Після викриття масштабної корупції в енергетиці навколо державної компанії "Енергоатом" президент України Володимир Зеленський ввів санкції Ради нацбезпеки та оборони (РНБО) проти підозрюваних у цій справі. Йдеться про бізнесмена, співвласника студії "Квартал-95" Тимура Міндіча, якого називають наближеним до Зеленського, та бізнесмена Олександра Цукермана. Розслідування, що його провели Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП), вже спричинило кадрові рішення з боку Кабміну: уряд вніс на розгляд Верховної Ради подання про звільнення з посади міністра юстиції Германа Галущенка та міністерки енергетики Світлани Гринчук. Але чи достатньо таких кроків? Про реакцію української влади на масштабний корупційний скандал DW поговорила з юристкою, членкинею правління Центру протидії корупції Тетяною Шевчук.

DW: Пані Шевчук, минуло кілька днів після оприлюднення матеріалів операції НАБУ "Мідас" - викриття масштабної корупційної схеми в енергетиці, яка стосується й наближених до Володимира Зеленського людей. На вашу думку, чи адекватно відреагував президент і влада в цілому на ці масштабні корупційні виклики?

Тетяна Шевчук: Неадекватний уже сам факт того, що хтось може створити злочинну групу, база якої лише те, що її учасник є бізнес-партнером і другом Зеленського, і ця наближеність до влади дозволяла розкрадати кошти під час війни зі стратегічної компанії.

Спочатку реакція президента була такою: зробити вигляд, що нічого не сталося, мовляв, хай розбирається правосуддя. А потім ми почали бачити звільнення. Звільнення - це те, що мало бути в перший день. Усі причетні мали бути негайно відсторонені й звільнені, не чекаючи засідання Ради наступного тижня. Це все розтягування, відкладення рішень, намагання заговорити процес - тобто мінімізація іміджевих ризиків. 

А як щодо санкцій РНБО проти Тимура Міндіча та Олександра Цукермана, які президент наклав на них на три роки, як написано в його рішенні, на громадян Ізраїлю?

Санкції - це політичне рішення. Мені не зовсім зрозумілі підстави їх накладання. Вони просто показують, що президент щось робить, що нібито в нього немає друзів і він готовий застосовувати жорсткі заходи проти свого друга.

Але по факту для Міндіча, який втік з країни, якого випустили, це нічого не змінить. Навпаки, можливо, коли буде вирішуватися питання про його екстрадицію, Міндіч заявлятиме: "Дивіться, на мене в Україні накладені санкції, значить це справа політичного переслідування, тому мене не можна екстрадувати".

І залишається ще одне питання - масові звільнення з найближчого кола президента. Це не лише Галущенко (міністр юстиції України Герман Галущенко. - Ред.), не лише Чернишов (колишній віцепрем'єр-міністр України, ексміністр національної єдності Олексій Чернишов. - Ред.). Велике коло посадовців були задіяні або знали, або мали знати про те, що відбувається в "Енергоатомі". День четвертий - вони всі ще на посадах. Це неадекватна реакція.

Як би ви оцінили накладання санкцій на тих людей, яким оголошено підозри у кримінальній справі?

Санкційні механізми - це коли ми не можемо дотягнутися до особи, а особа несе загрозу національній безпеці України, тоді приймається політичне рішення про обмеження прав і свобод цієї особи в Україні.

Міндіч, звісно, є загрозою національній безпеці, бо корупція в "Енергоатомі" - це загроза національній безпеці. Але не так працює санкційний механізм. На громадян України санкції накладаються, коли доведена їхня причетність до терористичної діяльності. Мені дуже цікаво подивитися на обґрунтування, яке подавав Кабмін для цих санкцій.

Який практичний результат від цих санкцій? Чи зміниться щось для Міндіча та Цукермана після застосування цього механізму?

Міндіч хіба що не зможе управляти та виводити дивіденди з "95 кварталу". На Міндічі формально не було жодних активів у сфері енергетики. Санкції - це відмазка для бідних. Типу: "правоохоронці знайшли нову корупцію, молодці, а президент теж не терпить корупцію і накладає санкції". Це якби такий політичний вихід для президента. Санкції загальні, передбачають заборону на будь-які операції з активами. Але для Міндіча санкції взагалі, як то кажуть, мертвому припарка. Його немає в Україні.

Якщо від запроваджених санкцій, як ви вважаєте, мало користі, то чи не можуть вони чимось зашкодити?

Шкоду бачу в питаннях потенційної екстрадиції, наприклад. Щодо розслідування - якщо інші органи під приводом санкційних питань не втручатимуться в роботу НАБУ і САП, то проблем не бачу.

Чи змогли учасники корупційної схеми легалізувати те, що отримали, як каже слідство, на "відкатах" і чи можна кошти повернути державі?

Це докази у справі. НАБУ не заявляло би про 100 мільйонів тільки відмитих коштів по одному епізоду, якби не мало доказів. Які саме активи легалізовувалися - це матеріали слідства.

Є велика проблема, що, як ми бачимо з оприлюднених плівок, люди просто отримували кеш і розпоряджалися ним. Але є один великий візуальний, матеріальний приклад легалізації - будинки в Козині. Чотири будинки, кооператив "Династія". На плівках зафіксовано, що гроші йшли на будівництво цих маєтків. Фактично це була легалізація: кралися гроші з енергокомпанії і будувалися маєтності. Точно така сама історія, як з Межигір'ям Януковича, один в один.

Цей актив може бути заарештований і повернутий?

Так, але це в процесі кримінального розслідування. На жаль, можливо лише після вироку суду. Активи арештовуються в процесі - думаю, НАБУ те, що могли знайти тут, уже арештували або в процесі арешту. Подальша конфіскація можлива, але це час, потрібен вирок суду.

Якщо підозрюваним цієї кримінальної справи вдалося вивезти кошти за кордон чи є можливість їх повернути?

На оприлюднених НАБУ плівках зафіксовано, наприклад, купівлю нерухомості в Швейцарії, будинку за шість мільйонів доларів. Гроші вивозилися готівкою за кордон і легалізовувалися через Сейшели, Маврикій - це складна багатокраїнна схема.

Щодо можливості повернення - так, але залежить від країни і доказової бази, яку вдасться зібрати детективам. У нас є прецеденти арештів за кордоном і повернення активів. НАБУ таке вже робило, в них є напрацьована мережа контактів з правоохоронними органами інших держав. Основна проблема - час і ресурси.

Чи вдасться довести справу до кінця, до вироків?

Я щиро сподіваюся. Це непросто, бо це реально дуже складна справа. Багато доказів, особливо доведення причетності високопосадовців.

Але є нюанси. Чому люди у владі кажуть: "Хай суд розбереться". Вони прекрасно знають, що є дуже багато способів затягування процесу або спроб змінити законодавство. Тільки за цей рік ми фіксували три чи чотири спроби прописати нові правила амністії в Кримінальному кодексі. Плюс є правки Лозового - це останній шанс для обвинувачених затягнути справу, а потім закрити по закінченню строків розслідування. Способів багато, тому дуже потрібна увага громадськості до ходу справи.

Міжнародні партнери заявили, що підтримка Україні не припиниться після викриття масштабної корупції, але чи варто посилити контроль за міжнародною допомогою?

Думаю, контроль посилиться, але це не лише контроль за допомогою. Цікавий факт: корупція сталася на "Енергоатомі" - компанії, яка отримувала найменше підтримки міжнародних партнерів саме через свою непрозорість і проблеми з корпоративним управлінням.

Нам неодноразово вказували на "Енергоатом" як проблемну компанію. Вимогою МВФ є незалежна наглядова рада, яку ми маємо створити, але відтягуємо це зобов'язання. Це системна проблема, і партнери про неї знали.

Замість контролю конкретної допомоги в нас тепер будуть вимоги щодо реформ. Є розуміння, що просто контролювати свої гроші недостатньо, треба ще контролювати українські гроші, щоб друзі влади крали менше, щоб менше потрібно було міжнародної допомоги.

Чи пов'язані літня історія зі спробою позбавити незалежності НАБУ та САП і справа "Мідас"?

Безпосередньо пов'язані. Тепер пазл склався. Ми думали, що атака на НАБУ - це лише реакція на справу Чернишова, а це реакція на те, що ці люди вже знали, що їхню справу розслідують. Замість згорнути злочинну діяльність, вони пішли планом Б: мовляв, давайте атакувати НАБУ, давайте підставимо євроінтеграцію, щоб ми могли далі красти з "Енергоатому". З оприлюднених плівок, вони знали, що їх розслідують, і хотіли припинити розслідування, закрили детектива Мамедрасулова, який певний час очолював це розслідування в НАБУ і сподівалися, що НАБУ зупиниться, а вони зможуть далі красти.

Якби у липні не було цих протестів "з картонками" за незалежність НАБУ і САП, ми б ніколи не дізналися про ці плівки. Робили б якісь журналістські розслідування, але вони могли торкнутися кількох виконавців і все, без правових наслідків.

Масштаби корупції, як чутно з аудіозаписів НАБУ, вірогідно сягали не лише "Енергоатому", а й правоохоронних інституцій. Що тепер робити з цими інституціями?

Навіть з того, що оприлюднили, видно: всі люди, які обговорюють на плівках цю історію, кажуть, що вони все вирішили. Не можна вкрасти такі гроші, щоб ніхто не знав і не здогадувався. Вони знали, що їх покривають правоохоронці. Зараз є питання про перезапуск керівництва всіх інших правоохоронних органів, які або знали про цю схему, або були настільки бездіяльні, що навіть не намагалися про це дізнатися.

Були десятки розслідувань про завищені ціни на тендерах. "Енергоатом" не показував свої прибутки, відмовлявся давати фінансову звітність навіть на запит депутатів. Намагався розвести країну на будівництві непотрібних у той момент енергореакторів. А потім виходить прем'єр-міністерка і каже, що, мовляв, ми не знали, давайте розпустимо наглядову раду, давайте призначимо аудит. Десятки людей закривали очі на проблеми.

Зараз потрібно дослідити, хто що не зробив, хто знав або міг знати про проблему. Це повинні бути масові звільнення всіх причетних і призначення професіоналів.