У лютому 45 компаній та організацій у Німеччині запровадять чотириденний робочий тиждень на півроку. Працівники отримуватимуть повну зарплату, хоча проводитимуть значно менше часу в офісі (або працюватимуть вдома). Ініціатором проекту є консалтингова компанія Intraprenör, яка співпрацює з некомерційною організацією 4 Day Week Global (4DWG).

Але як це має функціонувати, особливо коли так багато компаній у Німеччині потерпають від нестачі кваліфікованої робочої сили? Чи не було б краще працювати більше, ніж менше?

Прихильники чотириденного робочого тижня кажуть, що він допоможе вирішити проблему нестачі кваліфікованих працівників, зокрема, частково тому, що підвищить продуктивність праці. Їхня аргументація: люди, які працюють лише чотири дні замість п'яти, - більш мотивовані, а отже, більш продуктивні. Крім того, таким чином можна було б залучити до роботи людей, які не готові працювати п'ять днів. Це зменшило б дефіцит робочої сили.

Чотириденний тиждень також вже був випробуваний на практиці. З 2019 року організація 4DWG проводить такі пілотні програми, наприклад, у Великій Британії, Південній Африці, Австралії, Ірландії та США. За даними неурядової організації, у них взяли участь понад 500 компаній. Результати, як здається, підтверджують сподівання на позитивні ефекти.

Великобританія: перший позитивний досвід

Візьмемо, наприклад, Великобританію. Тут до експерименту з чотириденним робочим тижнем долучилися 2900 працівників. Вони працювали у фінансовому секторі, ІТ-індустрії, будівництві, інтернет-магазинах, анімаційних студіях, сфері маркетингу та в закусочних.

Читайте також: Скорочений робочий тиждень в Ісландії: менше працювати здоровіше і продуктивніше

За даними дослідників з Кембриджу та Бостона, кількість лікарняних днів скоротилася приблизно на дві третини, а майже 40 відсотків заявили, що після експерименту вони відчували менше стресу, ніж до цього. Крім того, кількість працівників, які звільнилися, зменшилася на 57 відсотків. Однак, перш за все, дослідники спостерігали середнє збільшення обороту приблизно на 1,4 відсотка. З 61 компанії-учасниці 56 заявили, що хочуть зберегти чотириденний робочий тиждень і після завершення тестового етапу.

Не всі хочуть працювати менше

Тож з лютого німці із заздрістю дивитимуться на працівників, які матимуть зиск від тестового проєкту? Зовсім не обов'язково, засвідчує опитування, проведене наближеним до профспілок Фондом Ганса Беклера. Згідно з опитуванням, майже три чверті працівників, які працюють повний робочий день, хотіли б мати чотириденний робочий тиждень зі збереженням тієї ж зарплати. Вісім відсотків виступають за чотириденний тиждень навіть зі зменшеною оплатою. Лише 17 відсотків респондентів відкидають скорочення робочого часу.

Пілотні дослідження і результати

Компанії, які зараз беруть участь у тестовому проекті чотириденного тижня в Німеччині, подали заявки на участь у ньому кілька місяців тому. І саме тут починаються проблеми, вважає експерт ринку праці Енцо Вебер (Enzo Weber), який критично ставиться до результатів дотеперішніх пілотних проектів. Він проводить дослідження в Університеті Регенсбурга та Інституті ринку праці й дослідження професій.

За його словами, тільки компанії, для яких чотириденний робочий тиждень є сприятливим, подають заявки на такі проєкти. Тому вони не відображають репрезентативного зрізу економіки. Крім того, скорочується не лише робочий час, але й змінюються процеси та організація роботи. Якщо відбувається підвищення продуктивності, це не обов'язково має бути причинно пов'язане зі скороченням робочого часу, вважає Вебер.

Читайте також: Скорочення робочого тижня покращило показники Microsoft у Японії

На його думку, позитивні результати також є сумнівними, оскільки скорочення робочого дня, швидше за все, призводить до збільшення робочого навантаження. Соціальні, комунікативні та творчі елементи відходять на другий план. "Зазвичай компанії відчувають наслідки не одразу, а радше в середньостроковій перспективі", - зазначає він і додає, що дослідження розраховані лише на шість місяців.

Сумніви щодо підвищення продуктивності праці

Гольґер Шефер (Holger Schäfer) з Інституту німецької економіки (IW), наближеного  до роботодавців, також вважає, що чотириденний тиждень, запроваджений по всій Німеччині, був би контрпродуктивним. "Те, що може видаватися слушним з окремого економічного погляду, - наприклад, якщо чотириденний тиждень можна використовувати для переманювання дефіцитної робочої сили у конкурентів, - втрачається в загальноекономічному контексті. Якщо всі компанії скоротять робочі години, в кінцевому підсумку виникне дефіцит робочого часу", - каже Шефер.

Крім того, немає жодних ознак того, що за рахунок скорочення робочого часу можна суттєво підвищити продуктивність праці. "Скорочення робочого тижня з п'яти до чотирьох днів відповідає 20-відсотковому скороченню робочого часу. Щоб компенсувати отримане падіння виробництва, погодинну продуктивність потрібно було б збільшити на 25 відсотків", - зазначає він. Шефер вважає це утопією.

Індивідуальна кількість робочих днів на тиждень

Те, що чотириденний робочий тиждень може мати сенс для окремих компаній, можна побачити на прикладі кваліфікованих робітників. За словами Йорґа Діттріха (Jörg Dittrich), президента Центрального об'єднання німецьких ремесел, це зробило б роботодавців більш привабливими і, таким чином, збільшило б їхні шанси конкурувати за кваліфіковану робочу силу. Однак чотириденний робочий тиждень не буде однаково ефективним для всіх підприємств. Висновок Діттріха: загальне закріплене юридичне право на чотириденний робочий тиждень нікому не допоможе, а для компаній означатиме лише додаткову бюрократію.

Енцо Вебер також виступає проти законодавчого закріплення права на чотириденний робочий тиждень, натомість він віддає перевагу індивідуальним рішенням. Він називає це Х - денним робочим тижнем. Такий підхід підтримують і представники малого та середнього бізнесу. Вони також виступають за індивідуальні рішення між працівниками та роботодавцями, каже Крістоф Альгаус (Christoph Ahlhaus)  директор німецької Федеральної асоціації середього бізнесу. Середні підприємці виступають проти державного втручання, яке передбачає скорочення робочого часу при повному збереженні заробітної плати.

Незважаючи на всі критичні аргументи, профспілка IG Metall, наприклад, вже давно виступає за скорочення робочого часу. Однак сталеливарна промисловість нині й так працює лише 35 годин на тиждень.