"Повідомлення про зникнення безвісти сина-військового я отримала в середині травня цього року. А мобілізували його лише пів року тому", - ледь стримуючи сльози, розповідає DW Людмила. Вона - біженка з Харкова, яка нині живе в Німеччині, - є однією з понад 40 людей, які у вівторок, 24 червня, приїхали до Кельна, аби здати біологічний матеріал для проведення ДНК-експертизи співробітникам Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ - International Commission on Missing Persons). Разом з Людмилою приїхали невістка та маленький онук - дружина та син її зниклого сина.

Їх приймають цього спекотного дня в одному з центральних районів гамірного німецького міста-мільйонника - у тихому прохолодному приміщенні навчальної установи католицької громади. Кримська татарка Айше Халілова та боснійка Дар'я Вуйнович з МКЗБ дивляться документи Людмили та її невістки і звіряють їхні дані з наявними у них. Жінки-українки підписують згоди на передачу біологічних матеріалів і своїх даних до українських органів досудового розслідування, а також до інших установ, що займаються в Україні пошуком зниклих безвісти.

Як працює Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти?

Дар'я Вуйнович розкладає пакети з одноразовим приладдям для збору ДНК-зразків, дістає кілька упаковок з одноразовими рукавичками. Вона працює для МКЗБ понад 25 років. Робота Дар'ї переважно пов'язана з західнобалканською програмою МКЗБ, адже саме у зв'язку з пошуком зниклих безвісти під час воєн на Балканах у 1996 році й заснували цю міжнародну комісію. На сьогодні на Західних Балканах розшукано 75 відсотків з 40 тисяч зниклих безвісти. "Через мене пройшли сотні тисяч родичів, у яких ми відбирали зразки ДНК", - розповідає Вуйнович. Тепер вона їздить різними країнами Європи і застосовує свій досвід для українців. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році МКЗБ відкрила офіс і в Києві, а з літа 2023 року працює у країнах, які прийняли найбільше біженців з України, таких як Німеччина, Польща або Чехія.

Серед тих українців, які прибули нині до Кельна, - жінки, чоловіки, але також діти різного віку. Чим більша кількість ДНК-зразків родичів зібрана, тим вищим є відсоток, якого можна досягти для майбутньої ідентифікації - 99,95% є тією межею, досягнення якої дозволяє видати звіт про ДНК-збіг. "У нас є таке поняття, як повний профіль - це або двоє батьків, або діти й чоловік чи дружина, або брати і сестри. Тобто комбінацій багато", - пояснюють представники МКЗБ.

Айше Халілова розпитує Людмилу про відомі їй обставини зникнення сина. І жінка уже не стримує сліз. Згодом вона розкаже DW, що її другий син, якого також мобілізували на початку 2025 року, зазнав, за її словами, важкого поранення у Курській області і саме зараз перебуває в госпіталі у відділенні інтенсивної терапії. "Я навіть не можу з ним поговорити, не знаю, чи здавав він зразок ДНК для майбутньої ідентифікації брата. Дізнатися щось у слідчих в Україні практично неможливо, але принаймні тут мені сказали, що кримінальне провадження в Україні з розшуку мого сина відкрите. Добре, що ми знайшли цю комісію і не мусимо усі їхати в Україну для здачі ДНК", - з сумом констатує жінка.

Читайте також: Від обміну до обміну: як українські жінки розшукують чоловіків, зниклих на війні

Інформації про роботу МКЗБ замало?

Людмила та інші присутні українці, хвилюючись, розповідають DW, що самі шукали інформацію, як треба діяти, адже чули, що у разі зникнення безвісти рідного мають здати зразки ДНК для майбутньої ідентифікації. Від офіційних органів України жоден з них інформації не отримував. На сайтах цих органів алгоритму дій, за їхніми словами, вони також не знайшли. На дані про МКЗБ та її роботу натрапляли випадково в інтернеті.

Це підтверджує й Уляна Деркач - засновниця і голова Асоціації українських студентів і докторантів Кельнського університету (USAC). Саме через неї МКЗБ знайшла приміщення в Кельні для приймання українців. "Якби була офіційно подана інформація через українські дипломатичні представництва, до прикладу, у Німеччині, що люди, які тимчасово перебувають за кордоном як біженці, мають можливість не виїздити в Україну, а здати аналіз ДНК за місцем проживання або поблизу, це б багато чого спростило. Це ж пряма допомога комусь знайти рідних і гідно попрощатися", - наголошує Деркач.

У МКЗБ кажуть, що проводять інформаційні кампанії для підвищення рівня обізнаності тих, хто проживає за кордоном, але має зниклого в Україні родича. За даними МКЗБ, з літа 2023 року за кордонами України відбулися зустрічі з близько тисячею родичів зниклих безвісти, з них третина - у Німеччині. Україна ж вважає зниклими безвісти за особливих обставин і офіційно розшукує понад 70 тисяч людей. Це і військові, і цивільні, зазначає у розмові з DW уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артур Добросердов. "Окремо цифри (щодо кількості осіб, яких вдалося ідентифікувати. - Ред.) ми не озвучуємо. У нас є інформація щодо тієї кількості осіб, щодо яких розшук припинено. А розшук може бути припинено у двох випадках: або ідентифіковано факт загибелі, або особа повернулась. І на сьогоднішній день у нас припинено розшук у 15 000 випадків", - наголошує він.

Читайте також: Понад 70 000 зниклих безвісти: як Україна їх розшукує та підтримує родини зниклих?

Ще з 2022 року не мають звістки про старшого брата і Анатолій та Ігор - двійнята середнього віку з Миколаєва, які теж здають в Кельні свої зразки ДНК. Їхній старший брат пішов добровольцем у військо з перших днів вторгнення, а після того, як його з Миколаївщини перекинули на Донеччину, перестав виходити на зв'язок. Брати знали, що в Україні щодо зникнення безвісти брата іде розслідування, а їм треба здати зразки ДНК. Тільки кілька тижнів тому вони натрапили на онлайн-платформу МКЗБ. "Подзвонили нам буквально через пару днів, і ось ми тут", - розповідають чоловіки.

Вуйнович вправно бере у них мазки з внутрішнього боку щоки - букальний епітелій. Потім запаковує зразки і відповідно маркує.  

Доказ для суду за унікальними стандартами ідентифікації ДНК

"Ми не просто збираємо біологічні зразки. Важливо, щоб згодом матеріал був використаний як доказ судом в Україні", - пояснює Марія Михалко, керівниця відділу координації даних МКЗБ, який і співпрацює з родинами зниклих безвісти. Зібрані зразки ДНК передають у лабораторію МКЗБ в Гаазі, тобто за територію ЄС їх не вивозять. "У лабораторії вилучається ДНК-профіль. По часу все залежить від того, чи є черга в лабораторії, наскільки багато ми збираємо одночасно зразків, від їхньої якості. Інше і триваліше по часу - проведення експертизи з залученням посмертних зразків. Виведені ДНК-профілі за згоди родин передаються до головного слідчого управління Національної поліції України", - розповідає Михалко.

Систему ідентифікації ДНК зниклих безвісти в МКЗБ називають унікальним елементом експертизи та технічної допомоги. Створена у 2001 році, вона стала еталоном технічних інновацій та ефективності в галузі ідентифікації людей. Також саме МКЗБ розробила Інтегровану систему управління даними (iDMS), щоб забезпечити комплексну обробку даних про зниклих безвісти по всьому світу. "Ідентифікація на основі ДНК-експертиз є методикою, яка дає найменшу похибку з усіх наявних методів ідентифікації", - наголошує Марія Михалко. 

Цього тижня в Німеччині з українцями, які мають родичів, зниклих безвісти за особливих обставин в Україні, працюють також у Штутгарті, Ганновері, Берліні та Франкфурті-на-Майні.

У Кельні ж для Людмили процедуру завершено. Вона витирає сльози і міцно обіймає онука. Жінка не висловлює жодних сподівань, тільки постійно повторює: "Не хочу. Не хочу. Не хочу втратити обох синів".