Тема можливих переговорів про завершення війни Росії проти України після багатомісячної паузи знову набула актуальності. Американська делегація у складі спецпосланця президента США Стіва Віткоффа та зятя Дональда Трампа Джареда Кушнера 5 вересня відвідала Москву, де провела переговори з президентом РФ Володимиром Путіним, а наступного дня прибула до Києва.

Там американці зустрілися з президентом України Володимиром Зеленським та іншими представниками української влади. До консультацій також долучилися радники з національної безпеки Франції, Німеччини та Великобританії.

Як далі повідомило журналістам джерело в Єлисейському палаці, у Києві американці поінформували європейських партнерів про підсумки своїх переговорів із Путіним, про "нову готовність Росії до переговорів" після виборів до Держдуми РФ та про необхідність у зв'язку з цим готуватися до "нового старту" переговорного процесу.

Після "виборів" - за стіл переговорів?

Що саме може означати цей "новий старт", поки що незрозуміло. Можливі терміни відновлення переговорів не визначені, а їхні параметри американська сторона не уточнила. Джерело в Єлисейському палаці також не змогло відповісти на запитання, чи змінилися вимоги Москви. При цьому, за його словами, нинішні умови Путіна для зустрічі із Зеленським залишаються неприйнятними.

У Брюсселі свіжий імпульс дипломатичним зусиллям привітали, але перспективи переговорів оцінили обережно. "Нам необхідна готовність з боку Росії, якої ми зараз явно не бачимо", - заявив 8 вересня представник Єврокомісії Крістіан Віганд. За його словами, ЄС має продовжувати санкційний тиск на Росію та підтримку України, щоб спонукати Москву сумлінно вести переговори та прагнути досягнення справедливого і тривалого миру.

Навіщо Вашингтону переговори саме зараз?

Сплеск дипломатичної активності, однак, ще не означає, що сторони стали ближчими до угоди: опитані DW експерти наголошують, що в кожного з учасників процесу є свої причини демонструвати зацікавленість у переговорах.

За оцінкою експерта з питань безпеки Роланда Фройденштайна (Roland Freudenstein), співзасновника брюссельського аналітичного центру Brussels Freedom Hub, адміністрація Трампа має власний політичний інтерес у відновленні переговорів. "Уряд США зацікавлений у досягненні якоїсь угоди або хоча б у появі перспективи угоди до проміжних виборів, оскільки Трамп хоче виглядати миротворцем", - сказав він в інтерв'ю DW.

А от Росія, вважає експерт, переслідує іншу мету, зовсім не пов'язану з запланованими там виборами. Путін прагне максимально дистанціювати Вашингтон від Києва. Але оскільки досі домогтися повного припинення американської підтримки України йому не вдалося - США надають розвіддані та продають зброю, яку оплачують європейці, - російський президент постійно підігріває в адміністрації Трампа надію на можливий компроміс, вважає Фройденштайн. "Він продовжує підтримувати ілюзію, що ось-ось піде на компроміс. Але він не йшов на компроміс чотири з половиною роки і не піде, поки вважає, що переможе. А він так вважає", - каже аналітик.

У Києва в цій "грі-трикутнику", як називає її Фройденштайн, теж є свій інтерес: зберегти дистанцію між Трампом і Путіним та показати Вашингтону, що перешкода для досягнення миру - це не Україна. За оцінкою експерта, Київ уже пішов на суттєві поступки порівняно зі своєю переговорною позицією 2022 року і тепер прагне продемонструвати, що наступний крок має зробити Росія.

Чи готова Москва до компромісу?

Усі опитані DW експерти скептично оцінюють перспективи прориву в переговорах і поки що не бачать ознак того, що Москва насправді готова змінити свою позицію. "Я вкрай скептично ставлюся до перспектив і мирних переговорів з Америкою, і тим більше з підключенням сюди європейців", - каже директор дослідницької програми зі Східного сусідства ЄС і Росії Фінського інституту міжнародних відносин (FIIA) Аркадій Мошес.

За його словами, публічна позиція Росії залишається "вкрай радикальною", а Путін "усіляко підкреслює, що збирається виграти війну, а не дипломатичну сутичку".

Експерт вважає, що на можливих переговорах Москва спиратиметься передусім на результати бойових дій та ескалації. "Поки що я взагалі ґрунту для серйозних переговорів не бачу", - резюмує він.

Припущення, що після виборів до Держдуми може відкритися нове вікно для переговорів, - це прийняття бажаного за дійсне, переконаний і старший науковий співробітник Центру передових досліджень у галузі безпеки, стратегії та інтеграції (CASSIS) Боннського університету Юліан Романишин. На його думку, ці вибори нічого не змінять у російській політиці, оскільки ключові рішення не залежать від їхніх результатів.

Фройденштайн, своєю чергою, звертає увагу на відсутність конкретного наповнення в переданому американцями сигналі. "Виникає питання: а в чому тут зміст?" - каже він. На думку експерта, у найближчі кілька місяців у Путіна немає причин змінювати свою позицію. "У довгостроковій перспективі - це вже інше питання", - додає Фройденштайн.

Чому саме "після виборів"?

Чому можливе відновлення переговорів прив'язане саме до виборів до Держдуми, поки що незрозуміло. На пряме запитання про це джерело в Єлисейському палаці відповіло, що може лише будувати здогадки про мотиви російської сторони. За його словами, французька сторона лише отримала від американських переговорників відповідний сигнал із Москви.

Романишин припускає, що розмови про необхідність почекати до виборів можуть бути пов'язані з інтересами Москви. На його думку, Росія зацікавлена в тому, щоб загальмувати посилення санкційного тиску, зокрема подальше просування в Конгресі США підготовленого сенаторами Ліндсі Гремом і Річардом Блюменталем законопроєкту про нові санкції. Заклики ще трохи почекати в надії, що потім Кремль добросовісно розпочне переговори, за його оцінкою, можуть сприяти такій відстрочці.

Фройденштайн вважає більш суттєвим для розрахунків Кремля інший часовий фактор - майбутню зиму. На його думку, Путін розраховує масованими ударами ракет і безпілотників руйнувати енергетичну інфраструктуру України, провокуючи проблеми з енергопостачанням, нову хвилю біженців і нові жертви серед мирного населення. "Цієї зими він спробує зламати Україну", - каже експерт.

Якщо цей розрахунок не виправдається й Україна вистоїть, ситуація, на думку Фройденштайна, може змінитися - особливо якщо Києву вдасться повернути собі частину території. "Тоді навесні Путін, можливо, перегляне свою позицію і нарешті змінить деякі зі своїх максималістських вимог", - припускає він.

Яка роль відведена Європі в нових переговорах?

Новим елементом нинішньої дипломатичної активності стала безпосередня участь у консультаціях США та України так званої E3 - Франції, Німеччини та Великобританії. У Єлисейському палаці наголосили, що формат США-Україна-E3 у такому вигляді був створений уперше, і висловили впевненість, що європейці й надалі будуть залучені до переговорного процесу.

"Об'єктивно роль Європи сьогодні у військовій підтримці України першочергова, вона, загалом, визначальна", - зазначає Мошес. Європейці оплачують американські постачання озброєнь Україні, а також несуть значну частину витрат на підтримку українського бюджету. При цьому, за словами експерта, "їхня роль у дипломатичному врегулюванні явно не відповідає їхній ролі у фактичному перебігу війни".

Одним із найвагоміших результатів київських консультацій Романишин вважає участь у них E3. За його словами, цей формат дає змогу представляти європейські інтереси, не перевантажуючи можливі переговори великою кількістю учасників. Крім того, E3 вже має досвід спільної дипломатії - Франція, Німеччина та Великобританія брали участь у переговорах щодо іранської ядерної програми.

Вибір саме цих трьох країн має і практичне значення, продовжує Романишин: Німеччина - головний постачальник військової допомоги Україні, а Франція та Великобританія - лідери "коаліції охочих", яка розробляє гарантії безпеки для України. На думку політолога, участь E3 у можливих переговорах має сенс закріпити й на подальших етапах процесу.

Однак навіть попри все це "Росія не вважає, що Європа може і тим більше мусить бути рівноправним учасником цих переговорів", зазначає Мошес.

E3 - це ще не Євросоюз

Чи достатньо Брюсселю участі E3, чи Євросоюз розраховує на власного представника за столом можливих переговорів? Прямої відповіді на це запитання представник Єврокомісії Крістіан Віганд не дав.

Він, однак, наголосив, що Євросоюз перебуває в постійному контакті з усіма ключовими учасниками і "готовий відігравати свою роль" у пошуку дипломатичного рішення. За словами Віганда, Євросоюз безпосередньо залучений до питань безпеки України, її відновлення та майбутнього членства в ЄС, а також до санкційної політики щодо Росії.

Яким саме буде представництво ЄС у можливому новому переговорному процесі, поки що залишається відкритим питанням.

Які важелі має Європа

Сама присутність за столом переговорів, однак, ще не гарантує впливу на їхній результат. На думку Романишина, європейці мають цілу низку інструментів, які вони можуть використовувати, щоб посилити тиск на Москву і домогтися від неї готовності до серйозних переговорів.

Одним із таких важелів експерт називає заморожені в ЄС російські активи, значна частина яких перебуває в Бельгії. На його думку, вже сама загроза їхньої конфіскації могла б стати інструментом тиску на Кремль, а якщо цього виявиться недостатньо, активи слід конфіскувати й спрямувати на підтримку України. Інший інструмент - подальше посилення санкцій, зокрема проти російського "тіньового флоту" та компаній у третіх країнах, які допомагають Москві обходити обмеження.

Романишин також вважає за необхідне продовжувати військову підтримку України, зокрема допомагати розвивати її можливості для далекобійних ударів, а ще одним важелем називає майбутні гарантії безпеки. Так, "коаліція охочих" розглядає можливість розміщення багатонаціональних сил в Україні після припинення вогню, а Москва категорично виступає проти такої військової присутності.

Мошес також вважає, що можливості європейців не обмежуються фінансуванням України. Серед можливих інструментів він називає технології, військову присутність або відмову від неї в разі досягнення миру, спостереження та дипломатичну підтримку. "Буде так чи інакше? Сьогодні гадати немає сенсу", - підсумовує експерт.