В інтерв'ю програмі DW "Новини Шоу" у п'ятницю, 2 травня, радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк розповів про оцінку в Києві угоди зі США про корисні копалини, майбутнє відносин України з Німеччиною та ЄС, а також про загрози від Росії та Білорусі.

DW: Пане Подоляк, як ви оцінюєте угоду про рідкісноземельні метали?

Михайло Подоляк: Це велика комплексна угода, яка передбачає зовсім інший рівень економічної співпраці двох країн. Коли ви це підписуєте, це свідчить про те, що для вас це країна, де ви разом розроблятимете щось, отримуватимете прибутки, матимете активи. А це означає вже зовсім інше ставлення до цієї країни з погляду захисту своїх активів і прибутковості. Тобто, якщо ви підписали угоду, ви отримуєте вже математично обумовлені прибутки, і потім сказати: "Ми ці прибутки залишаємо прямому конкуренту" - це точно не подіє. Тож США, мені здається, продовжуватимуть активно брати участь у процесі переговорів. 

Ба більше, на мою думку, сформувався набагато більш реалістичний переговірний трикутник - це Європа, США, Україна, де позиції вже набагато більш синхронізовані, набагато ближчі до європейських. В України (з Європою. - Ред.) давно вже позиції були практично ідентичними. Чому? Тому що і Європа, і Україна чудово розуміють усі ті ризики, які Росія становить для європейського континенту. Сполучені Штати вважали, що в них є інші технології, інші інструменти впливу. Зараз, мені здається, ці позиції зближуються. Це буде тоді такий переговірний трикутник. І, відповідно, в межах цього трикутника, звісно, Трампу навряд чи потрібно буде виходити з процесу чи процедури врегулювання війни як такої. 

А Офіс президента України вже спілкувався з майбутнім урядом Німеччини?

На неформальному рівні постійно тривають консультації. Тому що більш-менш зрозуміло, хто стане 6 травня канцлером, якою буде конфігурація влади, хто буде міністрами ключових міністерств - економіки, торгівлі, оборони, закордонних справ. Я маю на увазі розподіл між ХДС, ХСС і СДПН. Знову ж таки, зрозумілі настрої майбутнього уряду. Хоча, якщо чесно, краще дочекатися 6 травня. 

На мою думку, в принципі, для України уряд пана (Фрідріха. - Ред.) Мерца (Friedrich Merz), майбутнього канцлера, дуже зрозумілий, ми це все оцінюємо дуже позитивно. Я думаю, що в нас будуть надзвичайно продуктивні двосторонні відносини. Мені здається, що сьогодні в Європі формується взагалі дуже чіткий лідерський чотирикутник: де буде Німеччина з урядом Мерца, де є італійський уряд Мелоні, який дуже активний, де є дуже ініціативний Макрон, у якого досить багато ініціатив, не лише щодо допомоги Україні, а й з погляду гарантій стримування Росії для європейського континенту. І є Великобританія, яка напрочуд інтенсивно зараз працює над врегулюванням взаємин між Європою та Сполученими Штатами. 

Це дуже непоганий, дуже перспективний чотирикутник. І, відповідно, Україна надзвичайно зацікавлена в продуктивних відносинах, зокрема з урядом Мерца. Неформальні контакти вже є, але дуже швидко будуть налагоджені й офіційні. 

А що Путін готує в Білорусі? Ось напередодні Володимир Зеленський сказав, що там щось готується...

Те саме, що було у 2021 році, коли відбувалися масштабні навчання. Для Путіна необхідно демонструвати, що він має ресурс для продовження експансії, для продовження такої агресивної поведінки не лише щодо України, а й Східної Європи. Плацдарм на білоруській території може використовуватися для загроз Польщі, країнам Балтії. Існує така концепція, як Сувальський коридор. 

Але ж зараз територія Білорусі не використовується для нападу...

Зараз не використовується. Але Білорусь, на жаль, давно втратила свою зовнішньополітичну суб'єктність. Білорусь давно є державою-плацдармом цього типу для вирішення тих чи інших завдань Росії. Наша розвідка зараз моніторить усе, що відбувається, чи є накопичення тих чи інших контингентів, знову ж таки російських, з урахуванням усього, чи здійснюється перевезення додаткового ресурсу. Усе це активно відстежується. І ми рекомендуємо нашим європейським партнерам також активно відстежувати, що відбувається зараз у Білорусі. Чому? Тому що Білорусь цілком може використовуватися як плацдарм для атаки або для масштабування війни проти України, або для атаки на інші території.

Треба розуміти, що для Росії не існує можливості добровільного виходу з війни. Для неї війна є необхідністю існування держави. Росію можна примусити вийти з війни, але точно вона добровільно цього не робитиме. Вона шукатиме додаткові інструменти масштабування війни. Це може бути пряма гаряча фаза війни або вона може бути масштабованою. Це можуть бути інші формати війни тощо. Сьогодні є дані про те, що Білорусь використовуватимуть, зокрема, для збільшення кількості дронових виробництв. Тобто там будуватимуть спільні дронові підприємства тощо. Білорусь розглядатиметься Росією як можливість більш жорсткого тиску на ті чи інші країни Європи, Східної Європи, які розташовані у цьому регіоні.