Антиєврейські погроми 1938 року, які нацисти влаштували в ніч з 9 на 10 листопада, є темною сторінкою в історії Німеччини. 85 років тому в Берліні та інших німецьких містах було спалено сотні синагог, розграбовано тисячі магазинів. Євреїв убивали, заарештовували, відправляли в концтабори. "Кришталева ніч" - одне зі свідчень систематичних переслідувань і дискримінації євреїв за нацистського режиму. Однак це були далеко не перші погроми в історії країни.

Антисемітські погроми були і до "Кришталевої ночі"

Ще раніше, 100 років тому, 5 листопада 1923 року, погром вчинили в кварталі Шойненфіртель (Scheunenviertel).  Нині тут - центральний район Берлін-Мітте, популярний серед туристів, з дорогими крамницями та ресторанами. "100 років тому його заселяли здебільшого євреї, які перебралися до Берліна зі Східної Європи, та інші мігранти, також зі Східної Європи. Наприкінці 19-го століття сюди тікали з Галичини, Австро-Угорщини, царської Росії в пошуках кращої роботи і можливостей для подальшого переїзду до США. "Після Першої світової війни серед мігрантів було багато євреїв, які втекли від погромів у Російській імперії, - розповідає Дар'я Клінґенберґ (Darja Klingenberg), наукова співробітниця Європейського університету Віадріна (Europa-Universität Viadrina) у Франкфурті-на-Одері. - У цьому районі ціни на житло були дуже низькими. Люди, які щойно приїхали до Німеччини, могли собі це дозволити".

Читайте також: Омбудсмен ФРН: Євреї в Німеччині перебувають у надзвичайній ситуації

Європейський університет Віадріна спільно з берлінським Центром юдаїки (Centrum Judaicum) на берлінській вулиці Оранієнбурґерштрассе з літнього семестру проводить семінар, присвячений історії цього кварталу. До 100-літніх роковин трагічних подій учні разом із кураторами проєкту підготували цілу серію міських екскурсій місцями, де були погроми, про які сьогодні багато хто забув.

Що сталося в листопаді 1923 року?

"5 листопада 1923 року розлючений натовп німецьких громадян, що підігрівається організованими фашистськими групами, прокотився районом Шойненфіртель. Учасники погрому били скло у вітринах і ламали товари в магазинах, били людей, мародерствували. Поліція пасивно дивилася на розгул насильства осторонь і не втручалася цілих два дні", - розповідає про події столітньої давнини Дар'я Клінґенберґ. Той погром припав на самий розпал світової економічної кризи.

Як підкреслює Клінґенберґ, сьогодні її найбільше жахає "розуміння того, як швидко такий погром може бути організовано в суспільстві, якому не чужі расизм і антисемітизм, і як швидко це може призвести до ескалації".

5 листопада 1923 року група німців стояла в черзі за соціальною допомогою. Коли до обіду гроші закінчилися, у натовпі почали швидко поширюватися чутки, що в цьому винні євреї, які нібито вже вранці встигли отримати гроші. Розлючені люди підхопили ці настрої і кинулися громити сусідів.

Як підкреслюють науковці, це стало можливим і у зв'язку з економічною кризою, і через "моральну паніку" - так у соціології називається феномен, який полягає у проєктуванні провини за виникнення соціальних проблем на якусь певну меншину, та розповсюдження в суспільстві масової істерії. У листопаді 1923 року така істерія виникла щодо єврейського населення кварталу.

Шойненфіртель: що це був за квартал?

У 1920-ті роки в цьому районі Берліна працювали антикварні крамниці, книжкові магазини з літературою на їдиші та івриті, кошерні м'ясні крамниці та пекарні, кравецькі майстерні. Адже в цей період Берлін перетворювався на одну зі столиць моди.

У результаті роботи в рамках семінару викладачі та студенти дійшли висновку, що "з одного боку, існує цілий міф про цей район і життя євреїв у ньому, з іншого боку - величезний дефіцит знань". Як зазначає Дар'я Клінґенберґ, на прикладі історії цього кварталу видно, як переплелися на той час у Берліні державна політика, спрямована проти мігрантів і біженців, активна криміналізація бідного населення внаслідок дій поліції та ЗМІ, а також антисемітські й расистські тенденції в суспільстві: "З точки зору поліції це був проблемний район. Багато технологій впроваджували і відпрацьовували в 1920-х роках у Шойненфіртель. До них і сьогодні вдається поліція - наприклад, коли проводить рейди в кальянних у районі Нойкельн серед груп, які потенційно вважаються злочинними".

Читайте також: Коментар: Як німці мовчки дивились на єврейські погроми 80 років тому

Як підкреслює Дар'я Клінґенберґ, як східноєвропейські євреї, так і інші мігранти постійно зазнавали тиску з боку поліції та ЗМІ в 1920-ті роки. "У нашій культурі пам'яті ми часто розглядаємо євреїв як групу, яка стоїть осібно і не має нічого спільного з іншими групами мігрантів. На прикладі історії цього конкретного району ми ще раз бачимо, що більшу частину єврейського населення, яке проживало в Німеччині, слід розглядати як мігрантів, що зіштовхнулися не лише з антисемітизмом, а й з расизмом", - каже дослідниця з Франкфурта-на-Одері.

Криміналізація "інших" і паралелі з сучасністю

"Особливість цього семінару в тому, що ми не просто опікуємося темною сторінкою в німецькій історії, а й дивимося на точки дотику з сучасністю", - підкреслює Дар'я Клінґенберґ. При цьому як студенти, так і куратори обережно ставляться до того, щоб проводити історичні паралелі. "У рамках цього семінару ми навчилися розмірковувати про антисемітизм, расизм, інші форми нетерпимості в одному контексті, хоча вони, звісно, мають різне походження", - наголошує Клінґенберґ.

Мало хто пам'ятає сьогодні про євреїв-бідняків зі Східної Європи, які жили в Берліні напів- або нелегально. Виходить, що в культурі пам'яті є прогалини. За словами Дар'ї Клінґенберґ, вражає, "як мало в Німеччині знають про те, що відбувалося під час Другої світової війни в Україні, в Білорусі, про Бабин Яр і загалом про східноєвропейських євреїв". "Сьогодні 85 відсотків євреїв, які мешкають у Німеччині, мають стосунок до Радянського Союзу, але їхня міграційна історія мало кому відома, - каже дослідниця історії. - Східноєвропейські євреї - вигаданий образ, сповнений кліше, про справжні історії ми знаємо жахливо мало".

Читайте також: У Німеччині стрімко побільшало антисемітських злочинів

Дар'ю Клінґенберґ турбує не тільки дефіцит знань, а й сучасні тенденції в німецькому суспільстві: "Приклади того, як єврейське населення і мігрантів намагалися представити злочинцями, ми знаходимо не тільки в 1923 або 1938 році. Ставлення до мігрантів як до нібито небезпечної кримінальної групи населення, постійні контролі, рейди поліції, публікації в бульварній пресі, - все це і в наш час породжує расистські уявлення про біженців і жителів Німеччини з міграційним корінням".

За словами дослідниці, коли ці групи стикаються з правим терором і над ними нависає небезпека, вони не завжди можуть розраховувати на допомогу поліції. "Це показують приклади Ганау (19 лютого 2020 року 43-річний німець Тобіас Р. застрелив у місті Ганау дев'ятьох осіб, частина з яких мала міграційне коріння. - Ред.) і Галле (9 жовтня 2019 року 28-річний німець Штефан Б. здійснив напад на синагогу в Галле, застрелив на вулиці жінку, а потім чоловіка в турецькій їдальні. - Ред.). Важливо розуміти, що расизм і антисемітизм походять не тільки від небезпечних настроїв у суспільстві, а й від державних структур, які цим настроям не протистоять. І я не впевнена, що німецьке суспільство цей урок уже засвоїло", - підсумовує Дар'я Клінґенберґ.