Що і кому хотів сказати у своїй гучній статті головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний? Чи готовий Захід до позиційної війни в Україні? Інтерв'ю DW із австрійським військовим істориком Маркусом Райснером.
Реклама
На Заході продовжують обговорювати програмну статтю головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного в журналі The Economist про те, що війна Росії проти України стає позиційною, а прорив не очікується. DW поговорила з полковником Маркусом Райснером (Markus Reisner) - військовим істориком, офіцером служби генштабу австрійської армії, головою одного з відділів Військової академії у Відні.
DW: Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний написав статтю та дав інтерв'ю для журналу The Economist. Він пише, що війна Росії проти України зайшла в глухий кут, що є загроза позиційної війни як у Першу світову. Президент Володимир Зеленський спочатку промовчав, потім опосередковано заперечив, сказавши, що це не глухий кут. Хто правий - Залужний, Зеленський чи обидва?
Маркус Райснер: Ці слова слід розглядати у контексті ходу війни. Почнемо з військового аспекту, зі слів Залужного. Він робить важливі заяви в інтерв'ю, але й у статті. Він пише, що за 20 місяців війни перед Україною стоїть дилема. Вона одержує (від Заходу) лише те, що дозволяє їй вирівнювати асиметричну ситуацію. Але замало, щоб змусити росіян розпочати переговори. Прикладів безліч - ракети ATACMS, дискусії про літаки F-16. Залужний каже, мовляв, дивіться, ситуація ризикована. Якщо ви хочете, щоб ми перемогли, потрібні зміни.
Президент намагається дати це у контексті. Він каже, що це слова генерала, але ми все одно на шляху до перемоги. Зеленський робить те, чого від нього очікують. Якби він сказав, що все пропало, це мало б величезне моральне значення. Це як на початку війни, коли він сказав, що залишається в Києві, і що йому потрібна зброя, а не евакуація.
Багато хто сприйняв висловлювання Залужного та Зеленського як знак розбіжностей, яких раніше не було помітно. Наскільки це є небезпечним для допомоги Україні?
Звісно, це дилема. Видно, що росіяни одразу це підхопили та стверджують, що український контрнаступ провалився. Вони посилаються на цитату Залужного про те, що "красивого та глибокого прориву, швидше за все, не буде". Дилема полягає в тому, що Україна не мала необхідних для цього можливостей. Я завжди на це вказував і чув у відповідь, що, мовляв, високий моральний дух допоможе. Це суперечить воєнній логіці. Залужний ще кілька місяців тому відповів критикам, що Україні не потрібні поради, як вести війну. За його словами, Україна вдячна за будь-яку допомогу, але без повітряного прикриття ЗСУ не можуть вести війну, як її описано в підручниках НАТО, тому вони розробили свою тактику.
Але хіба позиційна війна, про яку пише Залужний, не почалася ще рік тому після звільнення Херсону? Відтоді не було великих змін лінії фронту. Чому тоді зараз ця констатація?
Україна досягала успіху тоді, коли ЗСУ були мобільні. Росіянам вдалося нав'язати їй позиційну війну. Це вигідно Росії, тому що вона може використовувати свої потужніші резерви - широке використання артилерії, РЕБ. Цю ситуацію мав переламати контрнаступ, що почався в червні, але він не досяг цілей, росіяни знову нав'язали позиційну війну.
Тому зараз настав момент підвести риску під літнім наступом та підготувати Україну так, щоб вона знову могла розпочати наступ навесні. Перші кроки вже є, створюються нові бригади. Але постає питання - де взяти техніку? Потрібно 150 танків, 300 БТРів, 200-300 артилерійських систем, це все потрібно постачати, про це треба говорити. Слід не засмучуватися про контрнаступ, а думати про майбутнє.
Залужний сподівається на технологічне диво. Саме слово "диво" він не вимовляє, але порівнює ситуацію з винаходом пороху. Яким це диво могло б бути? Чи має Захід щось, що може вирішальним чином змінити хід війни?
Ситуація патова для обох сторін. Україна використовує інновації та нові системи, про які раніше можна було лише читати, наприклад, рій безпілотників. Російська сторона часто копіювала ці ідеї і почала їх масово відтворювати. Тут, звичайно, можна запитати, а як же санкції?
Оскільки завдяки БПЛА обидві сторони бачать одна одну, а на це справедливо вказує Залужний, ми маємо прозоре поле бою. У таких умовах неможливо стягнути великі сили в одному місці, наприклад, танки, і почати маневри, тому що атакуюча або оборонна сторона відразу використовує артилерію та безпілотники.
Що робити? Є цікаві моменти в інтерв'ю Залужного. По суті, йдеться про контроль електромагнітного поля. Це область, де йде комунікація та управління безпілотниками. Це майже окремий вид військ. Якщо його вдасться контролювати, це позбавить противника можливості використовувати БПЛА. Цікаво, що Залужний розповідає про свою зустріч з Еріком Шмідтом, одним із колишніх директорів Google. Постає питання про штучний інтелект. Тобто за допомогою множини сенсорів відбувається швидкий аналіз ситуації та цілей. Час - один із факторів війни. Якщо Україні вдасться повернути контроль над електромагнітним полем, відібрати його у росіян і використати фактор часу, тоді вони зможуть отримати імпульс для перелому.
Україна вже кілька місяців намагається створити плацдарм для наступу на лівому березі Дніпра біля Херсону. Як ви оцінюєте ситуацію там? Які шанси ЗСУ відкрити новий напрямок наступу у бік Криму?
Це залежить від подальших кроків. Декілька тижнів там був взвод українських солдатів - близько 30, потім доставили підтримку, це була рота, тепер уже батальйон - 300-400 солдатів. З'явилися фото перекидання окремих одиниць бронетехніки. Запитання - коли з'явиться понтонний міст для переправлення важкої техніки. Причина успіху в тому, що ЗСУ змогли регіонально обмежити можливості російської армії в електромагнітному полі. Якщо Україна зможе утримати цю ситуацію, то є потенціал.
Поки що російська сторона не приділяє цьому багато уваги, бо зайнята іншими ділянками. Українці намагаються змусити росіян перекинути в центр цінні резерви з інших напрямів - Куп'янськ, Сватове, Бахмут, Авдіївка, Вугледар, що може дати можливість ЗСУ досягти успіху там, на сході.
Повертаючись до статті Залужного, командувач ЗСУ констатував наявність позиційної війни. Захід до неї готовий? І якщо так, що Захід має поставити Україні для такої війни - і як швидко?
У цьому й річ. Захід до цього не готовий, бо він уже 20 місяців прикрашає ситуацію і вважає, що лише за допомогою моральної переваги українці зможуть перемогти російського ведмедя. Це так не працює. Це можна порівняти з російським боксером Валуєвим, котрий перемагав технічно, бо це така гора м'язів. Коли він втомлювався, то час від часу використовував клінч, суддя їх розводив, Валуєв змінював підхід і починав знову. Тут така сама ситуація. Якщо Україна як менший боксер не досягне технічної переваги, то згодом послабшає. Захід має це зрозуміти. Ми на Заході стали жертвами власної пропаганди, думали, що це спрацює.
Ми забули про сутність війни, ми стали постгероїчним суспільством, а Росія та Україна - героїчні товариства. Ми не хотіли розігрувати військову карту, а робили ставку на економіку, санкції. Це у Росії не працює.
Я бачу дві можливості. Одна - дати Україні все, без обмежень. Щотижня в Україну повинні їхати три-чотири потяги з військовим вантажем. Є ціла палітра систем, які можна поставити. Друга - самокритично зізнатися, що це неможливо. Тоді треба сказати про це українцям і, можливо, розпочинати переговори. У такому разі слід зізнатися, що українська держава у нинішній формі, можливо, перестане існувати, бо Росія її знищить.
З урахуванням цього - який ваш прогноз на 2024 рік?
Ми наближаємося до точки кульмінації, коли вирішуватиметься, в який бік усе повернеться. З огляду на те, що криз та конфліктів багато, увага до України зменшується, особливо щодо ресурсів. Всі дивляться на Ізраїль, Близький Схід. США там під тиском. Що станеться, якщо конфлікт стане регіональним? Якщо Україна не зможе залишитись у центрі уваги, і насамперед - європейців, то їй доведеться важко. Якщо Україні вдасться протилежне, якщо ЄС зрозуміє, що, допомагаючи Україні, він запобігає майбутньому зіткненню на своїй території, тоді конфлікт може піти в цьому напрямку. Історія відбувається зараз. Тому так важливе інтерв'ю Залужного.
Яку зброю Україна отримує від Заходу
Україна вперше отримає від Німеччини гелікоптери Sea King Mk41. Західні країни вже надали Києву військову допомогу на мільярди доларів - від танків Leopard до ракет ATACMS. Про деякі види західної зброї - галерея DW.
Фото: Wolfgang Minich/picture alliance
Черговий літак із військовою допомогою Україні
Від початку вторгнення Росії в Україну постачання озброєнь Києву здійснили вже понад два десятки держав - від Австралії до США. І йдеться не тільки про амуніцію, стрілецьку та нелетальну зброю, а й про важкі системи та бронетехніку. DW - про деякі з них.
Фото: Kacper Pempel/REUTERS
Гелікоптери Sea King Mk41
ЗСУ вперше отримають від Німеччини шість багатоцільових гелікоптерів Sea King Mk41, необхідне оснащення і запасні частини до них, повідомило міноборони ФРН. Українські військові пройдуть відповідний курс навчання.
Фото: Wolfgang Minich/picture alliance
Далекобійні ракети ATACMS
ATACMS - це оперативно-тактичний балістичний ракетний комплекс виробництва американської компанії Lockheed Martin. Ці ракети можуть нести як унітарні боєголовки, так і касетні елементи ураження. ATACMS здатні вражати цілі на відстані до 300 км. Як повідомляється, Київ отримав базову версію ATACMS - MGM-140A ATACMS Block 1 (M39), яка здатна уражати цілі в діапазоні від 25 до 165 кілометрів.
Фото: U.S. Army/Avalon/Photoshot/picture alliance
Бойовий танк Leopard 2A6
Німецький Leopard 2A6 оснащений 120-мм гладкоствольною гарматою, двома кулеметами, один з них працює в парі з гарматою, другий розрахований на враження цілей у повітрі. На танку можна встановити ПТРК. Екіпаж - чотири особи. Вага з повним боєкомплектом становить понад 60 тонн, швидкість - до 72 км/год, потужність - 12-циліндровий дизельний двигун - 1500 к.с., бак - 1160 літрів.
Фото: Martin Meissner/AP Photo/picture alliance
Бойова машина піхоти Marder
БМП Marder Україна отримує від Німеччини. Місткість БМП - 10 осіб. Озброєння - швидкострільна автоматична 20-мм гармата й спарений з нею кулемет калібру 7,62 мм. На башті можуть встановлюватися ПТРК Milan та гранатомети. Для захисту бійців від зброї масового ураження БМП оснащена вентиляційною системою. БМП здатна долати водні перешкоди завглибшки до двох мерів.
Фото: BeckerBredel/IMAGO
БМП М2 Bradley
M2 Bradley - головна американська БМП. Вона поєднує хороший захист, потужне озброєння й дуже хорошу систему спостереження й керування вогнем, яка включає режим зі швидкого пошуку й ураження цілей командиром. Завдяки цій системі та далекобійному протитанковому ракетному комплексу TOW ця БМП вважається дуже серйозним протитанковим засобом. Перша партія відправлена в Україну в січні 2023 року.
Фото: Baderkhan Ahmad/AP Photo/picture alliance
Зенітна самохідна установка Gepard
Перші німецькі зенітні самохідні артилерійські установки Gepard прибули до України ще в серпні 2022 року. САУ Gepard здатна вражати цілі, що летять на висоті до трьох кілометрів, на дистанції до чотирьох кілометрів. Комплекс має дві швидкісні гармати Oerlicon KDA калібру 35 мм швейцарського виробництва й два радари, які розпізнають ціль на відстані 15 кілометрів.
Фото: Thomas Imo/photothek/IMAGO
Бойовий танк Challenger 2
Танки Challenger 2, що їх Україна отримала від Великобританії, оснащено 120-мм нарізною гарматою, боєкомплектом - 52 снаряди. Дальність стрільби - до дев'яти кілометрів. На танку встановлено два кулемети. Challenger 2 - один з найважчих танків з вагою до 75 тонн. До корми підвішуються баки зі запасним пальним. На танку встановлені дизельні двигуни потужністю 1200 к.с., запас пробігу - 450 км.
Фото: Tomasz Waszczuk/PAP/epa/dpa/picture alliance
Зенітно-ракетний комплекс IRIS-T SLM
Перший комплекс IRIS-T SLM Німеччина передала Україні в жовтні 2022 року. Три будуть надійдуть у 2023 році. Це одна з найсучасніших систем ППО. Її можна використовувати для захисту від крилатих ракет, безпілотників, літаків і гвинтокрилів, що перебувають на висоті до 20 км й на відстані до 40 км. Бундесвер поки що не має на озброєнні цієї системи ППО. IRIS-T SLM коштує близько 145 мільйонів євро.
Фото: Diehl Defence
Головний бойовий танк США M1A2 Abrams
Танки Abrams, що їх Україна отримала від США, оснащені гладкоствольною 120-мм гарматою, двома 7,62-мм кулеметами та 12,7-мм кулеметом. На бортах башти встановлені гранатомети. Танк оснащено газотурбінним двигуном потужністю 1500 к.с.. Швидкість - 72 км/год по асфальту й 48 км по бездоріжжю. Обсяг баку для пального - майже дві тонни.
Фото: Daniel Karmann/dpa/picture alliance
Буксирована гаубиця М777
Розроблену у Великобританії гаубицю калібру 155 міліметрів було взято на озброєння у 2005 році, а її перше бойове застосування відбулося у війні в Афганістані. Може стріляти керованими снарядами, ефективна дальність стрільби сягає 40 кілометрів. В інтенсивному режимі може зробити до п'яти пострілів за хвилину. Вперше про постачання М777 Україні було оголошено в квітні 2022 року.
Фото: U.S. Air Force/ZUMAPRESS/picture alliance
Танки Т-72
Наймасовіший танк другого покоління було взято на озброєння в Радянському Союзі у 1973 році. Лише в СРСР та Росії було вироблено понад 30 тисяч цих танків. Різні їхні модифікації випускалися у Югославії, Польщі, Чехословаччині, Індії. Досі використовується арміями чотирьох десятків держав. Від початку війни Україна отримала від Польщі, Словенії та Чехії кілька сотень танків Т-72.
Фото: Jaroslav Ozana/CTK/dpa/picture alliance
Реактивна система залпового вогню БМ-21
Взята на озброєння в СРСР у 1963 році й використовується досі. Залп - 40 снарядів, найбільша дальність стрільби - 42 кілометри. РСЗВ стоїть на озброєнні кількох десятків країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. У квітні 2022 року стало відомо про те, що Польща передала Україні 20 таких систем.
Фото: Serhii Nuzhnenko/REUTERS
Зенітно-ракетний комплекс С-300
Поставлений на бойове чергування в СРСР 1979 року зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) С-300 здатний вражати балістичні та аеродинамічні цілі на різних висотах та на дальності до 200 кілометрів. Призначений для захисту великих промислових та адміністративних об'єктів, військових баз та пунктів управління. У квітні 2022 року про постачання С-300 Україні заявила Словаччина.
Фото: picture alliance/Russian Look/V. Savitsky
Самонавідні ракети класу "повітря-земля" Brimstone
Розроблені для британських ВПС високотехнологічні ракети Brimstone було взято на озброєння у 2005 році. Активна радіолокаційна головка самонаведення дозволяє з великою точністю вражати цілі, що рухаються, а тандемний принцип устрою бойової частини ефективний проти сучасних типів броні. На фото - британський літак Eurofighter Typhoon із ракетами Brimstone.
Фото: picture-alliance/Photoshot
Самохідна артилерійська установка PzH 2000
Німецька самохідна артилерійська установка (САУ) PzH 2000 є однією з найсучасніших САУ у світі, що поєднує в собі живучість, мобільність і високу скорострільність. У боєкомплекті 60 снарядів. Дальність вогню - до 50 кілометрів.
Фото: Philipp Schulze/picture alliance
Реактивна система залпового вогню RM-70 Vampire
Модернізований варіант чехословацької версії радянської реактивної системи залпового вогню "Град". Може також використовуватися для дистанційного мінування місцевості. Забезпечена броньованою кабіною для захисту екіпажу та цифровою системою керування вогнем, що дає змогу зменшити час від виявлення цілі до її знищення. Понад 20 таких установок Чехія передала Україні в середині квітня 2022 року.
Фото: Jaap Arriens/NurPhoto/picture alliance
Самохідна артилерійська установка CAESAR
Самохідна артилерійська установка (САУ) CAESAR розроблена французькою компанією GIAT Industries. САУ CAESAR представляє собою 155-мм гармату-гаубицю, встановлену на вантажівці. Дальність вогню - до 42 км. САУ CAESAR здатна використовувати всі типи 155-мм снарядів НАТО. Самохідні артилерійські установки CAESAR застосовуються в Україні для відбиття російської агресії з весни 2022 року.
Фото: Sameer al-Doumy/AFP/Getty Images
Буксирована гаубиця FH70
Спільний проект ФРН, Великобританії та Італії. У порівнянні з М777 FH70 - застаріла артилерійська система, але завдяки автоматизованому завантаженню снарядів може робити постріли що 10 секунд. Максимальна ефективна дальність вогню близько 30 кілометрів. Досі перебуває на озброєнні армій Великобританії, Італії, ФРН та інших країн. Про передачу FH70 Україні оголосила Італія.
Фото: Morio Taga/dpa/picture alliance
Бойові безпілотники Switchblade
Узятий на озброєння у 2012 році баражувальний тактичний боєприпас Switchblade призначений для знищення живої сили та броньованих цілей. США обіцяли передати Україні понад 700 таких дронів. У травні 2022 року з'явилися перші свідчення використання Switchblade українськими військовими. Крім того, стало відомо про готовність США передати Києву 120 нових тактичних безпілотників Phoenix Ghost.
Фото: AeroVironment/abaca/picture alliance
Реактивна система залпового вогню HIMARS
Універсальна артилерійська система на базі автомобіля. Може використовувати шість реактивних снарядів або одну оперативно-тактичну балістичну ракету ATACMS. Також може застосовуватися для запуску зенітних ракет. Використовувалася США в Афганістані та Сирії. Про початок постачання HIMARS в Україну США оголосили в квітні 2022 року.
Фото: Getty Images/J. Pix
Далекобійна ракета Storm Shadow
Storm Shadow - високоточна крилата ракета великої дальності повітряного базування спільної британсько-французької розробки компанії MBDA. Дальність ураження - приблизно 250 км. Ракета здатна нести боєприпас вагою у приблизно 450 кілограмів. Storm Shadow вважають особливо ефективними проти бункерів і логістики. За словами експертів, під Storm Shadow в Україні переобладнали винищувачі МіГ-29.
Фото: Guillaume Souvant/AFP
22 фото1 | 22
Колонка Залужного: експерти про загрозу позиційної війни