У середу, 15 липня, у Франції очікується остаточне рішення щодо "права на допомогу при смерті", тобто евтаназії. Мета - дати повнолітнім пацієнтам із невиліковною хворобою у фінальній стадії, які залишаються при свідомості, можливість прийняти препарат, що викликає смерть.

Цей препарат, за задумом, зможе виписати лікар після обов'язкової консультації з іншими колегами. У більшості випадків приймати препарат людина повинна буде сама. Якщо вона фізично не в стані це зробити, в такої людини повинна з'явитися можливість отримати допомогу від лікаря чи медперсоналу.

Легальні форми евтаназії у Європі

По суті, у випадку запланованого нововведення у Франції йдеться про так званий "асистований суїцид". Ця форма евтаназії за певних умови загалом уже дозволена і в інших країнах Європи, зокрема в Австрії, Німеччині чи Швейцарії.

За даними Європарламенту, в деяких країнах, зокрема в Нідерландах, Бельгії та Іспанії, дозволена також активна евтаназія, яку також називають "вбивство на вимогу". При цьому смертельний препарат людині вводить третя особа, зазвичай це лікар. У разі ухвалення закону це може бути дозволено і у Франції - як виняток.

Окрім цих форм, існує також непряма евтаназія, коли смерть викликається як побічна дія знеболювальних медикаментів, або ж пасивна евтаназія, коли за волею пацієнта припиняють заходи, завдяки яким він залишається при житті. У більшість європейських країн дозволено принаймні одну з цих форм евтаназії. Усі ці питання лежать у компетенції окремих країн-членів ЄС. На даний момент деякі європейські країни розробляють законодавчі ініціативи щодо евтаназії, зокрема Ірландія та Мальта. У Великобританії спроби закріпити в законі можливість асистованої евтаназії провалилися.

Критика французького закону

Питання права на евтаназію в суспільстві та серед політиків зазвичай є дуже контроверсійним. Це яскраво демонструє шлях, який пройшла французька законодавча ініціатива. Документ пройшов по три читання в обох палатах парламенту країни - Національних зборах та Сенаті. І якщо Національні збори його підтримали, то Сенат, який вважається більш консервативно налаштованим, тричі відхилив законопроєкт. За французькою конституцією, останнє слово тепер за Національними зборами.

Критикують законопроєкт передусім представники католицької церкви. Конференція єпископів Франції висловила свою повну незгоду із дозволом на асистовану евтаназію. Там, зокрема, звернули увагу на те, що ситуація з голосуванням у парламенті відбиває "суттєвий розкол" у французькому суспільстві в цьому питанні.

Лілі Гігено та Нікола Добріч, які опікуються захистом прав людей з інвалідністю, у розмові з DW висловили побоювання, що такі люди зрештою можуть почуватися змушеними вдатися до евтаназії, навіть якщо вони не є смертельно хворими. На їхню думку, на їхню волю в цьому разі впливатиме те, як суспільство сприймає людей з інвалідністю.

Кінець табу?

Бельгійський лікар Франсуа Дама не поділяє цю критику. Він не вважає, що люди з інвалідністю або важкохворі пацієнти через наявну можливість евтаназії почуваються змушеними нею скористатися. За його словами, це рішення пацієнта, який ухвалює його разом із родиною. Крім того, для фактичного втілення евтаназії в життя існують дуже високі бар'єри.

Дама вже понад 20 років допомагає смертельно хворим пацієнтам розпрощатися з життям. Близько 25 відсотків його пацієнтів - французи, каже він у розмові з DW. За його словами, новий закон у разі ухвалення передусім відкриє діалог між медиками та пацієнтами на тему смерті. Поки що це питання, мовляв, залишається табу.

Голосування в Національних зборах є прецедентним для французького права. Для президента Франції Еммануеля Макрона це також можливість втілити життя обіцянку, яку він дав перед своїм другим та останнім терміном на посаді. Це може стати останнім великим проєктом Макрона у сфері соціальної політики. 2027 року в країні мають відбутися чергові президентські вибори. Макрона права брати в них участь уже не має.