Символічне фото минулої епохи. Італійський адмірал Джампаоло Ді Паола та російський генерал Микола Макаров явно задоволені. У травні 2011 року голова Військового комітету НАТО та начальник генерального штабу Збройних сил РФ підписали у штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі документ про подальше поглиблення співпраці. Його фундамент заклав 27 травня 1997 Основоположний акт НАТО-Росія.

Зближення почалося ще за радянських часів. У липні 1990 року, через кілька днів після того, як саміт НАТО в Лондоні заявив, що більше не розглядає країни Варшавського договору як противників, генеральний секретар Північноатлантичного альянсу, колишній міністр оборони ФРН Манфред Вернер (Manfred Wörner) приїхав до Москви для переговорів із президентом СРСР Михайлом Горбачовим.

Регулярні офіційні контакти на найвищому військовому рівні розпочалися у квітні 1992 року. На фото маршал авіації Євген Шапошников, головнокомандувач Збройних сил СНД, дає в Брюсселі інтерв'ю російському телебаченню на тлі емблеми НАТО. 1994 року з ініціативи Альянсу за участю Росії стартувала програма міжнародного військово-політичного співробітництва "Партнерство в ім'я миру".

Париж, 27 травня 1997 року. Основоположний акт НАТО-Росія про взаємні відносини, співпрацю та безпеку підписано. Президенти США, Росії та Франції Білл Клінтон, Борис Єльцин та Жак Ширак разом із генеральним секретарем НАТО Хав'єром Соланою та лідерами інших країн Альянсу радіють початку нової епохи. Адже з ворожнечею, як здавалося, покінчено назавжди, і РФ не проти вступу до НАТО нових членів.

Головним майданчиком для обговорення військово-політичних проблем та координації співробітництва стала створена у 2002 році Рада НАТО-Росія. У серпні 2008 року через російсько-грузинську війну члени Альянсу призупинили її роботу, але менш ніж через рік відновили. На засіданні ради у Берліні у квітні 2011 року у центрі уваги міністрів закордонних справ була ситуація у Лівії та Афганістані.

У квітні 2008 року в засіданні Ради НАТО-Росія, що проходив у рамках саміту Північноатлантичного альянсу в Бухаресті, брав участь Володимир Путін. На пресконференції він виглядав задоволеним. Через заперечення головним чином Німеччини та Франції бухарестський саміт відклав на невизначений термін вступ до НАТО України та Грузії, чого всіляко домагався російський президент.

Липневий ранок 2011 року генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен розпочав у Санкт-Петербурзі зі звичної пробіжки. Напередодні на Раді Росія-НАТО в Сочі важко йшли переговори про протиракетну оборону та ядерну зброю, але пошук взаємоприйнятних рішень продовжувався. А цього дня він мав виступити в Санкт-Петербурзі з промовою перед курсантами Військово-морської академії імені М. Кузнєцова.

Про ту довіру, якою країни НАТО перейнялися на той час до Росії, говорить укладений у червні 2011 року контракт із Францією на постачання російській армії двох десантних вертольотоносців Mistral, адже такі кораблі - головним чином наступальний вид озброєнь. Лише після анексії Криму у 2014 році Париж зупинив відправку готових "Містралей" із порту Сен-Назер, а потім продав їх Єгипту.

Однією з форм співпраці між Росією та НАТО стало забезпечення безпеки міжнародного морського цивільного судноплавства. У лютому 2013 року моряки корабля Північного флоту ВМФ РФ "Сєвероморськ" разом із екіпажем італійського десантного вертольотоносного корабля San Marco відпрацьовував в Аденській затоці між Єменом та Сомалі тактику боротьби з піратами.

Великим комерційним проєктом співпраці могло стати використання військово-повітряними силами НАТО аеропорту "Східний" в Ульяновську, що має надзвичайно довгу злітно-посадкову смугу, як перевалочний пункт при доставці вантажів Альянсу із Західної Європи до Афганістану і назад. Проте ідея наштовхнулася на широкі протести російської громадськості, і 2012 року від неї відмовилися.

Росія та НАТО співпрацювали не лише у військовій, а й у науково-технічній сфері. Одним із проєктів була розробка систем дистанційного медичного обслуговування. Телекомунікаційне обладнання для безперервного зв'язку через супутники з медичними центрами передбачалося використовувати, наприклад, при екстреному вивезенні пацієнтів повітрям з віддалених населених пунктів.

У жовтні 2013 року в Брюсселі відбулося чергове засідання Ради НАТО-Росія на рівні міністрів оборони. Відносини між РФ і країнами Заходу вже погіршилися, проте Сергій Шойгу та його американський колега Чак Гейгель демонстрували довірчі стосунки та гарний настрій. Чи вони тільки вдавали? До початку російської військової операції із захоплення Криму залишалося чотири місяці.

Після анексії Росією Криму та початку війни на сході України Північноатлантичний альянс заморозив військову співпрацю з РФ, а на саміт НАТО у вересні 2014 року у британському Ньюпорті запросив українського президента Петра Порошенка. У заяві Комісії НАТО-Україна обидві сторони, засудивши дії РФ, наголосили на "твердій прихильності до подальшого розвитку особливого партнерства".

У 2021 році на тлі концентрації російських військ біля кордонів України та ультиматуму Москви до НАТО повернутися на рубежі 1997 року генсек Альянсу Єнс Столтенберг запропонував скликати засідання Ради НАТО-Росія. 12 січня 2022 року до Брюсселя приїхали два заступники міністра РФ. А через півтора місяці Росія напала на Україну і тим самим перекреслила 25 років співпраці з Альянсом.

Смерть тримає на руках немовля Путіна і його вигодовує. Італійський карикатурист Паоло Ломбарді натякає, що війна підшукала собі ідеальну всиновлену дитину в особі російського президента. М'ясні мухи довколо вже очікують своїх наступних жертв.

Смерть за кермом, диявол вивчає дорожню карту. Ця "команда мрії" веде Путіна прямо до третьої світової війни. В очах уже палає вогонь. Нідерландець Т'єрд Роярдс трактує поточну ситуацію як безвихідь. Чи можна ще перепрограмувати навігаційну систему?

Можна було б припустити, що людство за тисячоліття еволюціонувало до такого рівня, що могло б жити у мирі. Однак, з точки зору узбецького художника Махмуда Ешонкулова, розвинувся не інтелект, а лише якість озброєнь. Неандертальці розмахували палицею з камінюкою в бою, а нині солдат оснащений високотехнологічною і високоточною зброєю.

Війни більше не ведуться лише за допомогою звичайної зброї, пропаганда на всіх фронтах також є частиною боїв. Незалежно від того, чи це Twitter, Facebook або Instagram: кубинец Мігель Моралес вважає, що соціальні мережі є чудовим способом поширення фейкових новин. Негативний бік у тому, що поширювані у соцмережах твердження не завжди піддаються сумніву.

Як і Україна, Литва до проголошення незалежності у 1990 році, була частиною колишнього Радянського Союзу. Але колишні "братні республіки" знають, що таке Росія. Не лише карикатурист Казіс Кестутіс Шяулітіс побоюється, що путінська жага до влади пошириться й на інші країни.

Афганці з власного болісного досвіду знають, що таке війна. У своїй карикатурі Шахід Атікулла надихнувся роботою норвезького художника Едварда Мунка. 1893 року той створив картину "Крик": у сучасному контексті відчайдушний крик слід розуміти як реакцію на розбомблені міста України.

Ця карикатура румунського митця Мар'яна Аврамеску на перший погляд теж викликає асоціації з відомим художником, а саме - з нідерландцем М.К. Ешером. Він малював предмети, які суперечать будь-якій логіці і неможливі з точки зору візуальної перспективи. Здавалося, що й Україна не має перспектив з огляду на перевагу Росії, але українці переконали світ у зворотному.

Відтоді, як російська армія вторглася в Україну, люди по всьому світу протестують проти цієї жорстокої загарбницької війни. Безрезультатно, вважає турчанка Менекше Джем. Мирні активісти не справляють ніякого враження ні на деспотів, ні на смерть. Це вже не раз доводила історія.

Довгий час Україна близько трималася "братнього" російського народу. Але самостійність країни більше не вписувалась у світогляд Путіна, який розглядає її як частину Російської імперії. Митця Амера з Об'єднаних Арабських Еміратів не дивує, що маленька Україна жадібно дивиться у бік НАТО. Але Росія не хоче дозволити їй здійснити це бажання.

З точки зору танзанійського карикатуриста Попи, у цій війні йдеться не лише про Україну, а й про претензії на глобальну владу. Росія за втручання Заходу погрожує йому ядерною війною. Сполучені Штати не особливо вражені, адже можуть негайно завдати удару у відповідь. У всьому світі панує побоювання, що хтось справді може натиснути на червону кнопку.

Дипломати західних країн намагаються зробити все, щоб посадити президента РФ за стіл переговорів. Довгий стіл Путіна, за яким він тримає на відстані своїх іноземних відвідувачів, викликав тривогу у всьому світі. З точки зору німецького карикатуриста Аґостіно Тале (Agostino Tale), переговори з самозакоханим Путіним марні, бо він хоче знищити Україну.

У своїх переговорах із Заходом у російського президента є вагомі аргументи: багато європейських країн залежать від російського газу та нафти. "Доктор Октопутін", як його бачить художник Родріго з Макао/Китаю, як восьминіг управляє довгими трубами. Незважаючи на всі санкції, Німеччина та інші країни все ще отримують енергію від Росії, і отже, фінансують воєнний бюджет Путіна.

Українці масово тікають від війни, а Європа зустрічає їх з відкритими обіймами. На кордонах їх пропускають без зайвих процедур. Незважаючи на всю симпатію до біженців, філіппінський карикатурист Зах задається питанням, чи немає тут подвійних стандартів, і чи не те, що вони білі, забезпечує їм вільний в'їзд? Адже зазвичай Європейський Союз тримає кордони закритими.

Протягом багатьох років Австралія відчувала загрозу з боку Китаю, який прагне домінувати в південній частині Тихого океану і неодноразово сигналізував про намір поглинути Тайвань. На малюнку карикатуриста Броельмана, панда уважно стежить за тим, чи не вдавиться російський ведмідь українським медом і чи не прожене його бджолина сім'я. Якщо ні, він міг би спробувати щастя й в іншому горщику...