Писанки Волині стримані, багато бардового кольору, графічних і рослинних елементів, зображення знарядь праці.

Писанці східного Поділля притаманні три основних кольори - чорний, червоний та жовтий та іноді зелений. Чорний символізує чорноземи та багатство. Ці кольори є й у килимах та вишиванках цього регіону.

На писанках, що їх створюють у Жмеринці, лінії широкі, а орнаментика виразна та велика.

Писанки Житомирщини використовують рослинні мотиви і дзеркальну симетрію, тобто елементи розміщуються не хаотично. Зазвичай тут можна зустріти стилізовані дзвоники, тюльпани, троянди. Писанку часто ділять візуально на кілька частин.

На Херсонщині писанки дуже яскраві, хоча інколи трапляються синій та фіолетовий кольори. Багато рослинних мотивів та мотивів сонця, елементів, що символізують воду.

Писанки Луганщини вирізняються зеленими та червоними кольорами, зображеннями великих орнаментів рослин.

Писанки Одещини містять доволі крупні елементи й червоно-білі або зелено-білі барви. Розповсюджені тут геометричні мотиви, поєднані з деякими рослинними символами. Є писанки зі символами води - хвилястими та паралельними лініями.

Писанкам Полтавщини притаманна велика кількість яскравих кольорових символів на червоному чи зеленому тлі, але тут можна побачити і жовтий, і чорний кольори, квіти, геометрію, символи сонця.

Писанки Сумщини містять багато рослинних орнаментів, зазвичай писанка поділена на дві рівні частини, при цьому візерунок наноситься однаковий на кожну з них. Орнаменти здебільшого солярні, наприклад зорі та сонечка.

Писанки Івано-Франківщини дуже різноманітні і відрізняються стилістикою майже у кожному селі. Але здебільшого писанка надзвичайно яскрава - багато жовтих та червоних кольорів, містить також багато дрібних графічних елементів та стилізоване зображення тварин. На фото: писанки с. Космач, Косівського району.

На Тернопільщині часто зустрічаються писанки, прикрашені хвильками, безконечником, кривульками, павучками та квітами.

Розпалювання багаття на Великдень є чи не повсюдною традицією у Німеччині. Первинно язичницький звичай святкування відродження природи перейняли християни. Чотири величезні великодні вогнища запалюють на березі Ельби в районі Гамбурга Бланкенезе.

У багатьох родинах на Великдень традиційно готують писанки і крашанки до великоднього букета. Сорби Нижньої Лужиці у Бранденбурзі славляться своїм мистецтвом гарно розфарбовувати яйця воском. Дізнатися більше про цю слов'янську меншину Німеччини та її звичаї можна у музеї Шпревальд у Люббенау.

Цей сорбський звичай надзвичайно поширений у католицьких регіонах Верхньої Лужиці у Саксонії. Чоловіки проїжджають через сорбські громади на святково прикрашених конях і проголошують добру новину про Христове воскресіння. За ними верхи їдуть численні глядачі.

Для багатьох німців прогулянка на Великдень є обов'язковою. Ця традиція певною мірою натхненна культовими рядками з "Фауста" Йоганна Вольфґанґа Ґете "Великодня прогулянка" (Der Osterspaziergang). Променада уздовж берегів Ельби з вражаючим видом на Дрезден особливо прекрасна!

Пошук солодощів та крашанок, захованих великоднім кроликом, для багатьох німців є найцікавішою частиною Великодня. Поет Ґете започаткував цю традицію у Веймарі у 18 столітті. Нині місто щороку організовує для дітей офіційне великоднє полювання за крашанками.

Традиційно німці прикрашають дерева або букети крашанками і писанками. Дерево в Заальфельді, прикрашене розфарбованими яйцями, виводить цей звичай на новий рівень: на ньому розвішані 10 тисяч яєць, оформлених вручну. Цю традицію започаткувала родина з Заальфельда у Тюрингії, і тепер місто продовжує її, оскільки деревом також милуються багато туристів.

Спочатку це був язичницький германський звичай - на знак привітання весни спускати з гори палаючі дерев'яні колеса. Сьогодні це традиція Великодньої неділі у Люгде, що у землі Північний Рейн-Вестфалія. Великодні колеса виготовляють з деревини дуба і набивають соломою. Запуском петарди запалюють перше колесо і спускають його з гори. За ним котяться ще п'ять.

Щороку у Страсну п'ятницю у місті Бенсгайм у землі Гессен актори-аматори відтворюють хресний шлях Христа. Тисячі глядачів дивляться на процесію, що іде через центр міста до ринкової площі. Традицію запровадили заробітчани з півдня Італії.

Традиція прикрашати фонтани і колодязі писанками та крашанками виникла лише на початку 20 століття у Франконській Швейцарії, що в Баварії. Подейкують, що мальовничий гірський регіон хотів привабити цим туристів. Бібербах у Франконії може похвалитися одним з найбільших великодніх фонтанів у Німеччині.

Звичай шукати на Великдень яйця та маленькі подарунки, які нібито сховав великодній зайчик, відомий у Німеччині з 17 століття. Де можна зустріти самого великоднього зайчика? Ми не скажемо, тож вам доведеться розшукувати його самостійно! Щасливого Великодня!