Анджей Стасюк телефонує, щойно повернувшись до Польщі з України. Автор таких книг, як "Галицькі оповідання", "Дорогою на Бабадаг" та "Схід", один з найвідоміших європейських письменників, регулярно їздить на український Донбас. "Я приводжу туди вживані позашляховики, які купує дружній мені фонд, - пояснює він в інтерв'ю DW. - Це найпростіша і найефективніша допомога на даний момент".

На місці бійці батальйону "Донбас" встановлюють 82-міліметрові міномети на вантажні платформи автомобілів. "Вони виїжджають ними на передову, тричі вистрілюють і їдуть геть, бо через короткий час росіяни вже стріляють у відповідь. Позашляховики в цих умовах є незамінними. Потрібно їхати бездоріжжям, часто вночі і без світла. Це справжнє божевілля", - розповідає Стасюк про будні на війні.

Від початку російського вторгнення чимало польських діячів культури, журналістів, а також політиків їздили в Україну не лише на знак солідарності, але й для того, щоб активно підтримати українську армію. Волонтери також регулярно перевозять через польсько-український кордон військову допомогу. Не зброю, адже це заборонено, а, наприклад, позашляховики, які часто купують на пожертви, зібрані в інтернеті. Вони повністю завантажені спорядженням, яке йде українській армії: аптечки, безпілотники, прилади нічного бачення, бронежилети.

 

Читайте також: Польща передала Україні ще десять танків Leopard 2

Так, за великої підтримки ліберальних політиків, акторів, журналістів і співаків влітку минулого року у Польщі було зібрано майже 25 мільйонів злотих (близько 5,3 мільйона євро) на придбання турецького безпілотника Bayraktar. Цю кампанію у 2022 році організував публіцист з лівими поглядами Славомір Сєраковський.

Допомога з монтуванням гранати на дрон

Турецький виробник Baykar згодом просто подарував безпілотник, а гроші, зібрані понад 220 тисячами людей, пішли на фінансування військового навчального центру, сотні транспортних засобів, зокрема й машин швидкої допомоги, двох мобільних ремонтних майстерень і 500 наборів для виживання. Решта 4,5 мільйона злотих надійшло безпосередньо на рахунок міністерства оборони України. Міністерство закордонних справ Росії розцінило цю підтримку як пряму участь Польщі у війні.

Іноді передачею обладнання справа не обмежується. "Я допомагав встановлювати термобаричну гранату під безпілотником. Я бачив відеозапис того, як пілот кидає її в російський окоп", - написав у репортажі з України Щепан Твардох, польський автор бестселерів, який став відомим у Німеччині завдяки романам "Морфін", "Боксер" і "Смиренність".

"Нормальні люди просто допомагають"

"Я не роблю різниці між гуманітарною та військовою допомогою", - пояснює Стасюк. "Україні треба допомагати. Раніше ми допомагали жінкам і дітям на кордоні, тепер ми допомагаємо їхнім чоловікам, які воюють на фронті", - додає він.

Гроші на нові автомобілі Стасюк збирав на "Campus Polska" - заході, організованому найбільшою опозиційною партією Польщі, ліберально-консервативною "Громадянською платформою". Ольга Токарчук, лауреатка Нобелівської премії з літератури, також підтримує його зусилля. "Я знаю письменників і поетів, які їдуть в Україну і допомагають. Тих, хто робить інакше, я не знаю, - розповідає Стасюк. За його словами, дискусії про те, чи варто допомагати чи ні, точаться у певних колах. "Такі дискусії є серед крайніх правих, у "Конфедерації" (польська крайня права партія. - Ред.) і серед частини електорату "ПіС", який є ксенофобським і антиукраїнським. Але нормальні люди просто допомагають".

У Стасюка є багато особистих причин долучатися до підтримки української армії. "Росіяни бомблять Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, це мої друзі", - гнівно зауважує він. Видавництво Czarne, яким Стасюк керує разом із дружиною, було першим, хто видав книжки цих українських письменників в Польщі, що спричинило бум української літератури в країні.

"Я не хочу, щоб Польща стала схожою на Росію"

Кілька років тому, коли він зустрічався зі своїми українськими друзями, вони зазвичай показували йому фотографії своїх подруг і дітей на мобільних телефонах. Тепер зміст фотографій, які вони надсилають, кардинально змінився. "Вони показують лінію фронту, спалені танки і тіла. Як я можу не допомагати Україні?" - запитує Стасюк. Він також побував в Ізюмі та Бучі й на власні очі бачив наслідки російського вторгнення. "Це жахіття. Десятиповерхові житлові будинки, розірвані ракетами. Братські могили", - згадує він.

Письменник не сумнівається, що українці також борються й за свободу Польщі. "Я пам'ятаю росіян у Польщі, я прожив частину свого життя в тіні Росії. Я багато подорожував цією країною. Я знаю, як там живеться. І я не хочу, щоб так було в Польщі", - категорично каже він.

Читайте також: Чому сваряться Україна та Польща і як їм помиритися

Поїздки Стасюка в Україну також впливають на його творчість як письменника: "Три роки тому я почав писати книгу про річку Буг. Вона мала бути красивою і сентиментальною. У той час у річці на польсько-білоруському кордоні почали спливати тіла біженців. Потім почалася війна. Ця сентиментальна історія тепер стає чимось жахливим".

У по-солдатському коротких думках, які формулює Стасюк, проглядається тема: воєнний час - це час для дій, а не для дискусій. "У світі стільки розмов, стільки балаканини, на всі теми. Я не хочу приєднуватися до цього хору. Я краще поїду в Україну", - каже письменник. А якою є його позиція щодо мирних переговорів? "Тільки тоді, коли ми виграємо війну. І тільки тоді", - впевнений Стасюк.