27 липня збройна коаліція повстанців-туарегів, що діє на півночі Малі під назвою "Стратегічна основа захисту народу Азавада" (CSP-DPA) повідомила про розгром групи російських найманців з приватної військової компанії (ПВК) "Вагнер", які останні роки воюють в регіоні на боці офіційного уряду в Бамако. Повстанці розбили російську колону, вбивши кілька десятків бійців та захопивши полонених, броньовики та цистерни з паливом на північно-східному кордоні західноафриканської країни, неподалік алжирського міста Тін-Зауатін.

За два дні інформацію про бойове зіткнення підтвердили й російські Telegram-канали близькі до ПВК. Вони розходяться у точних даних щодо втрат, втім визнають, поразка у Малі - наймасштабніша, що її зазнавали "вагнерівці" за межами полів російсько-української війни, починаючи від лютого 2018 року. Тоді гелікоптери армії США розбили схожу колону поблизу сирійського міста Хашам.

Читайте також: Похорон поза законом: як шукають загиблих у Сирії російських найманців

Звідки український слід?

Серед підтверджених загиблих - Нікіта Федянін, автор популярного (понад півмільйона підписників) Telegram-каналу Grey Zone, присвяченого діяльності "вагнерівців". Від 20 лютого на каналі вийшло кілька постів про наступ ПВК на північному сході Малі - в останньому група найманців позує на тлі бронемашини "Тайфун".

Згодом російський пропагандистський медіа-ресурс RT 28 лютого повідомив, що Федянін начебто встиг передати редакції фотографії, які є свідченням того, що сепаратистів-туарегів консультують військовослужбовці головного управління розвідки міністерства оборону України (ГУР). Принаймні дві такі групи нібито вчать повстанців використовувати розвідувальні та ударні безпілотники, стверджувало RT, публікуючи лише одну фотографію бійця на тлі гелікоптера із закритим обличчям та українськім шевроном на формі.

Іншу фотографію наступного дня оприлюднило українське видання Kyiv Post. На ній група озброєних людей позує з прапорами невизнаної туарезької держави Азавад та України. Кілька чоловіків на знімку не носять традиційних туарезьких хусток на голові і, за твердженням джерел редакції, могли бути українськими військовими, однак їхні обличчя ретельно заретушовані. Привітання українцям переказували й кілька акаунтів у соцмережі X (колишній Twitter), ймовірно пов'язаних із збройними повстанцями Азаваду: вони люб'язно пропонували передати Києву полонених найманців та навіть дякували за дрони бригаді Національної гвардії України "Хартія".

Зрештою представник українського ГУР Андрій Юсов підтвердив, що українські спецслужби причетні до атаки на "вагнерівців" у Малі. "Повстанці отримали необхідну інформацію і не тільки інформацію, що дозволила провести успішну військову операцію проти російських військових злочинців", - зазначив він у понеділок, 29 липня.

Читайте також: Євген Пригожин - ким був "кухар Путіна" та шеф ПВК "Вагнер"

Що роблять українці в Малі?

Офіційні Київ та Бамако встановили дипломатичні відносини ще 1992 року. Але контакти між зовнішньополітичними відомствами двох країн носять епізодичний характер, зазначається на сайті МЗС України. Так, обов'язки амбасадора у цій республіці офіційно виконував посол України в Алжирі. Товарообіг між двома країнами теж був незначним - близько 41 мільйона доларів США у 2021 році, за даними Держстату України. Протягом 2012-2019 років уряди двох країн намагалися укласти угоду про військово-технічне співробітництво, однак обмінялися тільки проєктами документу.

А втім, українські військові та цивільні спеціалісти працювали в рамках в Багатопрофільної інтегрованій місії ООН зі стабілізації у Малі (MINUSMA). У 2016 році про роботу команди військово-медичного гелікоптеру повідомляла авіакомпанія "Українські вертольоти", що орендує авіапарк зокрема й в Збройних сил України. У 2019-му до MINUSMA офіційно долучився український військовий контингент - загалом до 20 бійців та шести гелікоптерів МІ-8. Ці загони, однак, торік покинули західноафриканську країну після згортання багаторічної місії.

Відтоді про українську військову присутність у Малі нічого не було чути, переконують опитані DW дослідники безпекової ситуації в регіоні. "Нам потрібен деякий час, щоб мати можливість проаналізувати та справді підтвердити, хто стоїть за нападами на малійську армію та російські групи, які кажуть, що вони там, щоб допомогти Малі впоратися зі зростаючою небезпекою. Втім, думаю, що Україна та її союзники знаходяться в цій динаміці, щоб зробити все можливе, аби підірвати Росію та спробувати послабити її з економічної точки зору", - говорить зокрема доктор Жан Франсуа Марі Камара, викладач і дослідник Університету юридичних наук у Бамако. 

"Вагнерівці" замість миротворців

MINUSMA була запроводжена рішенням Генасамблеї ООН у 2013 році, її основною метою була підтримка хиткого миру між урядом, повстанцями-туарегами та протидія джихадистським групам, пов'язаним із "Аль-Каїдою" та "Ісламською державою". Однак, військова хунта, що прийшла до влади після перевороту 2021 року, наполягала на тому, щоб миротворці ООН покинули країну, тож місію офіційно згорнули в червні 2023 року. Коаліція туарегів засудила цей крок, розцінивши його, як наміри хунти припинити мирне врегулювання конфлікту, та повернулась до збройної боротьби за незалежність Азаваду.

Для боротьби з CSP-DPA та водночас джихадистами зі західноафриканської коаліції "Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін" (JNIM) малійська хунта на чолі з полковником Ассімі Гоїтою вирішила залучити ПВК "Вагнер" - добре відому в регіоні організацію, що працювала в сусідніх Буркіна-Фасо, Нігері, Гвінеї та інших країнах континенту. "Вагнерівці" працюють в Африці як в інтересах приватних видобувних компаній, у тому числі російського походження, так і в інтересах офіційних урядів, допомагаючи вести боротьбу із заколотниками.

Міжнародні гуманітарні організації та західні розвідки неодноразово закидали російським найманцям жорстокі розправи із мирним населенням африканських країн.

Після невдалої спроби заколоту засновника "Вагнера" Євгена Пригожина місцеві загони ПВК перейшли під контроль російського міноборони в складі так званого "Африканського корпусу". Восени 2023 року за посередництва РФ хунти Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру створили військовий Альянс держав Сахеля, що офіційно веде боротьбу із джихадистськими групами в регіоні.

ГУР на полюванні

Однак до переліку супротивників ПВК в Африці у останні кілька років долучається і українська військова розвідка. "Ми проводимо такі операції, спрямовані на зниження російського військового потенціалу, скрізь, де це можливо. Чому Африка має бути винятком?", - казав у квітні цього року в розмові з американським виданням Washington Post очільник ГУР Кирило Буданов. Тоді він вперше розкрив деталі спецоперації, що відбулася восени 2023 року на іншому боці африканського континенту - в Судані.

За повідомленням The Wall Street Journal, про допомогу Київ попросив голова Перехідної Ради країни Абдель Фаттах аль-Бурхан - перша група у складі близько сотні бійців ГУР допомогли йому евакуюватись зі столиці країни Хартума, оточеної бійцями “Сил швидкого реагування”, колись проурядових загонів ополчення, що складались переважно із громадян арабського походження, відомих також як "Джанджавід".

"Вагнер" співпрацював із "Джанджавідом" принаймні з 2020 року, коли бойовики двох організацій захопили нафтове родовище Еш-Шарара в сусідній Лівії. Суданські повстанці та навіть офіційні збройні сили були погано вмотивованими та підготовленими, тож потребували не тільки сучасної зброї, а й настанов. Робота українських підрозділів впродовж осені була зосереджена на перерізанні логістики суданських повстанців, мінуванні шляхів до Хартума, а також на нічних атаках за допомогою БПЛА. "Нашою метою ніколи не було переслідування окремих солдатів "Вагнера". Метою було порушити російські інтереси в Судані", - розповідав журналістам The Wall Street Journal один із українських розвідників.

У 2023-2024 роках ГУР коментувало присутність ПВК "Вагнер" і в інших африканських країнах, завчасно попереджаючи про можливі провокації та ймовірну появу на континенті західної зброї, захопленої росіянами на війні в Україні. Втім, після Судану ще ніколи не підтверджували прямо свою залученість до наземних операцій. "Якщо участь українських сил в Малі підтвердиться, можна буде сказати, що російсько-український конфлікт не обмежений українською територією і переміщається в інші місця, зокрема в Африку", - вважає директорка африканських програм Інституту Егмонт Ніна Вілен.