Наслідки окупації російськими військовослужбовцями частин Київської, Сумської й Чернігівської областей є катастрофічними, а їх подолання може зайняти десятиліття. До такого висновку дійшла міжнародна моніторингова місія, організована благодійним фондом "Восток SOS" разом з партнерами з Німеччини та Франції. Представники місії з 4 по 10 травня відвідали населені пункти, що були раніше окуповані армією РФ, для вивчення ситуації та виявлення проблем, з якими наразі зіштовхнулися жителі цих районів. Також місія працювала у Закарпатській області, щоб вивчити умови проживання вимушених внутрішніх переселенців. Попередні результати роботи місії було представлено в середу, 11 травня, під час пресконференції у Києві.

Читайте також: Червоний Хрест і війна в Україні: як шукають зниклих людей

Катастрофічні наслідки окупації

Кількість порушень міжнародного права та гуманітарних принципів під час російської окупації на територіях трьох північних областей України стали неочікуваними навіть для людей, які упродовж останніх восьми років здійснювали моніторинг ситуації у східних районах Донеччини і Луганщини, поблизу лінії розмежування зі самопроголошеними Донецькою та Луганською "народними республіками", заявив координатор моніторингового напрямку "Восток SOS" Євген Васильєв.

Як приклад Васильєв навів ситуацію в селі Ягідне Чернігівської області, яке було окуповано військами РФ від 25 лютого до 31 березня. За його словами, окупанти виставили блок-пости на в'їзді-виїзді з села, самі розмістилися у школі, у невеликий підвал якої загнали від 350 до 360 місцевих мешканців. У такому полоні окупанти тримали людей 27 днів. "Люди спали там сидячи, їх годували 1-2 рази на день харчами, які забирали в їхніх хатах", - розповів Васильєв. За цей час у селі померло 10 людей, яких дозволяли ховати лише через деякий час. Кількох осіб із села вивезли в Росію та Білорусь.

Координатор "Восток SOS" також розповів про факт розстрілу з танку з близької відстані лікарні у Тростянці Сумської області, де перебували 60 осіб - пацієнти і медперсонал. Людей у лікарні врятувало те, що вони, побачивши танк, незадовго до розстрілу спустилися у підвал лікарні. Люди були змушені близько місяця залишатися в лікарняному підвалі, де за цей час народилося вісім дітей і було прийнято на лікування 28 поранених.

У селі Катюжанка на Київщині місцеві жителі розповіли представникам місії, як російські військові розстрілювали селян просто на вулиці лише за те, що вони дивилися, як рухається військова техніка РФ у бік Києва. Загалом у селі було розстріляно від восьми до десяти осіб, додав Євген Васильєв. "Російська армія у всіх населених пунктах займала об'єкти, які за міжнародним правом не дозволяється займати - вони розміщували техніку біля будівель, в городах, займали лікарні і школи", - розповів він.

Читайте також: ДСНС: На Київщині усюди, де були війська РФ, лишились міни, бомби та снаряди

Наслідки знищення інфраструктури

У багатьох населених пунктах внаслідок окупації знищено критично важливу інфраструктуру, зокрема, російська армія під час свого відступу підривала всі мости, додала виконавча директорка "Восток SOS" Юлія Красільникова. Вона навела приклад села Количівка, яке розташовано лише у восьми кілометрах південніше Чернігова, з якого, через підірваний міст через Десну, шлях до обласного центру займає тепер 2,5 години. Також у багатьох населених пунктах через зруйновану інфраструктуру є проблеми з водо- електро- та газопостачанням. "Знищено вокзали, зокрема, у Тростянці й Охтирці. Це все має наслідки, людям важко переміщатися, і фактично зараз не відновлено пасажирське сполучення між населеними пунктами в регіонах. З урахуванням того, що в деяких населених пунктах не працюють лікарні, комунальні установи, відкрилися не всі магазини та аптеки і немає при цьому можливості їздити в інші населені пункти, то це створює дуже багато проблем для людей", - розповіла Юлія Красільникова. А через знищення бізнесів багато людей втратили роботу і не мають засобів для існування, тому потребують гуманітарної допомоги.

Читайте також: Україна: долю війни вирішує залізниця?

Також виконавча директорка "Восток SOS" розповіла, що російські окупанти розграбували комунальні установи - з населених пунктів, що були в окупації, вивезено оргтехніку. "Та ж сама історія зі школами й садочками - вивезено все, чим їх було облаштовано для нормального освітнього процесу: комп'ютери, інтерактивні дошки. Регіони, з яких ми повернулися, не знають, як відновлювати освітній процес", - додала Красільникова.

За її словами, зараз приплив західної гуманітарної допомоги скоротився, але потреба в ній залишається високою через неможливість відновити малий бізнес і втрату роботи місцевим населенням через припинення діяльності місцевих підприємств. У результаті руйнувань інфраструктури та будівель на цих територіях велика кількість людей опинилася без житла й роботи і вимушена переселятися в західні області України, що створює нові виклики для місцевої влади та суспільства.

Брак ресурсів для переселенців

Чимало мешканців звільнених від російської окупації територій опинилися без житла, роботи та засобів для існування. Місцева влада відчуває велику потребу в західній допомозі місцевому бізнесу та наданні будівельних матеріалів для відновлення життя на звільнених від окупації територіях, зазначив активіст німецької організації "Німецько-російський обмін" (Deutsch-Russischer Austausch e.V.) Тім Бозе (Tim Bose). А наразі багато мешканців потерпілих областей вимушені виїжджати за кордон та до західних областей України, зокрема, у Закарпатську область.

"У таких громадах переселенців зазвичай селять у дитсадках і школах, є значна потреба в організації для них безкоштовного харчування. Натомість гуманітарна допомога надходить точково, спланованого процесу забезпечення людей всім необхідним ще нема. Одним із виходів з ситуації може стати якнайскоріше відновлення контактів між містами України й Німеччини", - сказав Бозе.

Першочергові рекомендації

На відміну від сусідньої Львівської області, де кожна п'ята особа є переселенцем, на Закарпатті внутрішньо переміщеним є кожен третій, зазначила соціологиня з Університету Париж-Нантер Юлія Шукан. Частині з них нема куди повертатися, тож потрібна довгострокова програма їхнього розселення та працевлаштування. "Основний тягар їхнього забезпечення лягає на місцеві громади", - зауважила соціологиня.

Вона додала, що ці громади "дуже мобілізовані" і часто використовують власні кошти, які передбачалися на розвиток, для допомоги переселенцям. Це, на її думку, потенційно може створити напругу між переселенцями і місцевим населенням. "Ми чули від деяких представників місцевих громад очікування, що переселенці повернуться додому. Але частині з них нема куди повертатися, і вони залишаться тут. Це означає, що потрібно шукати більш довгострокові рішення для розселення та працевлаштування тих, хто залишиться", - зазначила соціологиня.

Висновки місії

За словами виконавчої директорки "Восток SOS" Юлії Красільникової, за підсумками роботи місії її учасники констатували необхідність подальшого міжнародного тиску на Росію й підтримки Збройних сил України для відбиття російської агресії. Найбільшим викликом, про який учасники чули від мешканців усіх звільнених населених пунктів, є унеможливлення повернення окупантів на українські землі - цього, за словами Красільникової, найбільше бояться ті, хто пережив російську окупацію.

Читайте також: Прихисток під час війни: як Україна покращує житлові умови переселенців

Також вона наголосила, що Україні важливо продовжувати отримувати гуманітарну допомогу, "якої стає значно менше і якої не вистачає", ресурси для відбудови зруйнованого російською армією житла, допомогу з тимчасовим житлом. "Також важливо, щоб люди, яким нема куди повертатися, мали можливість залишатися у країнах Європи  і отримувати там підтримку, поки їхні домівки не відновлено або вони лишаються небезпечними", - підсумувала директорка "Восток SOS".

Заплановано, що через місяць представники місії нададуть звіт із рекомендаціями українській місцевій та центральній владі, а також міжнародним організаціям та інституціям в Україні, Німеччині та Франції.