Німеччина закрила свої останні атомні електростанції. Але тепер постає нове і складне питання: що робити із ядерними відходами?
Реклама
Доба атомної енергетики в Німеччині офіційно добігла кінця у середині квітня. Загалом у ФРН нараховувалося 20 атомних електростанцій. Зараз це вже історія, адже останні три АЕС припинили свою роботу 15 квітня.
Для міністерки охорони довкілля Німеччини Штеффі Лемке (Steffi Lemke) від Зелених ця дата знаменує новий початок: "Гадаю, що ми повинні спрямувати всі зусилля на просування фотоелектричної енергії, вітрової енергетики, енергозбереження та енергоефективності й зупинити спрямовані у минуле дискусії", - сказала вона в нещодавньому радіоінтерв'ю.
15 квітня також поставило крапку в політичних дискусіях, що тривали десятиліттями, про переваги і загрози атомної енергетики. Все ж з огляду на напружену ситуацію на енергетичному ринку через війну Росії проти України і досі ще лунають голоси з вимогами розширення використання атомної енергетики.
Та питання ядерної енергетики ще деякий час залишатиметься на порядку денному, адже попереду демонтаж реакторів, а питання остаточного захоронення радіоактивних ядерних відходів досі не вирішено.
Як і більшість інших країн, де експлуатували або продовжують експлуатувати атомні електростанції, Німеччина досі не визначалася з локацією для безпечного зберігання відпрацьованого палива. В даний час ядерні відходи Німеччини перебувають на тимчасовому зберіганні на майданчиках закритих електростанцій, але закон вимагає, щоб ядерні відходи безпечно зберігалися в підземних сховищах протягом кількох тисячоліть.
"Тимчасові сховища розраховані на досить тривалий час", - сказав DW голова Федерального відомства з безпеки утилізації ядерних відходів (BASE) Вольфрам Кеніґ (Wolfram König). "Це тимчасове рішення, поки не буде визначено місце остаточного захоронення. … Ми шукаємо місце з відповідною геологічною глибиною, соляним шаром ґрунту, гранітом чи глинистою породою, що гарантуватиме те, що радіоактивні речовини не досягнуть поверхні землі протягом невизначено тривалого періоду часу".
Радіоактивні відходи мають захоронюватися під землею - цей підхід Німеччина поділяє з усіма близько 30 країнами, які все ще експлуатують або експлуатували у минулому атомні електростанції. Але де саме? Довгий час погляди політиків, які шукали підземне сховище для ядерних відходів, були спрямовані на Ґорлебен у Нижній Саксонії, на північному сході Німеччини.
Але Ґорлебен став місцем запеклих протестів проти ядерної енергетики, тому кілька років тому від цієї локації вирішили відмовитись. Зараз пошук триває по всій Німеччині, розглядається понад 90 потенційних локацій. "Можна припустити, що процес пошуку локації для будівництва остаточного сховища триватиме приблизно стільки ж, скільки ми використовуємо ядерну енергетику, а саме - 60 років", - припустив Кеніґ.
Демонтаж близько 20 атомних електростанцій також займе час. За словами Кеніґа, за це відповідають компанії-оператори цих АЕС. За їхніми оцінками, це може зайняти від 10 до 15 років.
Атомні реактори вже були зупинені в Італії, Казахстані та Литві. Натомість інші країни, зокрема Об'єднані Арабські Емірати та Білорусь, як раз таки будують нові АЕС.
Але стале безпечне зберігання радіоактивних відходів є невирішеною проблемою у цілому світі. Далі за всіх у вирішенні просунулася Фінляндія. В ефірі німецького телеканалу ARD голова муніципалітету Еурайокі на півдні Фінляндії Веса Лаканіємі розповів про будівництво сховища для ядерних відходів у цьому місті: "Той, хто у виграші від електроенергії, має відповідати і за відходи. Саме так ми підходимо до цього у Фінляндії". Орієнтовна вартість будівництва тамтешнього сховища - 3,5 мільярда євро.
За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), на даний час у світі працюють 422 ядерні реактори, середній вік яких становить близько 31 року. У нещодавньому "Звіті про стан світової ядерної промисловості" зазначається, що, незважаючи на те, що кілька країн зараз будують нові атомні електростанції, про "атомний ренесанс" говорити не доводиться. У 1996 році приблизно 17,5 відсотка світової енергії виробляли атомні реактори, а в 2021 році - менше 10 відсотків. Так чи інакше, а радіоактивна спадщина турбуватиме Німеччину ще багато років.
Німеччина закриває три останні АЕС
01:31
Атомна енергетика в Німеччині - від любові до ненависті
Спершу німці були в захваті від атомної енергетики, а після - оголосили їй війну. Через енергетичну кризу АЕС у Німеччині зможуть працювати на кілька місяців довше. Історія атомної енергетики у ФРН - в галереї DW.
Фото: Julian Stratenschulte/dpa/picture alliance
"Атомне яйце" - перший реактор
Перший атомний реактор у Німеччині запустили наприкінці 1957 року в Гархінгу поблизу Мюнхена. "Атомне яйце", як прозвали реактор Технічного університету Мюнхена через його форму, став символом атомних досліджень повоєнної Німеччини. Дослідницький реактор зупинили в 2000 році - він перестав відповідати науковим вимогам.
Фото: Heinz-Jürgen Göttert/dpa/picture-alliance
Початок епохи АЕС
За три роки після запуску "атомного яйця" атомну енергію вперше почали застосовувати в цивільних цілях. Перша АЕС у Німеччині в місті Каль на Майні почала виробляти електрику 1961 року. Згодом з'явилися потужніші електростанції, як Гундреммінген (на фото), яку запустили в 1966 році. Мирне використання атома вважається надійним внеском у виробництво електроенергії - поки що.
Фото: Michael Bihlmayer/CHROMORANGE/picture alliance
Початок руху проти атомної енергії
Нафтова криза 1973 року дала додатковий поштовх розвиткові атомної енергетики. Але дух часу змінювався. Серед населення дедалі гучнішими стають сумніви у начебто чистоті такої енергії. Опір зростає. Під час протестів проти будівництва АЕС Брокдорф на півночі Німеччини, починаючи від 1976 року, неодноразово доходило до серйозних сутичок між демонстрантами та поліцейськими (на фото - 1981 рік).
Фото: Klaus Rose/imago images
Символ опору атомній енергетиці
Німецькі захисники довкілля об'єдналися під уже легендарним символом червоного усміхненого сонечка на жовтому тлі з надписом: "Атомна енергія? Ні, дякую". З середини 1970-их цей логотип став повсюдним. Ідея походить з Данії, її авторка - студентка економіки. Слоган поширився по всьому світу.
Фото: Tim Brakemeier/dpa/picture-alliance
Шок після Гаррісберга та Чорнобиля
Страх ядерної загрози перетворився на жахливу реальність: 28 березня 1979 року на АЕС Три-Майл-Айленд поблизу Гаррісберга в США сталася серйозна аварія. Сім років потому, 26 квітня 1986 року, світ став свідком найбільшої атомної катастрофи в історії людства в українському Чорнобилі. Радіоактивна хмара пройшла через всю Європу. Чорнобиль став символом атомної небезпеки.
Фото: Zufarov/AFP/Getty Images
Народження нової партії
1980 року в Західній Німеччині з'явилася нова партія - Зелені. Біля її витоків - ліві, борці за мир, захисники довкілля та противники атомної енергетики. Вже за кілька років вона змогла потрапити в парламент - цю подію в 1983 тодішні лідери партії відзначили маршем до будівлі Бундестагу в Бонні. Один із пунктів програми партії - боротьба з атомною енергетикою.
Фото: AP/picture alliance
Вакерсдорф - трагедія та тріумф водночас
У баварському Вакерсдорфі мали побудувати центральну фабрику з метою переробляти використані стрижні ядерних реакторів на нові. Під час сутичок навесні 1986 року кілька противників будівництва та один працівник силових структур загинули, сотні людей зазнали поранень. Наприкінці травня 1989 року будівництво зупинили. Перший тріумф німецького руху за захист довкілля.
Фото: Istvan Bajzat/dpa/picture alliance
Протест проти складу атомного сміття
Горлебен у Нижній Саксонії став символом боротьби з радіоактивними відходами. Тут протягом наступним десятиліть повинно зберігатися радіоактивне сміття - поки не з'явиться кінцевий склад. 24 квітня 1995 року перший потяг з відходами рушив до Горлебена. Активісти почали прив'язуватися до залізничних рейок. Перші баки з радіоактивними відходами дісталися Горлебена наприкінці листопада 2011 року.
Фото: BREUEL-BILD/picture alliance
Уряд Шредера планує відмовитися від атома
Лівоцентристська коаліція у складі Соціал-демократичної партії Німеччини та Зелених на чолі з канцлером Ґергардом Шредером 2001 року вирішила відмовитися від атомної енергії. Усі 19 німецьких АЕС мали б відключити до 2021 року. Та вже в 2010 році уряд Анґели Меркель скасував домовленість та вирішив подовжити термін використання АЕС.
Фото: picture alliance
Фукусіма - поворотний момент
Десятиліттями захисники довкілля Німеччини протестують проти АЕС. Але про далекосяжні наслідки після Гаррісберга і Чорнобиля змогла подбати лише чергова ядерна катастрофа - на японській АЕС Фукусіма 11 березня 2011 року. На німецьку політику в галузі атомної енергетики ядерна катастрофа мала ще більші наслідки, ніж у Японії.
Фото: NTV/NNN/AP/dapd/picture alliance
Меркель просуває енергетичну реформу
За місяць після Фукусіми Анґела Меркель неочікувано для багатьох оголосила про енергетичну реформу. До кінця 2022 року всі атомні реактори в Німеччини має бути зупинено. 30 липня 2011 Бундестаг в поіменному голосуванні (на фото) ухвалив новий енергетичний закон.
Фото: Michael Kappeler /dpa/picture alliance
Відключення атомного реактора
АЕС Брокдорф роками була в центрі гострих протестів. Після майже 35 років роботи - наприкінці 2021 року - її відключили від мережі. Реактор мав потужність близько 1400 мегават. Співробітник перевіряє пункт контролю та управління АЕС.
Фото: Christian Charisius/dpa/picture alliance
Святкування завершення епохи АЕС
Противники атомної енергетики досягли мети й святкують завершення епохи бенгальськими вогнями, стоячи перед АЕС Гронде. Після 37 років роботи цей реактор у Нижній Саксонії було остаточно відключено від мережі.
Фото: Julian Stratenschulte/dpa/picture alliance
Оманлива ідилія
Де ще вчора одне одного гатили активісти та поліцейські, нині мирно пасуться вівці. Територія відключеної АЕС Брокдорф виглядає як ідилія. Тож все, з атомною енергетикою покінчено? Ні. Адже Німеччина хоче звільнитися з-під енергетичної залежності від Росії та її президента Путіна, який сам вирішує, коли перекривати газ, а коли відкривати газовий кран.
Фото: Georg Wendt/dpa/picture alliance
Тріщини в урядовій коаліції Німеччини
Саме тому в нинішньому німецькому уряді довго дискутували щодо продовження роботи трьох АЕС, що досі працюють. Дискутували і сварилися, адже міністр фінансів Крістіан Лінднер (ВДП) хотів відродження атомної енергетики, натомість міністр економіки та клімату Роберт Габек (Зелені) - лишити лише дві АЕС, але й їхню роботу уможливити лише до середини квітня та лише в разі потреби.
Фото: Michael Kappeler/picture alliance/dpa
Владне слово канцлера
Суперечка між лібералами та Зеленими стає випробуванням для уряду. Через це канцлер Олаф Шольц уперше з початку роботи уряду скористався правом на визначення принципів політики уряду. За його рішенням, АЕС у Німеччині можуть працювати після 31 грудня, але максимум до середини квітня 2023 року. Відповідні зміни до закону має ще підтримати Бундестаг.