Звинувачення у плагіаті на адресу політиків та топ-чиновників в Україні - явище, до якого українське суспільство вже давно звикло. Ба більше - плагіат в Україні часто не є достатньо вагомою підставою для відставки політиків. А для декого з них - наприклад, для нинішнього міністра освіти і науки України Сергія Шкарлета - шлейф закидів у плагіаті, що тягнеться вже досить давно, не став перепоною дляпризначення на посаду. 

Натомість німецьке суспільство є досить чутливим до цього явища, і обвинувачення у плагіаті вважаються досить серйозними і неодмінно тягнуть за собою наслідки для політиків, яких заскочили за цією справою. Так, днями німецька міністерка в справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Франциска Ґіффай (Franziska Giffey) долучилася до довгого списку німецьких політиків, які змушені були подати у відставку через виявлений плагіат у їхніх докторських дисертаціях.

Читайте також: Які перспективи у молодих науковців в Німеччині

43-річна політикиня, яка залишається кандидаткою від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) на виборах мера Берліна у вересні цього року, наполягає, що вона написала свою дисертацію у 2009 році добросовісно, хоча й зізнається, що могла припуститися у ній "помилок".

Подібний скандал - далеко не новий для Німеччини. Щонайменше два десятки раніше шанованих німецьких політиків протягом останнього десятиліття зіштовхнулися з обвинуваченнями у недобросовісності при написанні їхніх наукових праць. Серед них - колишній міністр оборони Карл‑Теодор цу Ґуттенберґ (Karl-Theodor zu Guttenberg), який був позбавлений наукового ступеня та подав у відставку у 2011 році, ексміністерка освіти Аннетте Шаван (Annette Schavan), яка аналогічним чином була позбавлена наукового ступеня та подала у відставку у 2013 році. Через звинувачення у плагіаті у 2011 році також змушена була подати у відставку й втратила свій науковий ступінь німецька політикиня, віцеголова Європейського парламенту Сільвана Кох-Мерін (Silvana Koch-Mehrin).

Тінь закидів у плагіаті у минулому лягала й на роботи нинішньої голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) та президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра (Frank-Walter Steinmeier) - утім, в обох випадках було констатовано помилки у цитуванні й політикам залишили їхні наукові регалії.

Чому для німців це є важливим?

Справді, у Німеччині велика увага приділяється науковим досягненням політиків, що обираються на різні посади. Як-от зараз - у той час, як нинішня передвиборча кампанія у Німеччині (чергові вибори до Бундестагу відбудуться наприкінці вересня 2021 року) стає дедалі запеклішою, кандидатці у канцлери від Зелених Анналені Бербок (Annalena Baerbock) вже довелося відбиватися від журналістів та політиків-конкурентів, які спекулюють щодо того, який саме науковий ступінь вона здобула у Лондонській школі економіки.

"Якщо ви є політиком у Великобританії та маєте докторський ступінь, то ви, мабуть, приховаєте його, тоді як у Німеччині, та у чималій кількості інших країн, ви, мабуть, ним хизуватиметеся", - каже в розмові з DW Ґергард Даннеманн (Gerhard Dannemann), професор англійського права у Берлінському університеті імені Гумбольдта та учасник Vroniplag Wiki - незалежного та неприбуткового об'єднання науковців та дослідників, які перевіряють наукові роботи на плагіат.

Як пояснює Даннеманн, причина, через яку німецькі політики так серйозно ставляться до наукових звань, йде корінням в історію: до 19 століття найвпливовішими людьми у суспільстві були аристократи. "Але якщо ти був простолюдином, то одним з найкращих шляхів завоювати авторитет було отримання наукового ступеня", - зауважив професор. Він нагадав, що це призвело до виникнення у Німеччині у 19 столітті величезних скандалів через плагіат, коли докторські звання у буквальному сенсі цього слова "купувалися і продавалися". Частково через це зараз у ФРН докторські роботи повинні бути опубліковані, щоб бути визнаними. Сьогодні купити наукові ступені можна лише у шахраїв в інтернеті - але, на відміну від більшості інших країн, у Німеччині використання наукових звань, отриманих шахрайським шляхом, є кримінальним злочином.

Захист наукової доброчесності

Завдати репутаційної шкоди впливовим політикам може бути потужною мотивацією для їхніх політичних візаві, але також і для журналістів. Після скандалу довкола ексміністра оборони Німеччини Ґуттенберґа у 2011 році частково саме з метою викриття інших політиків у плагіаті й народився проєкт Vroniplag Wiki.

Читайте також: Чому в Україні досі не карають за плагіат у наукових роботах

Але зараз головною рушійною силою цього об'єднання є швидше науковий ідеалізм, вважає ще одна його учасниця, професорка Університету прикладних наук (HTW) у Берліні Дебора Вебер-Вульфф (Debora Weber-Wulff). "Випадки, у яких замішані політики, складають невелику частинку. Більша проблема, на мою думку, саме у науковому середовищі", - зазначила вона.

Vroniplag Wiki підтвердив плагіат у 211 докторських дисертаціях з часу початку своєї роботи у 2011 році, і у менш ніж 20 випадках йшлося про політиків. Тому Вебер-Вульфф роздратована тим фактом, що журналісти телефонують їй винятково тоді, коли у плагіаті опиняються замішаними політики. "Я б більше хотіла, щоб ЗМІ повідомляли про лікаря, який скопіював 80-90 відсотків своєї докторської дисертації, тому що я б не хотіла, щоб мене лікував такий лікар", - скаржиться професорка.

На її думку, багатьох людей занадто сильно цікавить будь-яка інформація, яка може зашкодити репутації політиків. "Я не знаю, як часто нас просили перевірити докторські дисертації Анґели Меркель (Angela Merkel). Але недостатньо просто сказати, що мені не подобається ця особа й тому я впевнений, що вона скопіювала свою наукову роботу. Потрібна підстава для підозри: погляньте, ця робота дуже схожа на іншу роботу, або погляньте, тут підкреслені якісь дивні слова", - розповідає Вебер-Вульфф.

Vroniplag Wiki залишається найбільш шанованою мережею у ФРН для перевірки на плагіат, яка пропонує людям повідомляти про виявлені підозри у плагіаті на анонімну пошту.

Але тут існують чіткі стандарти, які захищають анонімність авторів, допоки не буде доведений певний рівень плагіату. "Ще більше запитів ми отримуємо такого типу: "Такий-то й такий-то є поганим персонажем, тому я впевнений, що його наукова робота містить плагіат. Такі запити ми просто ігноруємо - у будь-якому разі, Vroniplag Wiki не має достатньо кадрових ресурсів, адже ми усі працюємо на волонтерських засадах", - пояснює Ґергард Даннеманн.

Низькі стандарти

Окрім впливу на образ політиків країни, діяльність Vroniplag Wiki час від часу створює тривожне враження про академічні стандарти у Німеччині. "Вони передирають звідусіль. З інших докторських робіт, з Вікіпедії, інформаційних листів, брошур з інформацією про продукти - я бачила найдивніші речі", - перераховує Дебора Вебер-Вульфф.

Читайте також: Ле Пен закидають плагіат промови Фійона

За її словами, у неї іноді складається враження, що частини деяких з докторських робіт ніхто навіть ніколи й не читав - ані їхні автори, ані наукові керівники. "Деякі речі просто кидаються у вічі - ти читаєш це, й запитуєш себе: "Що це взагалі таке?". І тоді виявляється, що це просто звідкись скопіювали, і схоже, що після цього навіть не прочитали те, що додали", - розповідає професорка.

Така проблема може свідчити про нестачу персоналу у німецьких університетах і про прагнення набрати якомога більшу кількість студентів. Також дається взнаки культурна різниця між країнами. "У США люди використовують свої докторські звання лише в університетах. Там до них звертаються за цими званнями. Але поза стінами університетів звання доктора наук нічогісінько не означає. А в Німеччині воно означає вищі шанси, що тобі здадуть в оренду квартиру, тебе більше поважатимуть, якщо ти носитимеш за собою свій докторський ступінь", - пояснює Вебер-Вульфф.