єва Мамлок народила доньку Тану. Ім'я батька дівчинки досі залишається невідомим. Тана потрапила до єврейського дитячого будинку в Берліні. У 1942 році її депортували до табору смерті Аушвіц-Біркенау, де вона загинула.

З 1940 року Мамлок як єврейку змушували працювати на берлінському підприємстві з виробництва гвинтів "Ф. Буцке" (F. Butzke Schrauben-Industrie). Там вона познайомилася з іншими противницями нацизму. Разом вони створили неформальну мережу Опору, яка об'єднала єврейок і неєврейок. Згодом вона стала відомою як "група Єви Мамлок". Її учасниці розповсюджували листівки з критикою режиму та антигітлерівські гасла.

Жінки також обмінювалися забороненими книжками, зокрема творами Томаса Манна (Thomas Mann) і Ліона Фейхтвангера (Lion Feuchtwanger). "Вони давали одна одній читати книжки, які сьогодні входять до програми випускних іспитів у гімназіях - твори німецького літературного канону", - каже Александра Вельц-Ромбах. На нинішній площі Єви Мамлок розташована Центральна і земельна бібліотека Берліна (Zentral- und Landesbibliothek Berlin), найбільша публічна бібліотека Німеччини. Для дослідниці це символічно: книжки теж були засобом опору.

За поширення забороненої літератури Мамлок та інших учасниць її групи заарештували. 13 січня 1942 року її депортували з Берліна до Ризького гетто в окупованій Латвії. За спогадами Інґе Бернер, Мамлок продовжувала чинити опір і там. За її словами, Мамлок попросила когось зі своїх знайомих у Берліні надіслати їй пиріг із захованою всередині мініатюрною фотокамерою. За її допомогою вона хотіла фіксувати те, що відбувалося в гетто.

У жовтні 1944 року Мамлок перевезли до концтабору Штуттгоф (Stutthof), де вона загинула в грудні того ж року.

Чому перейменували площу

Площа Блюхерплац була названа на честь прусського генерал-фельдмаршала Ґебгарда Леберехта фон Блюхера (Gebhard Leberecht von Blücher). Він уславився перемогами над Наполеоном, зокрема в Битві народів під Лейпцигом 1813 року та в битві під Ватерлоо 1815 року.

У Німеччині його ім'ям названо чимало вулиць і площ. "Місць, де вшановано пам'ять Блюхера, у нас і так достатньо", - каже Александра Вельц-Ромбах. На її думку, настав час залишити в минулому давнє німецько-французьке протистояння й присвятити площу пам'яті учасниці Опору.

На цій же площі проходить Карнавал культур (Karneval der Kulturen) - щорічне вуличне свято, присвячене культурному розмаїттю Берліна.

Приклад для нового покоління

Александра Вельц-Ромбах вперше дізналася про Єву Мамлок у 2011 році, коли на її честь встановили "камінь спотикання" (Stolperstein) - невеликий меморіальний знак, вмонтований у тротуар. Відтоді вона досліджує біографію Мамлок і розповідає про неї в різних проєктах. Серед них - виставка 2024 року та серія подкастів, створена разом із молодими берлінцями.

За словами Вельц-Ромбах, молодим людям легко уявити себе на місці Мамлок, адже вона почала займатися політикою ще підліткою. "Але насамперед вона, звісно, є прикладом для наслідування: того, як ми самі хотіли б чинити і наскільки сміливими хотіли б бути", - каже вона.

Жіночий опір часто мав менш помітні форми, ніж, наприклад, замахи з використанням вибухівки, наголошує дослідниця. Нерідко він проявлявся в повсякденному житті. "Ця форма опору тепер теж привертає дедалі більше уваги", - каже вона.

Попри те, що багатьох свідків тих часів уже немає серед живих, ще чимало таких історій належить відкрити. "Думаю, є ще дуже багато людей, чиї імена нам невідомі й чиї долі ще належить дослідити", - підкреслює Вельц-Ромбах.